Рішення № 10028037, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2010 р. Справа № 5/013-10          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Біс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно –український будівельний альянс», м. Славутич

про стягнення 606431,89 грн.

за участю представників:

позивача:Ляшко М.О. –дов. від 20.01.2010р. № 126; Нікітіна О.М.–дов. від 20.01.2010р. № 125

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Біс»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно –український будівельний альянс»(далі –відповідач) про стягнення 606431,89 грн., з яких 317503,61 грн. основного боргу та 288928,28 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Через загальний відділ господарського суду позивачем було подано заяву від 05.02.2010р., якою позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 317503,61 грн. основного боргу та 51482,35 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 317503,61 грн. основного боргу та 51482,35 грн. пені.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 09.09.2008р. № 909-08 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобов’язується продати (передати у власність) товар відповідачу –покупцю, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар. Сума договору складає 592503,60 грн., в тому числі ПДВ 98750,60 грн. Кількість, асортимент та ціна комплектів визначається в додатку до договору, який є невід’ємною його частиною (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору прийняття –передача товару відбувається в присутності уповноважених представників сторін на об’єкті відповідача за видатковими накладними, в яких зазначається кількість та ціна товару, який відвантажується.

Відповідно до п. 2.5 договору датою передачі товару вважається дата одержання товару відповідачем на об’єкті і підтверджена видатковими документами.

Згідно п. 3.1 договору, відповідач здійснює оплату за товар наступним чином, якщо інше не вказано в додатку до договору:

- до 12.09.2008р. відповідач сплачує за товар передоплату в розмірі 170000 грн., в тому числі ПДВ: 28333,33 грн.

- 10.10.2008р., але не пізніше 15.10.2008р. відповідач сплачує 222503,60 грн., в тому числі ПДВ: 37083,94 грн.

- 10.11.2008р., але не пізніше 21.11.2008р. відповідач сплачує решту суми в розмірі 200000 грн., в тому числі ПДВ: 33333,33 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишається невиконані договірні зобов’язання, дія договору продовжується до повного виконання договірних зобов’язань (п. 9.3 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 16.09.2008р. № БС-0000300 поставив відповідачу товар на суму 592503,61 грн., а відповідач на підставі довіреності серії ЯПК № 928324 від 15.09.2008р. вказаний товар отримав Завірені копія перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань розрахунок за поставлений товар по вищезазначеним накладним здійснив частково на суму 275000 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 15.09.2008 р. на суму 100000 грн., від 16.09.2008 р. на суму 50000 грн., від 29.12.2008р. на суму 20000 грн., від 11.03.2009р. на суму 35000 грн., від 14.04.2009р. на суму 15000 грн., від 14.05.2009р. на суму 35000 грн. та від 12.06.2009р. на суму 20000 грн. завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 317503,61 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 317503,61 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 317503,61 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла на момент прострочення від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 22.11.2008р. по 22.05.2009р. складає 51482,35 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 317503,61 грн. основного боргу та 51482,35 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно –український будівельний альянс»(07100, Київська область, м. Славутич, квартал Бакинський 7, кв. 18, код ЄДРПОУ 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Біс»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-а, код ЄДРПОУ 34662376) 317503 (триста сімнадцять тисяч п’ятсот три) грн. 61 коп. основного боргу, 51482 (п’ятдесят одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 35 коп. пені, 3689 (три тисячі шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 85 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.