Рішення № 100279424, 27.09.2021, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/436/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Чаричанського П.О.,

за участю секретаря - Фігурської К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором б/н від 30.05.2018 року у розмірі 26344,52 гривень та судові витрати у розмірі 2270,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.05.2018 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме-надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачки станом на 15.04.2021 року має заборгованість – 26344,52 грн., яка складається з наступного: 19917,02 грн. - заборгованість за кредитом; 6427,50 грн. - заборгованість по відсоткам.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав АТ « Акцент-Банк». Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушила норми цивільного законодавства та умови кредитного договору. Позивач просить стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати по справі в розмірі 2270 грн.

23 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив, відповідно до змісту якого, відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що Анкета –заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30.05.2018 р. не містить істотних умов договору, а саме: розміру кредиту, процентної ставки та умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Надані позивачем Умови і Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент –Банк» відповідачем не визнаються та не мають її підпису, а тому їх не можна вважати складовою кредитного договору. На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з неї 26344,52 грн., що складається з таких сум: 19917,02 грн. – заборгованості за кредитом, 6427,50 грн. – заборгованості по відсотках. З вказаного розрахунку заборгованості, який містить підпис представника позивача та печатку банку вбачається, що процентна ставка за кредитом становить 44,4%. Анкета – заява, на яку посилається позивач не підтверджує її наміру отримати банківську послугу у вигляді оформлення кредиту. Зміст вказаної анкети підтверджує факт того, що відповідач погодилася укласти з банком договір про надання банківських послуг, без конкретизації яких саме. Будь –яких істотних умов кредитного договору зазначена заява взагалі не містить. Відповідач не визнає, що саме долучені позивачем до позову Умови та Правила надання банківських послуг і є тими самими Умовами та Правилами, які надавалися їй для ознайомлення. Крім того, надана позивачем до позову анкета – заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30.05.2018 р. не містить не тільки виду наданих послуг, а і таких істотних умов договору як сума кредиту та процентної ставки. Надані позивачем Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору. Матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були надані їй на ознайомлення, що вона з ними ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву – анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент – Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Позивчем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, у анкеті – заяві відсутня домовленість сторін про укладення кредитного договору, розміру кредиту, процентів за користування кредитними коштами, відсутні належні та допустимі докази видачі платіжної картки та зарахування конкретного розміру кредитного ліміту. А тому відповідач вважає позов недоведеним.

26 серпня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення в якому зазначив, щодо умов кредитування та підписання Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідач в Анкеті – Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір №б/н від 30.05.2018. Саме номер договору SAMABWFC00001581369, що зазначається в розрахунку заборгованості, є внутрішньобанківським, та був створений під час внесення даних кредитного договору до програмного комплексу Банку, тому в Анкеті – заяві не зазначався) в а-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти. Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Щодо процентів, то в даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.

Оскільки позивач не надав суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заявленого боргу, то його твердження про наявність боргу в сумі 26344,52 грн. є недоведеними. Відповідач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

23 вересня 2021 року на адресу суду надійшло заперечення на заперечення позивача, відповідно до якого, відповідач заперечує проти доручення до матеріалів справи доказів, доданих позивачем до заперечення, а саме: роздруковане фото відповідача з карткою банку, довідка про видачу карток, виписка по рахунку відповідача, оскільки ці докази не були подані до суду разом із позовною заявою. Крім того, відповідач заперечує проти того. Що доданий позивачем до Заперечення документ, який позивач назвав «Виписка по рахунку відповідача» - є належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача в заявленій сумі. По – перше, вказаний документ не має обов`язкових реквізитів виписки, що не дає можливості суду в повній мірі оцінити обставини справи, а саме скільки коштів було знято відповідачем з рахунку, скільки коштів було повернуто відповідачем на рахунок, і яку суму із заявленої суми боргу складають відсотки та інші платежі, на які претендує банк. По – друге, вказана виписка ніким не підписана – не містить ні підпису, ні прізвища, ні посади повноважної особи банку, відповідальної за правильність складання вказаного документа. Відповідач заперечує проти правильності розрахованої суми її заборгованості по кредитній картці, а саме що сума заборгованості по тілу кредита складає 26344,52 грн., а сума заборгованості по відсотках складає 6427,50 грн. Розрахунок банку не містить відомостей яким чином виникла ця сума. Аналізуючи Виписку банку, їй стало зрозуміло, що Позивач включив у тіло кредиту не тільки отриманні нею кошти (тобто тіло кредиту), а і відсотки, що є незаконними з огляду на те, що вона не давала своєї згоди на нарахування відсотків протягом строку дії картки. Враховуючи те, що Банк не має прав на нарахування відсотків, а тому, бажаючи розібратися скільки саме коштів було нею отримано та повернуто за кредитною карткою, вона звернулася до відділення банку та отримала Виписку №H2NT-64M9-KTTO-ONP6. На підставі отриманої в банку Виписки вона зробила свій Розрахунок отриманих та внесених коштів. Відповідно до її розрахунку, вона в період з 30.05.2018 р. по 14.07.2021 р. отримала від позивача 53700,41 грн., а повернула 44031,63 грн. Таким чином, на цей час сума її заборгованості складає 9668,78 грн. Відповідач також зазначає, що паспорт споживчого кредиту не є підставою для нарахування 44,4% річних за період з 30.05.2018 р. по 17.04.2021 р. (день звернення позивача до суду), оскільки в цьому документі зазначено: «Ця інформація зберігає свою чинність та є актуальною до 01.07.2018 року».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на позовних вимогах наполягав з підстав, зазначених у позові та запереченні.

Відповідач позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та запереченні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного з АТ «АкцентБанк» Кредитного договору №SAMABWFC00001581369 від 30.05.2018 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Даний Кредитний договір складається з Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «АкцентБанк», Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» (даліТарифи), Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «АкцентБанк» (даліУмови), паспорт споживчого кредиту, тобто є договором приєднання.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач належним чином не виконувала зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 15.04.2021 року мала заборгованість у загальному розмірі 26344,52 гривні, яка складається з наступного: 19917 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом, 6427 грн. 50 коп. заборгованість по відсоткам.

Однак, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднанням є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ "Акцент-Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів, пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право на нарахування процентів, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № SAMABWFC00001581369 від 30.05.2018 року посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms) та Тарифи як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms) та Тарифами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку та Тарифи розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку, що розміщені на офіційному сайті позивача ( https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ "Акцент-Банк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг в Акцент-Банку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Таким чином, беручи до уваги усе вище викладене, суд дійшов до переконання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ "Акцент-Банк" відсотків за користування кредитом, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 30.05.2018 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" ресурс: https://a-bank.com.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Щодо Паспорту споживчого кредиту, суд зазначає, що згідно ст. 7 Закону України "Про споживче кредитування", він є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладанню самого договору, так як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.

Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не свідчить, що було укладено кредитний договір з відповідними умовами.

Разом з тим, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ "Акцент-Банк" дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір 30 травня 2018 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "Акцент-Банк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд переконаний, що останній вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак, суд дійшов до переконання, що позовна вимога у частині стягнення із відповідача суми тіла кредиту є частково обґрунтованою та такою, яка підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 за період з 30.05.2018р. -14.07.2021р., наданої відповідачем суду, який в свою чергу був наданий ОСОБА_1 АТ "Акцент-Банк" на її вимогу: з карткового рахунку було отримано коштів на загальну суму в розмірі 53924,31 грн., в свою чергу картковий рахунок був також поповнений на загальну суму 44131,63 грн. Різниця між сумою отримання коштів та поповнення складає 9792,68 грн.

Судом не береться до уваги суму коштів вигляді процентів списані АТ "Акцент-Банк" та нараховані, як заборгованість з підстав зазначених вище, а саме що договір було укладено на зазначених банках умовах.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» слід стягнути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9792 грн. 68 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 2270 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6005315358585 від 17.04.2021 року (а.с.20), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 843,80 грн.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила суд відмовити Позивачу у задоволені позову, судові витрати покласти на Позивача.

Зокрема вказує, що понесла судові витратив розмірі 1500 гривень у вигляді на професійну правовову допомогу від АО "Ліга Сова", надала Договір про надання юридичної (правничої) допомоги №С25/21 від 17.07.2021 року, рахунок №39/21 від 1707.2021р., квитанцію про оплату 1500 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 19.07.2021р.

Відповідно до ч. 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач також поніс судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень, а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з позивача пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, тобто в сумі 942,42 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 141, 280-282, 288-289, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_3 , юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, суму боргу за кредитним договором № б/н від 30.05.2018 року станом на 15.04.2021 рік у розмірі 9792 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок – заборгованості за кредитом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_3 , юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, судовий збір в розмірі 843 (вісімсот сорок три) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_3 , юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати у вигляді отримання професійної правничої (правової) допомоги в сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) гривні 42 (сорок дві) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 12.10.2021 року.