Постанова № 10027901, 07.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" червня 2010 р. Справа № А17/222-07/8/17

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. при секретарі судового засідання Янченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції

до Акціонерного товариства “Тетіївагрохім”

про стягнення 19 146,99грн.

За участю представників:

від позивача Халупко С.І. (дов. № 6-07-06 від 11.01.2010р.);

від відповідача Припишнюк В.І. (дов. № 25 від 12.01.2010р.);

Павленко І.В. (дов. № 4 від 12.01.2010р.);

Експерт: Голодна Ф.К. (посвідчення)

Обставини справи:

Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива України” (далі - відповідач) про стягнення 19146,99грн. заборгованості по внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.04.2007р. Акціонерне товариство “Тетіївагрохім” має заборгованість перед позивачем на загальну суму 19146,99грн., з яких поточна заборгованість за березень 2007р. –1072грн., прострочена заборгованість (пеня, штрафи) –18074,99грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2007р. (суддя Суховий В.Г.) відкрито провадження у справі № А17/222-07, розгляд справи призначено на 08.08.2007р.

В судовому засіданні 08.08.2007р. оголошено перерву до 20.08.2007р.

Відповідач у відзиві № 67 на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позиву, оскільки, за посиланням відповідача, починаючи з ІІ півріччя 2002 року позивачем неправильно проведено нарахування штрафних санкцій. Станом же на 01.01.2007р. переплата страхових внесків відповідача складає 8788,10грн.

В судовому засіданні 08.08.2007р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 31), в якій позивач змінює суму позову та просить суд стягнути з відповідача 16403,90грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2007р. у справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На експертизу винесені такі питання: 1. Чи було нараховано позивачем пеню та/або штраф на суму заборгованості по страховим внескам - 4653грн., яка підлягала списанню на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але фактично була списана у 2003 році? Якщо так, то чи включено до суми позову нараховані позивачем пеню та/або штраф на заборгованість 4653грн. та в якому розмірі (окремо пеня та штраф)? 2. Чи нараховано позивачем в актах перевірки від 08.06.2004р., від 21.07.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р., (а.с. 8, 11, 17, 21) пеню або штраф на суми нарахованих раніше згідно з рішеннями позивача пені або штрафу? Якщо так, то за якими рішеннями та у якому розмірі? 3. В якому розмірі підлягали нарахуванню пеня та/або штраф за результатами перевірки за періоди, зазначені в актах перевірки від 08.06.2004р., від 21.07.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р., (а.с. 8, 11, 17, 21)? Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

07.12.2009р. до господарського суду Київської області разом з матеріалами справи № А17/222-07 надійшов висновок № 9764 судово-бухгалтерської експертизи за господарською справою № А17/22-07 (а.с. 130-134), який складений 26.03.2008р. У зазначеному висновку дані наступні висновки з винесених на експертизу питань. По першому питанню: позивачем було нараховано пеню та штраф на суму заборгованості по страховим внескам –4653грн., яка підлягала списанню на підставі Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але фактично була списана у 2003р. До суми позову включені нараховані позивачем пеня та штраф на заборгованість 4653грн. Розмір пені та штрафу включених до суми позову за актами перевірок до 2009р. повністю документально не підтверджується. По другому питання: позивачем в актах перевірки від 08.06.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р., нараховано пеню та штраф на суми нарахованих раніше пені та штрафу згідно з рішеннями позивача. Розмір нарахованих пені та штрафу відповідно до рішень за вказаними актами документально не підтверджується. По третьому питанню: за результатами перевірки за періоди, зазначені в актах перевірки від 08.06.2004р., від 21.07.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р. підлягала нарахуванню пеня у розмірі 0,76грн. за актом від 08.06.2004р., пеня у розмірі 53,86грн. за актом від 10.08.2005р. та пеня у розмірі 11,85грн. за актом від 19.07.2006р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 26.01.2010р. та 08.02.2010р. розгляд справи відкладено на 08.02.2010р. та 10.03.2010р.

Ухвалою голови господарського суду Київської області від 24.02.2010р. на підставі ст. 24 Закону „Про судоустрій України”, справу № А17/222-07 із провадження судді Сухового В.Г. передано до провадження судді Чорній Л.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2010р. (суддя Чорна Л.В.) справ прийнято до провадження, присвоєно їй № А17/222-07/8, розгляд справи призначено на 13.04.2010р.

Ухвалою голови господарського суду Київської області від 06.04.2010р. на підставі ст. 24 Закону „Про судоустрій України”, справу № А17/222-07/8 із провадження судді Чорної Л.В. передано до провадження судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2010р. (суддя Горбасенко П.В.) справу № А17/222-07/8 прийнято до провадження та присвоєно їй № А17/222-07/8/17, судове засідання призначено на 21.05.2010р.

В судовому засіданні 21.05.2010р. оголошено перерву до 07.06.2010р., зобов’язано позивача надати суду: письмові пояснення щодо розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій.

В судових засіданнях 21.05.2010р. та 07.06.2010р. представник позивача не надав суду пояснень щодо визначення розміру позовних вимог в частині визначення суми основного боргу та штрафних санкцій, які станом на 01.04.2007р. мав сплати відповідач, обгрунтувавши це неможливістю визначення суми основного боргу та штрафних санкцій на момент судового розгляду справи. Представники відповідача визнали заборгованість в сумі 66,47грн. Експерт надав суду пояснення, що за результатами перевірки за періоди, зазначені в актах перевірки від 08.06.2004р., від 21.07.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р. підлягала нарахуванню пеня у розмірі 0,76грн. за актом від 08.06.2004р., пеня у розмірі 53,86грн. за актом від 10.08.2005р. та пеня у розмірі 11,85грн. за актом від 19.07.2006р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та експертів, суд

           ВСТАНОВИВ:

За результатами ревізії надходження, обліку та витрачання коштів АТ „Тетіївагрохім” від 08.06.2004р., 21.07.2004р., 10.08.2005р., 19.07.2005р. позивачем винесені рішення № 6 від 29.06.2004р., № 146 від 26.07.2004р., № 202 від 16.08.2005р., № 236 від 25.07.2006р. про стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальній сумі 19007,49грн.

Суд встановив, що позивачем, починаючи з II півріччя 2002р., неправильно проведено нарахування штрафних санкцій, що підтверджується даними про стан розрахунків АТ „Тетіївагрохім” з виконавчою дирекцією фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2002р. по 31.12.2006р. (а.с. 37); протягом зазначеного часу ним проводились нарахування штрафних санкцій на самі суми штрафних санкцій, які входили в загальну суму нарахованих внесків, тобто приплюсовані були до суми заборгованості по внескам; станом на 01.01.2007р. переплата страхових внесків АТ „Тетіївагрохім” до Фонду складає 8788,10грн.

Зазначене підтверджується висновком № 9764 судово-бухгалтерської експертизи у справі № А17/222-07 (а.с. 130-134).

У даному висновку зазначено, що позивачем було нараховано пеню та штраф на суму заборгованості по страховим внескам –4653грн., яка підлягала списанню на підставі Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але фактично була списана у 2003р; до суми позову включені нараховані позивачем пеня та штраф на заборгованість 4653грн.; розмір пені та штрафу включених до суми позову за актами перевірок до 2009р. повністю документально не підтверджується; позивачем в актах перевірки від 08.06.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р., нараховано пеню та штраф на суми нарахованих раніше пені та штрафу згідно з рішеннями позивача; розмір нарахованих пені та штрафу відповідно до рішень за вказаними актами документально не підтверджується; за результатами перевірки за періоди, зазначені в актах перевірки від 08.06.2004р., від 21.07.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р. підлягала нарахуванню пеня у розмірі 0,76грн. за актом від 08.06.2004р., пеня у розмірі 53,86грн. за актом від 10.08.2005р. та пеня у розмірі 11,85грн. за актом від 19.07.2006р.

Представники відповідача визнали заборгованість в сумі 66,47грн. Експерт надав суду пояснення, що за результатами перевірки за періоди, які зазначені в актах перевірки від 08.06.2004р., від 21.07.2004р., від 10.08.2005р., від 19.07.2006р. підлягала нарахуванню пеня у розмірі 0,76грн. за актом від 08.06.2004р., пеня у розмірі 53,86грн. за актом від 10.08.2005р. та пеня у розмірі 11,85грн. за актом від 19.07.2006р.

Предметом позову з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 31) є вимога про стягнення з відповідача 16403,90грн. заборгованості. Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2010р. не зміг визначити розмір позовних вимог в частині розмежування суми основного боргу та штрафних санкцій, які підлягають стягнення з відповідача на момент судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. (далі –Закон) спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів (ч. 1 ст. 9 Закону).

Згідно ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов‘язкового державного соціального страхування у в‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є страхові внески страхувальників-роботодавців. Відповідач є платником страхового збору до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

          Пунктом третім ч. 2 ст. 28 Закону передбачено, що страховик зобовязаний здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обгрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів.

Відповідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які стосуються предмету доказування.

          Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч. 5 ст. 82 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд встановив, що позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 70 КАС України не доведено правильність нарахування відповідачу суми заборгованості та суми штрафних санкцій; не визначено розмір боргу на який було нараховано штрафні санкції; не зазначено формули на підставі якої позивач здійснив нарахування штрафних санкцій; у висновку експертизи № 9764 від 26.03.2008р. (а.с. 130-134) визначено, що розмір пені, яка підлягала нарахуванню і стягненню з відповідача складає 66,47грн., а решту штрафних санкцій було нараховано на суму заборгованості по страховим внескам, яка підлягала списанню на підставі Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але фактично була списана у 2003р.

У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 66,47грн. пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог є безпідставними і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 КАС України якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати компенсуються їм за рахунок Державного бюджету України державною судовою адміністрацією у їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат. Така компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів на поточні рахунки осіб, що понесли відповідні витрати, у банківських установах; підставою для компенсації судових витрат є судове рішення (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" N 590 від 27 квітня 2006 року).

Згідно п. 32 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд встановив, що відповідачем АТ „Тетіївагрохім” за проведення судової експертизи у справі сплачено 5640грн., що підтверджується платіжним дорученням № 594 від 29.10.2009р. (а.с. 163).

З огляду на положення вищезазначених норм, судові витрати (витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи) присуджуються відповідачеві з Державного бюджету України відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160 –163, 167 КАС України, суд

          ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Акціонерного товариства „Тетіївагрохім” (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Ломоносова, 1; код ЄДРПОУ 05489229) на користь Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 30; код ЄДРПОУ 26060583) 66 (шістдесят шість гривень) 47 коп. пені.

3. В задоволенні решти позову – відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства „Тетіївагрохім” (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Ломоносова, 1; код ЄДРПОУ 05489229) 5 617 (п’ять тисяч шістсот сімнадцять гривень) 15 коп. витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи.

Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги або після закінчення апеляційного розгляду справи і залишення постанови без змін.

Дану постанову може бути оскаржено у 10-денний термін з дня складення у повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги або у 20-денний термін після подання у 10-денний термін заяви про її апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Горбасенко П.В.

Постанова підписана: 09.06.2010р.