Рішення № 10027235, 25.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р. Справа № 9/065-10          

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/065-10 25.05.2010 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»

До Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»

Про стягнення 83958, 33 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Мачур Н.І. (дов. № 6 від 21.01.2010 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 83958,33 грн. за договором про надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур № 36 від 15.10.08 р. (Договір).

Позовну заяву Позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д» на виконання умов договору, виконало свої зобов’язання по Договору, надавши сільськогосподарські послуги Відкритому акціонерному товариству «Райагрохім», але Відповідач, станом на день подання позову, за надані послуги не розрахувався.

Ухвалою суду від 24.03.2010р. порушено провадження у справі № 9/065-10 та призначено розгляд справи на 06.04.2010 р., зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 24.03.2010 р. явка представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 06.04.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 24.03.2010р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, в зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 22.04.2010 року; зобов’язано позивача надати оригінали документів, доданих до позовної заяви.

В судове засідання 22.04.2010 р. представник відповідача втретє не з’явився, вимоги ухвали суду від 24.03.2010р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача надав оригінали витребуваних судом документів, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи відповідь Головного управління статистики в Київській області на запит суду від 22.03.2010 р. та те, що ухвали суду від були направлені за адресою, яка вказана у відповіді та позовній заяві, а саме: Київська область, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки,1 але відповідач жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, що підтверджується відтиском штампу «Відправлено»на зворотному аркуші ухвал суду.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Райагрохім»(відповідач) укладено договір про надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур № 36 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, відповідач доручає, а позивач зобов’язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати сільськогосподарські послуги, а саме: провести оранку, дискування полів, культивацію та внести мінеральні добрива, а відповідач зобов’язується прийняти та оплати такі послуги.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 5.1 Договору).

Надання послуг та приймання їх результатів оформлюється Актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін (п. 3.2 Договору).

За ствердженням позивача, він належним чином виконав свої зобов’язання та надав сільськогосподарські послуги в повному обсязі на загальній площі 145 га Відкритому акціонерному товариству «Райагрохім», що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000027/1 від 13.11.08 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого мокрими печатками (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи).

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000027/1 від 13.11.08 р позивач надав послуги на загальну суму 65250,00 грн.; сторони претензій одна до одної не мають.

Оплата за виконані послуги здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк до 15.12.08 р. (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач повинен був перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача 15.12.08 р.

За ствердженням Позивача, Відповідач покладені на нього обов’язки щодо оплати отриманих послуг у строки, передбачені п. 3.4 Договору, не виконав та отримані послуги не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, 04.06.09 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 68 про оплату заборгованості у сумі 65250,00 грн. на протязі 7 банківських днів з моменту отримання даного листа. Претензія залишена без відповіді.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 65250,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 7708,44 грн. за період з 01.01.09 р. по 01.07.09 р., тобто за 6 місяців.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Пунктом 4.4 Договору у випадку прострочення оплати за надані позивачем послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми невиконаної частини зобов’язань за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв’язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 7708,44 грн. за розрахунком позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Крім того, зазначена позиція підтверджується рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року, в яких зазначено, що порядок застосування індексів інфляції при розгляді справ повинен обраховуватись за весь час прострочення.

Позивачем заявлено у позовній заяві про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8613,35 грн. (за період з 01.01.2009 р. по 01.01.2010 р.) та 3 % річних у сумі 2386,54 грн. (за період з 01.01.2009 р. по 01.01.2010 р.).

Судом встановлено, що, оскільки відповідач припустився порушення зобов’язань щодо оплати боргу, то з нього підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 8025,75 грн. та 3 % річних у сумі 1962,86 грн. за уточненим розрахунком суду.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 225,712, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки,1, ЄДРПОУ 05489313; р/р 26008167341 в «Райфайзен Банк «Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(03049, м. Київ, вул. Фучика, 8, кв. 52, код ЄДРПОУ 32822831, р/р 26004180124475 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300830) основний борг в сумі 65250 (шістдесят п’ять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп., 7708 (сім тисяч сімсот вісім) грн. 44 коп. пені, 1962 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят дві) грн. 86 коп. - 3% річних, 8025 (вісім тисяч двадцять п’ять) грн. 75 коп. інфляційних втрат та судові витрати: державне мито в сумі 829 (вісімсот двадцять дев’ять) грн. 47 коп. та 233 (двісті тридцять три) грн. 16 коп витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко