Ухвала суду № 100278248, 11.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

11 жовтня 2021 року Справа №520/19198/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні у адміністративні справі №520/19198/21,

УХВАЛИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду 04.10.2021 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в якій заявник просить замінити вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Женева", на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», у виконавчому провадженні №61645067, яке перебуває у приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 31.01.2020 №720 про стягнення заборгованості по кредитному договору №61645067 у загальній сумі 24 755,68 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред`явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження у адміністративній справі та прийняттям адміністративним судом постанови, яка після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред`явлення його до примусового виконання.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України регламентовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З огляду на правову конструкцію зазначеної норми, суд зазначає, що положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно заміни сторони виконавчого провадження застосовуються лише у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист. Можливості розгляду за правилами адміністративного судочинства питання заміни сторони у виконавчому провадженні, яке відкрито не на підставі судового рішення, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає.

Разом з тим, заявник звернувся до адміністративного суду із заявою, в якій просить суд замінити боржника у виконавчому провадженні, яке відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, а не на підставі судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 442 Цивільного процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

За приписами частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, яка є чинною з 15.12.2017, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Отже, Цивільним процесуальним кодексом, на відміну від Кодексу адміністративного судочинства, з 15.12.2017 передбачена можливість заміни сторони виконавчого провадження не лише при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та їх посадових осіб.

Таким чином, вимога про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) у виконавчому провадженні №61645067 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов`язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у даному виконавчому провадженні підлягає вирішенню за нормами частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», регулюють питання оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби чи приватних виконавців, а не питання заміни сторони у виконавчому провадженні.

Суд враховує, що згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, рішенням у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини у пункті 24 визначив, що фраза «встановлено законом» поширюється не лише на основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд додатково зауважує, що з метою реалізації заявлених у заяві вимог заявнику слід звернутися до суду у порядку, визначеному статтею 446 Цивільно процесуального Кодексу України.

Щодо посилань заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №826/7941/17 та на постанову Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №822/1659/18, суд зазначає наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17 зазначила, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Також вказано, що аналізуючи у сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Проте, у справі №826/7941/17 Великою Палатою Верховного Суду не розглядалось питання про застосування у даному питанні частини 2 статті 446 ЦПК України (у редакції, яка є чинною з 15.12.2017), згідно якої процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

У зв`язку з цим зазначена заявником правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню у розглядуваних правовідносинах не підлягає.

З огляду на викладене, суддя вважає необґрунтованими вказані посилання заявника.

Приписами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та зважаючи, що заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за даною заявою.

При цьому, відповідно до частини сьомої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює заявнику що він має право звернутися до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 7, 19, 170, 171, 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Женева", на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", у виконавчому провадженні №61645067, яке перебуває у приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 31.01.2020 №720 про стягнення заборгованості по кредитному договору №61645067 у загальній сумі 24 755,68 грн.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Попередити заявника, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з заявою з тих самих предмета і підстав, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Ніколаєва