Рішення № 10027233, 27.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р. Справа № 9/069-10          

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»

До Білоцерківської виправної колонії № 35

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне

Управління Державного Казначейства України в Київській області

Про стягнення 3243,57 грн.

Суддя Л.В. Сокуренко

Представники:

від позивача: Чернятіна Л.Г. (довіреність № 100 від 25.01.2010 р.)

від відповідача: не зявився

від третьої особи: Дудченко Н.О. (дов. б/н від 18.02.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»(далі –позивач до Білоцерківської виправної колонії № 35 (далі –відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного Управління Державного Казначейства України в Київській області про стягнення 3243,57 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»надавало Білоцерківській виправній колонії № 35 телекомунікаційні послуги за договором № 1227 від 01.04.08 р., а Білоцерківська виправна колонія № 35 за отримані послуги не розрахувалася, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 3103,01 грн. за період з січня 2009 р. по грудень 2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2010 року порушено провадження у справі № 9/069-10 та призначено її розгляд на 15.04.2010 року; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 29.03.2010 року явку представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 15.04.2010 р. представник позивача надав суду заяву про збільшення суми позовних вимог з 3243,57 грн. до 4552,26 грн., обґрунтовуючи зазначену заяву тим, заборгованість відповідача за отримані телекомунікаційні послуги відповідно до договору № 1227 від 01.04.08 р. за період з січня 2009 р. по березень 2010 р. не погашалася, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 4552,26 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості, яка виникла у зв’язку з невиконанням відповідачем договору № 1227 від 01.04.08 р., а надання телекомунікаційних послуг у 2010 році регламентується договором № 1277/Б5 від 01.01.2010 р., тобто іншим договором, ніж зазначено у позовній заяві.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача.

Висувати нові вимоги під виглядом збільшення розміру позовних вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду № 9/208-09 від 18.05.2010 р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку,           що викладені позивачем в заяві про збільшення позовних вимог питання не можна вважати юридичною кваліфікацією, заявлених позивачем вимог, оскільки такі питання, відповідно до чинного законодавства, є новими вимогами, що раніше не заявлялись у позові та виникли з інших підстав, а тому зазначена заява не приймається судом до розгляду.

У зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання 15.04.2010 року, ухвалою суду від 15.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 13.05.2010 року.

У відповідності до частини другої статті 9 Закону України “Про виконавче провадження” виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609 “Про затвердження Порядку з виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ” примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Добровільне виконання рішень суду проводиться відповідно до порядку обслуговування державного бюджету за видатками, встановленого Державним казначейством.

Крім цього, частиною першою пункту 1 статті 22 Бюджетного Кодексу України передбачає, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України можуть бути виключно органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.

Частина перша статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Оскільки відповідач є бюджетною установою Міністерства внутрішніх справ України, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а саме на органи Державного казначейства України покладено функції по виконанню судових рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевого бюджету, або бюджету установ (стаття 9 Закону України “Про виконавче провадження”, суд дійшов висновку про необхідність залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Державного Казначейства України в Київській області, у зв’язку з чим його було залучено до участі справи ухвалою суду від 15.04.2010 р.

В судове засідання 13.05.2010 р. представники сторін з’явилися, представник відповідача надав відзив на позов, в якому визнає заборгованість у розмірі 3103, 01 грн. за січень –грудень 2009 рік без нарахованих штрафних санкцій.

У зв’язку з необхідністю надання додаткових документів розгляд справи відкладено на 27.05.2010 р.; зобов’язано позивача надати письмове пояснення щодо існування іншого договору № 1277/Б5 від 01.01.2010 р. та уточнити позовні вимоги, а саме щодо якого договору ним заявлена до стягнення сума боргу; зобов’язано відповідача надати в судове засідання належним чином завірену копію та оригінал кошторису доходів та видатків на 2009 рік на послуги зв’язку; зобов’язано третю особу надати в судове засідання відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначити чи були закладені кошти відповідачу на послуги зв’язку на 2009 рік.

В судове засідання 27.05.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 13.05.2010 р. не виконав; представники позивача та третьої особи з’явилися, надали суду витребувані документи; представник Головного управління державного казначейства України надав суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що розпоряднику бюджетних коштів –Білоцерківській виправній колонії № 35, кошторисом за кодом програмної класифікації 1001020 були передбачені кошти по коду економічної класифікації видатків 1138 “Послуги зв’язку” на 2009 рік.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи відповідь Головного управління статистики в Київській області на запит суду від 29.03.2010 р. та те, що ухвали суду від були направлені за адресою, яка вказана у відповіді та позовній заяві, а саме: Київська область, м. Біла Церква, вул. Калініна,16, але відповідач двічі не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, що підтверджується відтиском штампу «Відправлено»на зворотному аркуші ухвал суду.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи кінцевий строк вирішення спору –29.05.2010 р.           

Представники сторін із заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися.

Оскільки, строк, встановлений статтею 69 ГПК України для вирішення спору, закінчувався і той факт, що справа № 9/069-10 двічі відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача та ненаданням ним витребуваних документів, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений і мав достатнью кількість часу направити суду необхідні документи, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників позивача та третьої особи господарський суд Київської області,-

В С Т А Н О В И В:

01.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі начальника ЦЕЗ № 4 Зоріна М.Л. (далі –позивач) та Білоцерківською виправною колонією № 35 в особі начальника Оверченка І.с. (далі - відповідачем) укладено договір №1277 (далі –Договір) про надання послуг електрозв’язку.

Відповідно до пункту 1 Договору позивач надає телекомунікаційні послуги, перераховані в додатку 1, і безкоштовні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідач сплачує телекомунікаційні послуги за спільною погодженою системою, з поданням рахунків (пункт 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою або за змінною величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електорозв’язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до частини першої пункту 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації» послуги операторами зв’язку всіх форм власності надаються споживачам згідно чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв’язку і оплати послуг.

Згідно з пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 720 від 09.08.2005 року, пунктом 5.1 правил користування місцевим телефонним зв’язком, затверджених Кабінетом Міністрів України № 385 від 22.04.1997року, пунктом 3.2.8 Договору абонент зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

За ствердженням позивача, з його боку умови Договору були виконані в повному обсязі, в той час як відповідач виконує свої обов’язки неналежним чином, в зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 3103,01 грн. за період з січня 2009 року по грудень 2009 року включно. В якості підтвердження своїх вимог, позивачем надано суду відповідний розрахунок заборгованості відповідача, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що з боку відповідача повідомлень про порушення телекомунікаційних послуг та заявок про їх усунення на адресу позивача не надходило.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги складає 3103,01 грн.

Відповідно до наданих Головним управлінням державного казначейства України у Київський області пояснень, кошти на оплату послуг зв’язку на 2009 рік Білоцерківській виправній колонії № 35 були передбачені відповідно до коду програмної класифікації 1001020 та по коду економічної класифікації видатків 1138 “Послуги зв’язку” на 2009 рік.

За таких обставин, позовні вимоги щодо сплати основної заборгованості у сумі –3103,01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач суму основної заборгованості визнає, що підтверджується у відзиві.

Згідно пункту 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно пункту 5.8 Договору у разі не сплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

За розрахунком позивача її розмір становить 80 грн. 53 коп.

Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та керуючись п. 5.8 Договору, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 80 грн. 53 коп. за період з 22.06.09 р. –22.11.09 р. (п’ять місяців).

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних збитків ґрунтуються на законі (ст.625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 12 грн. 15 коп. (22.01.09 р. –30.12.09 р.) та інфляційних збитків у сумі 47 грн. 88 коп. (22.01.09 р. –30.12.09 р.) підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 22, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Білоцерківської виправної колонії № 35 (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Калініна, 16, ЄДРПОУ 08563665, МФО 821018) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Горького,40; юридична адреса: 02098, м. Київ, вул. П. Тичини,6, МФО 300335, код ЄДРПОУ 01184901) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем основний борг в сумі 3103(три тисячі сто три ) грн. 01 коп., 80 (вісімдесят) грн. 53 коп. пені, 12 (дванадцять) грн. 15 коп. 3% річних та 47 (сорок сім) грн. 88 коп. інфляційних збитків, державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко