Ухвала суду № 10027551, 31.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16тел. 230-31-77 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"31" травня 2010 р. № 02-03/754/22

Суддя О.О.Третьякова, розглянувши

заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова,34

до Адвокатського об’єднання «Практик», Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Гагаріна, 7

про порушення справи про банкрутство

встановив:

Заявник –Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі звернулась до господарського суду Київської області із заявою №2131/9/10-009 від 20 травня 2010 року (за вх. №2354 від 27 квітня 2010 року) про порушення справи про банкрутство Адвокатського об’єднання «Практик»у зв’язку з неспроможністю останнього сплатити борг в сумі 1107950,92 грн.

В підтвердження відсутності боржника за своїм місцезнаходженням заявником додано до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство копію акту Державної податкової інспекції у Києво-Святинському районі Київської області «Про результати комплексної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Адвокатського обєднання «Практик»ід. код 21709004 за період з 01.04.02р. по 31.03.05р.»від 24 червня 2006 року, згідно пункту 1.6 якого, Адвокатське об’єднання «Практик»за юридичною адресою не займається фінансово-господарською діяльністю.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(частина 2 статті 4-1 цього Кодексу), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункту 7 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»).

Згідно з частиною 8 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. № 97, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. При чому внесення вказаних записів має різну правову природу і правові наслідки, у зв’язку з чим дані відомості не є тотожними.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, додана до заяви копія акту Державної податкової інспекції у Києво-Святинському районі Київської області «Про результати комплексно позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Адвокатського обєднання «Практик»ід. Код 21709004 за період з 01.04.02р. по 31.03.05р.»від 24 червня 2006 року, в пункту 1.6 якого зазначено, що Адвокатське об’єднання «Практик»за юридичною адресою не займається фінансово-господарською діяльністю, не є належними доказами відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, оскільки лише факт внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

З правовою позицією, що доказом відсутності боржника за своїм місцезнаходженням є запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, погоджується Вищий господарський суд України у постанові від 04 листопада 2009 року у справі №Б3/201-09.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що до заяви також не додано відомостей щодо подання боржником звітності до органів державної податкової служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до заяви про порушення справи про банкрутство заявником не додано доказів, що підтверджують відсутність боржника за своїм місцезнаходженням, що на даний час виключає можливість застосування ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для порушення провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів»(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Вказані правила оформлення документації стосуються всіх доданих до заяви матеріалів.

Судом встановлено, що в якості підтвердження відправлення відповідачеві копії позову, Заявником подано ксерокопію фіскального чеку «Центр поштового зв’язку 4»від 20.05.2010 року №8667, яка не є належним чином засвідченою. Тобто Заявником не додано оригінал або належним чином засвідчену копію фіскального чеку, які можуть слугувати достатніми доказами відправлення Відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 5, 7, 9, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктами 3, 6 частини 1 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі №2131/9/10-009 від 20 травня 2010 року (за вх. №2354 від 27 травня 2010 року) про порушення справи про банкрутство Адвокатського об’єднання «Практик»разом з доданими до неї матеріалами (всього на 30 аркушах) повернути заявнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя О.О.Третьякова