Рішення № 100278651, 12.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5271/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 09.06.2021 р. № 213050021590, яке викладено у листі від 11.06.2021 р. № 2100-6304-6/27992 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з дня звернення, тобто з 02.06.2021 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16.09.2008 р. у справі № 2-0-5/2008 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку. Позивача визнано опікуном, з підстав наявності в ОСОБА_2 інвалідності дитинства 2 групи. 02.06.2021 р. звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до 6-річного віку, до якої долучила всі необхідні документи. Проте, листом від 11.06.2021 р. № 2100-6304-6/27992 відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній стаж 15 років та висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, так як дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення 6-річного віку. Вважає відмову у призначенні пенсії за віком протиправною. Вказує, що вимога про підтвердження наявності медичних показань для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, стосується саме категорії дітей-інвалідів, а не інвалідів з дитинства, до якої відноситься ОСОБА_2 . Будь-яких вимог щодо підтвердження наявності медичних показань для визнання особи "інвалідом з дитинства" (а не "дитиною-інвалідом") до досягнення шестирічного віку чинним законодавством не визначено.

Ухвалою від 16.09.2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

05.10.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що 02.06.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку. До заяви надано, зокрема, медичний висновок від 08.04.1999 р. № 4, однак він не підтверджує настання інвалідності дитини до шестирічного віку, а навпаки констатує факт настання інвалідності ОСОБА_2 у віці повних 13 років. У доданих позивачем до заяви документах відсутній висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, оскільки дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, що передбачено п.2.18 Порядку № 22-1. Страховий стаж позивача за наданими документами та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, становить 14 років 3 місяці 24 дні. Отже, позивачем не дотримано вимог п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: відсутній необхідний страховий стаж у 15 років та не підтверджено факт виховання дитини з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку. Для підтвердження останньої вимоги ОСОБА_1 мала надати передбачений п.2.18 Порядку № 22-1 висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Вважає, що при прийнятті рішення від 09.06.2021 р. № 213050021590 відповідачем не допущено протиправної дії або бездіяльності, а правові підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні.

З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 20.08.1995 р. НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 688. Батьками дитини є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до актового запису від 29.03.1986 р. № 167 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Суворовським районним у м.Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 25.02.1988 р. внесено запис про розірвання вказаного вище шлюбу (актовий запис № 98).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 02.04.1988 р. НОМЕР_2 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено шлюб. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 .

Відповідно до медичного висновку від 08.04.1999 р. № 4 встановлено наявність у ОСОБА_2 захворювання "олігофренія в стадії дебільності", яке відповідає розділу І пункту І Переліку медичних показань, які дають право на отримання допомоги на дітей-інвалідів з дитинства у віці до 16 років, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України від 05.12.1991 р. № 175.

Як вбачається із виписки акту огляду МСЕК від 18.11.2020 р. № 603842 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідність, де в графі причини інвалідності зазначено "з дитинства".

02.06.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - як матері інваліда з дитинства, до якої долучила:

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- паспорт від 20.10.1997 р. НОМЕР_3 ;

- виписку з акту огляду МСЕК від 18.11.2020 р. № 603842;

- виписку з акту огляду МСЕК від 08.04.1999 р. № 4;

- атестат від 01.09.1983 р. № 00371;

- довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення ОК-5;

- лист Комунального некомерційного підприємства "Херсонський міський психіатричний центр" Херсонської міської ради від 21.04.2021 р. № 869;

- довідку АТ "Укрпошта" від 25.05.2021 р. № 25-05/01 про підтвердження стажу роботи та реорганізацію підприємства;

- архівну довідку від 19.05.2021 р. № 01-15/897 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на ТОВ "Лівадія";

- довідку про склад сім`ї;

- довідку Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації про отримання допомоги від 26.04.2021 р. № 674;

- свідоцтво про шлюб від 02.04.1988 р. НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про народження дитини від 20.08.1985 р. НОМЕР_1 ;

- свідоцтво про народження дитини від 07.02.1989 р. НОМЕР_4 ;

- свідоцтво про народження дитини від 02.11.2000 р. НОМЕР_5 ;

- трудову книжку від 01.09.1981 р. НОМЕР_6 .

Рішенням від 09.06.2021 р. № 213050021590 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Листом від 11.06.2021 р. № 2100-0304-8/27992 відповідач повідомив заявника про те, що за наданими документами (враховані всі періоди роботи), та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж для призначення пенсії складає 14 років 3 місяці 24 дні. Крім того, 09.06.2021 р. пенсійним органом прийнято рішення № 213050021590 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутністю страхового стажу - 15 років, а також за відсутністю висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, оскільки дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, що передбачено п.2.18 Порядку.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст.1, 3, 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України "Про пенсійне забезпечення" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

В силу приписів п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Аналогічні приписи містяться в ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788), відповідно до яких жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

За змістом ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, види пенсійного забезпечення; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.

У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами вперше інвалідність ОСОБА_2 встановлено у віці повних 13 років.

Суд зауважує, що ані ст.17 Закону № 1788, ані ст.115 Закону № 1058 не передбачають такої обов`язкової умови для виникнення права на дострокову пенсію у матері (з приводу якої позивач звернулася до органу Пенсійного фонду) як встановлення дитині інвалідності саме до досягнення нею шестирічного віку.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим п.3 ч.1 ст.115 Закону).

Згідно приписів п.2.17 цього ж Порядку при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини.

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність особи з інвалідністю з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Також, відповідно до пп.5 п.2.1 Порядку № 22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Саме зазначені документи подані позивачем до відповідача, що не спростовується відповідачем.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2019 р. у справі № 216/2437/16-а(2-а/216/60/16), від 31.07.2018 р. у справі № 501/2838/16-а.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність відмови ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з ненаданням висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Разом з тим, за змістом п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком виникає за наявності таких умов:

- заявник є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства та виховала її до шестилітнього віку;

- досягнення заявником 50-тирічного віку;

- наявність страхового стажу не менше 15 років.

Як вбачається з паспорту громадянина України від 20.10.1997 р. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 станом на 02.06.2021 р. досягла віку 55 років.

Судом також встановлено, що позивач є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства та виховала її до шестилітнього віку.

Проте із записів трудової книжки та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу слідує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 3 місяці 24 дні.

Жодних інших доказів на підтвердження наявності необхідного страхового стажу позивачем до суду не надано.

Таким чином, позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, оскільки вона не має достатнього страхового стажу, а саме 15 років.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладених обставин та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність відмови ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до 6-річного віку, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 15 років. Відтак у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 112010201