Рішення № 10027969, 18.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 10/027-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/027-10

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Київська                                                             Індустріальна Група», м. Київ до                              товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання                                                             цегельно-піноблочних заводів», м. Васильків про                              стягнення 10300,61 грн. Представники: від позивача:          Сладка М.Г. –довіреність № 12/11-1 від 12.11.2009 р.;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»(далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання цегельно-піноблочних заводів»(далі-відповідач) з вимогою про стягнення з останнього 10300,61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою № СФ-0000153 від 01.09.2009 р. позивач перерахував відповідачу в рахунок попередньої оплати 9000,00 грн., проте останній неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 9000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані проценти за неправомірне користування чужими коштами у сумі 194,61 грн., інфляційні втрати - 148,20 грн., збитки - 957,80 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 49/511 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р., на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи № 49/511 направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010 р., справу прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно їй № 10/027-10 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 16.03.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 16.03.2010 р., на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 06.04.2010 р.

В судове засідання 06.04.2010 р. представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча позивач та відповідач належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 16.03.2010 р.; вимоги ухвали суду від 16.03.2010 р. позивач та відповідач не виконали, витребуваних документів до суду не надіслали.

Ухвалою суду від 06.04.2010 р. відкладено розгляд справи на 15.04.2010 р.

В судовому засіданні 15.04.2010 р. представником позивача надано суду заяву, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу, якою позивач, уточнюючи позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 9000,00 грн. перерахованих останнім в рахунок попередньої оплати, згідно з виставленого рахунку-фактури № СФ-0000153 від 01.09.2009 р., 814,20 грн. інфляційних втрат, 568,66 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також просить покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 900,00 грн. по сплаті адвокатських послуг та 57,80 грн. витрат позивача за отримання витягу з ЄДР про місцезнаходження відповідача.

В судове засідання 15.04.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 06.04.2010 р.

Ухвалою суду від 15.04.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 18.05.2010 р.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області від 16.04.2010 р., на підставі заяви судді Привалова А.І., строк вирішення спору продовжено.

В судовому засіданні 18.05.2010 р. представником позивача надано суду докази направлення на адресу відповідача претензії, та підтримано позовні вимоги з урахуванням наданих в судовому засіданні 15.04.2010 р. уточнень.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інших, витребуваних ухвалами суду від 22.02.2010 р., 16.03.2010 р., 06.04.2010 р., 15.04.2010 р., документів до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 р. відповідачем для оплати товару, а саме: піноблок Д600)100-300-600 та піноблок Д600)200-300-600, виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000153 на суму 9000,00 грн.

Позивач оплатив зазначений рахунок, перерахувавши відповідачу 9000,00 грн., що підтверджується випискою з особистого рахунку позивача від 03.09.2009 р., в якому призначенням платежу зазначено: «Оплата за піноблок, згідно рахунку №153 від 01.09.2009 р.».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В порушення взятих на себе зобов’язань відповідачем не здійснено поставку товару позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що при укладанні зазначеної угоди сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

23.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 23/09-1, яким просить здійснити останнім поставку товару, а саме: 15 куб.м. піноблоку, а різницю в сумі 2250,00 грн. повернути на рахунок позивача.

У відповідь, відповідачем на адресу позивача, за допомогою засобів факсимільного зв’язку, направлений лист № 23/10/20 від 23.10.2009 р., яким відповідач зазначає, що здійснить перерахування коштів в період з 01.11.2009 р. - 10.11.2009 р.

Проте, відповідач поставку товару не здійснив, кошти у зазначений період не перерахував.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки на виконання взятих на себе зобов’язань, позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактуру № СФ-0000153, перераховано відповідачу в рахунок попередньої оплати за товар 9000,00 грн., що також підтверджується випискою з особистого рахунку позивача від 03.09.2009 р., проте відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань не здійснено поставку товару та не повернуто кошти, вимога позивача про стягнення з відповідача 9000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 814,20 грн., які нараховані за період: вересень 2009 р. - березень 2010 р., та на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 568,66 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 03.09.2009 р. по 15.04.2010 р., за обліковою ставкою НБУ 10,25 %.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.10.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 30/01-1 з вимогою, протягом семи днів від дня отримання претензії здійснити повернення коштів у розмірі 9000,00 грн.

В судовому засіданні 18.05.2010 р. позивачем надано суду фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист, з яких вбачається, що претензія № 30/01-1 від 30.10.2009 р. направлена відповідачу лише 17.05.2010 р., а отже перебіг строку для нарахування позивачем інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами може бути почато через сім днів з дня пред’явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки сторонами не встановлено терміну для виконання зобов’язань, а отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 814,20 грн. інфляційних втрат та 568,66 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.

Окрім цього, позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України, просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 900,00 грн.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі наданих суду: договору № 02-Д від 30.10.2009 р. про надання юридичних послуг, укладеним між позивачем (замовник) та Сладкою Мариною Георгієвною (виконавець); довіреності, виданої позивачем на ім’я Сладкої Марини Георгіївни № 12/11-1 від 12.11.2009 р., платіжним доручення № 646 від 17.11.2009 р. на суму 900,00 грн., з призначенням платежу: «Оплата згідно Договору № 02-Д від 30.10.2009 р.», виписки по рахунку від 17.11.2009 р. на суму 900,00 грн.

Позивач формально, обмежився констатацією наявності певного кола документів, без відповідного аналізу їх юридичного змісту.

- Так, довіреність, що міститься у справі, видана товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група» Сладкій Марині Георгіївні та не містить посилань на Договір про надання юридичних послуг від 30.10.2009 р. № 02-Д;

- Договір від 30.10.2009 р. № 02-Д підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»та Сладкою Мариною Георгіївною скріплений печатками замовника і виконавця, при цьому на печатці виконавця зазначено, що Сладка Марина Георгіївна є фізичною особою - підприємцем.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

- Кошти, сплачені позивачем в сумі 900,00 грн., відповідно до наданих платіжного доручення № 646 від 17.11.2009 р. на суму 900,00 грн., та виписки по рахунку від 17.11.2009 р. на суму 900,00 грн., з призначенням платежу: «Оплата згідно Договору № 02-Д від 30.10.2009 р.», а не як за послуги адвоката, згідно з Договором № 02-Д від 30.10.2009 р.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об‘єднанням чи адвокатом.

Судом досліджено Договір № 02-Д про надання юридичних послуг від 30.10.2009 р., та встановлено, що наданий договір не може бути прийнятий судом як доказ, надання послуг адвоката, оскільки з умов договору вбачається що він був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»(замовник) та Сладкою Мариною Георгіївною (виконавець), та з умов якого не впливає, що Сладка Марина Георгіївна надає правову допомогу як адвокат, що також вбачається з розділу договору «Підписи та реквізити сторін», де зі сторони виконавця договір завірений печаткою на який зазначено, що Сладка Марина Георгіївна є фізичною особою - підприємцем, у зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 57,80 грн. витрат за отримання витягу з ЄДР про місцезнаходження відповідача.

На підтвердження сплати зазначеної суми, позивачем надано копію квитанції № 33 від 16.11.2009 р., де призначенням платежу вказано: «Витяг з ЄДР».

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, до інших витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

На підставі вказаної норми закону та враховуючи, що перелік витрати, які можуть бути стягненні позивачем, на підставі ст. 44 ГПК України є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, суд залишає зазначену вимогу позивача без задоволення.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання цегельно-піноблочних заводів»(08600, Київська область, м. Васильків, провулок Шевченка, 28; код ЄДРПОУ 34374274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»(03038, м. Київ, вул. Федорова, 28; код ЄДРПОУ 32767954) 9000,00 грн. попередньої оплати, а також судові витрати: 90,03 грн. державного мита та 206,20 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя          А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 08.06.2010 р.