Рішення № 100280411, 12.10.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1743/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати з 02.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років як працівнику освіти з педагогічним стажем понад 25 років.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з відмовою відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Звертав увагу суду на те, що стаж роботи останнього в закладах освіти є достатнім для призначення пільгової пенсії, що підтверджується записами в трудовій книжці та відповідно до довідки Управління освіти Чернівецької міської ради.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Наголошував на тому, що спеціальний стаж роботи, який дає право позивачеві на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", станом на 11.10.2017 року становив 25 роки 09 місяців 7днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії. Враховуючи наведене вище, відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправність щодо відмови у призначенні пенсії позивачеві, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Звертав також увагу суду на те, що до стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, не враховано період з 23.06.1992 року по 31.10.1994 року, оскільки первинними документами не підтверджено перебування у відпустці по догляду за дитиною (у книгах наказів по ЗОШ № 37 за1992-1994 роки відсутні записи на позивача та в управлінні освіти Чернівецької міської ради в документах з особового складу: накази та особові рахунки на ОСОБА_1 не знайдено).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Згідно довідки № 01-12/460 від 02.11.2020 року Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 37 Управління освіти Чернівецької міської ради вбачається, що позивач був призначений вчителем малюванням в Чернівецькому СШ № 37 (комунальна власність) з 15.08.1989 року (наказ по Садгірському РОНО № 163-к від 10.08.1989 року, наказ по школі № 139 від 23.06.198 року, наказ № 133-к від 28.06.1989 року).

Перебув у відпустці по догляду за дитиною до півторарічного віку з 06.01.1991 року по 22.06.1992 року (наказ по школі № 10 від 30.01.1991 року).

Приступив до роботи з 19.09.1994 року після декретної відпустки та догляду за дитиною до 3-х років (наказ по школі № 100 від 13.09.1994 року та переведений на посаду педагога організатора на час декретної відпустки основного працівника).

Перебував у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку з 27.11.1994 року по 27.11.1997 року (наказ по школі № 128 від 16.12.1994 року).

Звільнений з посади вчителя початкових класів за умовами переводу з 14.04.1998 року (наказ по Чернівецькому міському управлінню освіти № 01-07/245/Д, наказ по школі № 191 від 19.05.1998 року). У відпусті без збереження заробітної плати не перебував. (а.с.16)

2. Відповідно до розрахунку стажу, загальний стаж ОСОБА_1 становить 34 років 11 місяців 14 днів, в тому числі працівника освіти 25 роки 9 місяців 7 днів.

3. Судом також досліджена трудова книжка НОМЕР_1 від 10.08.1989 року ОСОБА_1 , згідно записів якої підтверджено наявність спеціального та загального стажу позивача.

4. 23.02.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачеві (лист № 2400-1706-8/5941). Відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах обумовлена тим, що спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 року становив - 25 роки 09 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. За змістом пункту 2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2018 року визначено, що особам, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII (на 11.10.2017) мають вислугу років передбачену, зокрема, статтею 55 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон - №1788-ХІІ).

3. Відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (в редакції Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

3. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Вирішено, що вказані положення які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам льотного і льотно-випробного складу, освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Установлення положеннями Закону №1788 віку виходу на пенсію окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення.

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

5. Таким чином, положення пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-XII не застосовуються до спірних правовідносин у частині урахування наявності такої умови для призначення пенсії позивачу за вислугу років як досягнення певного віку та наявність спеціального страхового стажу до 01.01.2016 - 25 років 6 місяців.

Суд зазначає, що з огляду на неможливість врахування при визначенні категорії осіб, які мають право на вислугу років, та умов призначення пенсії за вислугу років пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-XII у редакції, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже, з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. е ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

Відтак, у випадку позивача звертаючись із заявою про призначення пенсії за вислугу років, п. е ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

6. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. За вказаним Переліком право на пенсію за вислугу років мають, у тому числі учителі загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів директори (завідуючі), всіх типів.

Суд враховує, що згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років і після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 рік - не менше 28 років.

Однак, вказані положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 фактично розширюють умови призначення пенсії за вислугу років порівняно із пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін вказаними Законами №213 та №911.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Тому, до спірних правовідносин у частині визначення категорії осіб, які мають право на вислугу років, та умов призначення пенсії за вислугу років підлягають застосуванню пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін вказаними Законами №213 та №911, як норма акту вищої юридичної сили порівняно із Постановою №909.

Отже, спеціальний стаж має складати від 25 до 30 років.

7. Судом встановлено та підтверджується матеріалів справи, що спеціальний стаж роботи позивача станом на дату подання заяви про призначення пенсії становив понад 25 років.

При цьому, згідно відмови - листа посадових осіб відповідача, зазначено, що спеціальний стаж роботи позивач, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 року, складає 25 років 09 місяців 7 днів.

Суд зауважує, що згідно записів у трудовій книжці, спеціальний стаж позивача на момент звернення до відповідача, становить більше ніж 25 років, що дає право на отримання пенсії за вислугу років. Крім того, зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується спеціальний стаж позивача (більше 25 років), який є достатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.

8. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності достатнього стажу для призначення пенсії позивачеві, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років, останній набув право на отримання такої пенсії незалежно від віку, згідно пункту "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівник освіти, який має спеціальний стаж роботи більше 25 років.

Проаналізувавши наведене вище в сукупності в контексті встановлених обставин в справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування відмови посадових осіб у призначенні позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України " Про пенсійне забезпечення" підлягає задоволенню.

9. Частиною 2 статі 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п. п. 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№25921/02), Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. United Kingdom, №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Von Maltzan and Others v. Germany, № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у п. 61 Рішення Брумареску проти Румунії Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. Romania, №28342/95). Крім цього, у п. 109 справи Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Judgmentin the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova, №45701/99).

11. Окрім іншого суд зазначає, що наведені вище висновки суду також узгоджуються з правовою позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові № 600/943/21-а від 23.09.2021 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

12. На підставі викладеного вище, враховуючи невірне тлумачення відповідачем положень законодавства, скасування спірного рішення (відмови), суд, з метою належного захисту прав позивача, враховуючи визначені законодавством повноваження ГУ ПФУ у Чернівецькій області в частині призначення пенсії, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Таким чином, за наслідком розгляду справи, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

3. З урахуванням того, що адміністративний позов задоволено частково, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати судовий збір в сумі 454,00грн. (із розрахунку 908,00грн. : 2).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454, 00 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк