Рішення № 10027332, 21.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2010 р. Справа № 14/056-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Зінченко П. Л. (довіреність б/н від 04.01.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіру” ЛТД, с. Ковтунове, Шосткинський район, Сумська область

до Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква

про стягнення 30 777, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Тіру” ЛТД звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” про стягнення 30 777, 00 грн. ( 27000, 00 грн. -основна заборгованість, 2487, 00 грн.- пеня, 1290, 00 грн. –інфляційні збитки).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2010 р. порушено провадження у справі № 14/056-10 за позовом ТОВ „Тіру” ЛТД до ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” про стягнення 30 777, 00 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.04.2010 р.

16.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.05.2010 р.

12.05.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

12.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.05.2010 р.

14.05.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшла заява вих. № 20 від 13.05.2010 р. про зменшення позовних вимог разом з Розрахунком суми боргу вих. № 19 від 13.05.2010 р., в якому позивач зробив новий розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми. В даному розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість 27000, 00 грн., 191, 08 грн.- 3 % річних, 677, 62 грн.-інфляційних збитків. Також відповідно до заяви вих. № 20 від 13.05.2010 р. позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2487, 00 грн.- у повному обсязі, що за своєю суттю є відмовою від позову в цій частині. В результаті нових розрахунків сума боргу склала 27868, 42 грн.

21.05.2010 р. представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

21.05.2010 р. у судовому засіданні заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені була прийнята судом до розгляду.

21.05.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву вих. № 637 від 21.05.2010 р., а також усні пояснення стосовно того, що позовні вимоги позивача визнає частково. Представник відповідача підтверджує, що, дійсно, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27000, 00 грн. та погоджується, що станом на час розгляду справи відповідач має перед позивачем основну заборгованість у розмірі 27000, 00 грн. У відзиві відповідач просить суд відмовити в решті позовних вимог.

Отже, у судовому засіданні представник відповідача визнав основну заборгованість.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 р. ТОВ „Тіру” ЛТД продало ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” товар, а саме макаронні вироби вищого сорту на загальну суму 27000, 00 грн.

Факт поставки макаронних виробів підтверджується видатковою накладною № РН-0000102 від 06.10.2009 р. та довіреністю № 815 від 06.10.2009 р., виданою відповідачем на свого представника Булгакову Лілію Анатоліївну.

Таким чином, ТОВ „Тіру” продало ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” товар на суму 27000, 00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо продажу товару, а відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати за куплений товар.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 27 000, 00 грн.

16.02.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензійну вимогу вих. № 6 від 15.02.2010 р. про оплату отриманого товару, у якій він просив відповідача оплатити заборгованість за проданий товар в розмірі 27000, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався. Отже, виходячи із вищевказаних норм, обов’язок відповідача щодо оплати товару виник після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, а саме з 24.02.2010 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 27 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000102 від 06.10.2009 р., довіреністю відповідача № 815 від 06.10.2009 р., виданою на Булгакову Лілію Анатоліївну для отримання товару.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 27000, 00 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000102 від 06.10.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за товар у розмірі 677, 62 грн. і 191, 08 грн. відповідно, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 24.02.2010 р. по 30.04.2010 р., розмір заборгованості –27 000, 00 грн., середній індекс інфляції за період заборгованості –1, 006, інфляційне збільшення суми боргу - 162, 00 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції- 27 162, 00 грн.

Розрахунок інфляційних збитків за вказаний період складає: 27000, 00*1, 006 = 27 162, 00. Отже, загальний розмір інфляційних збитків складає 162, 00 грн. Суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 162, 00 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, також є невірним.

Період заборгованості - з 24.02.2010 р. по 13.05.2010 р., розмір заборгованості –27 000, 00 грн., кількість днів заборгованості –79 днів, розмір річних –3 %.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 27 000, 00 грн. х 3 % х 79/365 = 175, 32 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми заборгованості становить 175, 32 грн.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 175, 32 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення із відповідача пені у розмірі 2487, 00 грн., то слід зазначити наступне. Як було зазначено вище, відповідно до заяви вих. № 20 від 13.05.2010 р. позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2487, 00 грн.- у повному обсязі, що за своєю суттю є відмовою від позову в цій частині.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони.

Частиною 6 ст. 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення із відповідача пені не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в частині позовних вимог про стягнення із відповідача пені- провадження підлягають припиненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 78-80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” (ідентифікаційний код 08358735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіру” ЛТД (ідентифікаційний код 21109617) 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 162 (сто шістдесят дві) грн. 00 (нуль) коп. інфляційних збитків, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 32 (тридцять дві) коп. 3 % річних від простроченої суми та судові витрати 273 (двісті сімдесят три) грн. 37 (тридцять сім) коп. державного мита і 209 (двісті дев’ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.          Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіру” ЛТД від позову в частині стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” пені у розмірі 2487, 00 грн. та припинити провадження у справі у цій частині.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

31 травня 2010 р.