Рішення № 10027993, 10.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р. Справа № 13/237-09/9          

№13/237-09/9-10 10.06.2010 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “ТИАРА”

Про стягнення 323477, 52 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача:Григор’єва В.Є. (дов. б/н від 30.04.2010 р.)

від відповідача:Дигодюк В.П. (дов. б/н від 30.06.2009 р.) Рішення Господарського суду Київської області у справі № 13/237-09/9-10 прийнято 10.06.2010 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 13.05.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТИАРА” (відповідач) про стягнення 801157,30 грн. суми припинення договору.

Ухвалою суду від 13.11.2009 р. порушено провадження у справі № 13/237-09 та призначено розгляд на 14.12.2009 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 14.12.2009 р. розгляд справи відкладено на 11.01.2010 р.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Київської області від 29.12.2009 р. зазначена справа передана на розгляд судді Сокуренко Л.В., у зв’язку з закінченням строку повноважень судді господарського суду Київської області С.Ю. Наріжного.

Ухвалою суду від 29.12.09 р. справу № 19/237-09 прийнято до свого провадження суддею Сокуренко Л.В. та присвоєно їй № 19/237-09/9-10; розгляд справи призначено на 11.02.2010 р.

Ухвалою суду від 11.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 02.03.2010 р. у зв’язку з відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 02.03.2010 р. сторони звернулись до суду з клопотанням про продовження строків розгляду справи на більш тривалий строк.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з іншою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 цієї статті.

Судом клопотання сторін розглянуто та ухвалою суду від 02.03.2010 р. задоволено, а також відкладено розгляд справи на 16.03.2010 р. у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалами суду від 16.03.2010 р., 01.04.2010 р., 20.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 01.04.2010 р., 20.04.2010 р., 13.05.2010 р. відповідно.

В судовому засіданні 20.04.2010 р. представником позивача надано суду заяву № 779-04/10 від 16.04.2010 р. про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить стягнути 275 486,20 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 16 789,02 грн. неустойки, 25 081,78 грн. інфляційних збитків та 6 120,52 –3 % річних, всього на суму 323477, 52 грн.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог.

У п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3.7 Роз'яснення Вищого господарського суду України в від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно з п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку, що за юридичною природою вона є заявою про зменшення позовних вимог до суми 323477, 52 грн., оскільки фактично не змінює ні предмету позову, ні підстав.

Враховуючи викладене, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

В судовому засіданні 13.05.2010 р. оголошено перерву до 10.06.2010 р. з метою підготовки повного тексту рішення.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ” - лізингодавець (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТИАРА” –лізингоодержувач (відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 1156/01/2008 (договір), відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) зобов’язався придбати у власність транспортний засіб (майно) –легковий автомобіль Land Rover LR3 SE згідно зі встановленою лізингоодержувачем (відповідачем) специфікацією та передати його без надання послуг з технічної експлуатації лізингоодержувачу (відповідачу) в якості предмету лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався прийняти його на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором лізингу.

У відповідності до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачі) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 2.1. договору фінансового лізингу № 1156/01/2008 від 25.01.2008 р., майно набувається лізингодавцем (позивачем) у продавця на умовах договору купівлі-продажу для подальшої передачі його у фінансовий лізинг.

Пунктом 2.3. зазначеного договору встановлено, що вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму, що еквівалентна 96200,00 у.о., в тому числі НДС в розмірі 20 % - 16033,33 у.о., яка виражена в гривнях України.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного устаткування та документів, які є невід’ємною частиною майна, та прийняття якого лізингоотримувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинно бути здійснено протягом 5 (п’яти) робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець сповіщає лізингоодержувача шляхом направлення відповідного письмового повідомлення по факсу.

В пункті 3.4. вищевказаного договору зазначено, що лізингодавець передає майно та документи лізингооодержувачу в місці передачі майна за договором купівлі-продажу зі складу продавця.

Згідно з пунктом 3.7. договору з моменту підписання акту здачі-приймання майна право володіння і користування переходить до лізингоотримувача, та зобов’язання лізингодавця щодо передачі майна у фінансовий лізинг лізингоотримувачу вважаються виконаними з моменту підписання сторонами Акту здачі-прийняття документів.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу - легковий автомобіль Land Rover LR3 SE, про що свідчить оформлений належним чином акт здачі-приймання майна від 27.02.2008 р. (додаток № 3.1 до договору) та Акт здачі-прийняття документів від 27.02.2008 р. (додаток № 3.2 до договору).

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за вищевказаним договором.

У відповідності до п. 5.2. договору фінансового лізингу, термін фінансового лізингу складається із періодів, які зазначені в додатку № 1 до даного договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що протягом усього терміну дії договору право власності на майно належить лізингодавцю. Право володіння і користування майном в об’ємах та на умовах договору належить лізингоодержувачу.

Згідно з пунктом 7.1. договору фінансового лізингу, сторони домовились, що валютою договору є “у.о.”. Під умовною одиницею мається на увазі сума, що виражена в гривнях України і дорівнює одному долару США за курсом, встановленим НБУ для одного долара США на дату 25.01.08 р. чи за курсом , встановленим НБУ для одного долара США на дату, яка встановлена для проведення наступного лізингового платежу у відповідності до графіку внесення платежів (додаток № 1 до даного договору).

В пункті 7.3. даного договору вказується, що загальна сума усіх лізингових платежів , що має сплатити лізингоодержувач лізингодавцю, становить 156417,62 у.о., включаючи НДС у розмірі 20 % від суми, що сплачується для погашення вартості майна 15666,67 у.о.

У відповідності до пункту 6.4. договору, лізингоодержувач зобов’язався перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, зазначені в додатку № 1 до даного договору –графіку внесення платежів. Авансові платежі перераховуються протягом трьох банківських днів, починаючи з відповідної дати, яка встановлена для проведення такого авансового платежу згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 6.8. зазначеного договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний оплачувати лізингові платежі в об’ємі та у терміни, встановлені у графіку внесення платежів.

Відповідно до пункту 12.7. даного договору, у випадку, якщо лізингоодержувач у вказаний лізингодавцем строк не передав майно лізингодавцю, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача погашення суми припинення договору, яка, згідно з пунктом 12.6. вищевказаного договору, включає в себе поточний борг лізингоодержувача, неоплачені лізингові платежі, строк оплати яких відповідно до графіка внесення платежів настав, штрафи та/чи пеня, що має сплатити лізингоодержувач на умовах договору станом на день розірвання договору, а також суми збитків лізингодавця, пов’язані з вилученням і реалізацією майна та погашенням можливих зобов’язань лізингодавця перед третіми особами, що виникли внаслідок виконання договору.

17.02.2010 р. предмет договору - легковий автомобіль Land Rover LR3 SE був повернутий позивачу на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецького І.С. про повернення майна від відповідача на користь ТОВ «Ласка Лізинг», який останнім був повернутий у своє власне користування на підставі заборгованості по лізингу, що підтверджується Актом повернення майна № 145 та не заперечується сторонами в судових засіданнях.

04.03.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 391-03/10 з вимогою сплатити заборгованість по договору; в іншому випадку договір буде вважатися розірваним в односторонньому порядку 15.03.2010 р. без додаткових повідомлень зі сторони позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов’язання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі –25081,78 грн. та 3% річних у сумі –6120,52 грн. за період з 28.09.09 р. по 15.03.2010 р.

Після перерахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказані суми підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ” підлягає задоволенню повністю.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог державне мито не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТИАРА”(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ушакова, 23, код ЄДРПОУ 31839309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ”(вул. Димитрова, 5, корп. 2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 33104543) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 275486 (двісті сімдесят п’ять чотириста вісімдесят шість) грн. 20 коп. суми заборгованості по лізинговим платежам, 16 789 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) 02 коп. суми неустойки, 25081 (двадцять п’ять тисяч вісімдесят одна) грн. 78 коп. інфляційних збитків, 6120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 52 коп. та судові витрати: 3234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко