Рішення № 100270563, 07.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3650/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська обл., Зміївський р-н., смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" (63460, Харківська обл., Сугуївський р-н., смт. Слобожанське, вул. Ціолковського, буд. 19/37) простягнення 1 542 355,51 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" про стягнення суми боргу у розмірі 1 542 355,51 грн., з яких: заборгованість за договором № 126 від 01.04.2004 року про постання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 433 825, 60 грн., пеню у сумі 55 928,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 40 317,02 грн., 3 % річних у розмірі 12 284,20 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 13.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "07" жовтня 2021 р. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено позивачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.

04.10.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 23262) про визнання позову, у якій останній зазначає, що ознайомившись із позовною заявою , відповідач погоджується з позовними вимогами та визнає наявність заборгованості перед позивачем у сумі 1 542 355,51 грн. Також просить суд, при вирішенні справи, врахувати норми частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідачем було надано до суду клопотання про звільнення від сплати штрафних санкцій.

07.10.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 23658) про долучення документів.

07.10.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 23660) про долучення документів.

07.10.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 23667) у якій останній зазначає, що 01.10.2021 року на адресу суду відповідачем було направлено клопотання про звільнення від сплати штрафних санкцій. У зв`язку із чим, відповідач, просить суд, вважати вказане клопотання , клопотанням про зменшення неустойки (штрафу, пені), та просить суд, зменшити неустойку (штраф, пеню) у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважені представники сторін, у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. про що свідчить направлення на юридичну адресу останніх, копії ухвали суду від 13.09.2021 року.

Суд дослідивши матеріали справи, та заяву (вх. № 23667 від 07.10.2021 року) відповідача, дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, та подальший розгляд справи вести з її урахуванням.

Розглянувши заяву про визнання позову відповідачем (вх. № 23262 від 04.10.2021), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно вимог статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/3650/21 визнання позову відповідачем (вх. № 23262 від 04.10.2021 року) підписана від імені відповідача – Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" адвокатом Оберкович Г.В., яка діє відповідно до ордеру серія АХ№1069972 від 01.10.2021 року (повноваження адвокат не обмежуються), та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю в № 1769 від 2908.2012 року, яка має право зокрема визнання позову.

Отже, дана особа має повноваження на підписання заяви про визнання позову від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник".

За таких обставин, визнання позову відповідачем (вх. № 23262 від 04.10.2021 року) приймається судом.

Разом з цим, суд роз`яснює відповідачу, що, у відповідності до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до вимог частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 04.10.2021 року надано до суду заяву (вх. № 23262) про визнання позову.

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем відповідно до наданої заяви (вх. № 23262 від 04.10.2021 року), суд відповідно до вимог частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України дійшов до висновку про ухвалення у даному судовому засіданні рішення у справі № 922/3650/21, у зв`язку із чим, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2004 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (позивач, енергопостачальна організація) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" (відповідач, споживач) було укладено договір № 126 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 7-11).

Відповідно до пункту 10.1. договору, сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 року, а в частині розрахунків – до їх повного виконання.

Договір вважається пролонгованим (продовженим) на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (а.с. 10-11).

Згідно пункту 1.1. договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого складається та підписується обома сторонами акт звірки в двох примірниках (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.5. договору, споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (а.с. 9 договору).

За твердженнями позивача, відповідачем в порушення умов договору, не було виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим, у останнього станом на 31.05.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 1 433 825,60 грн., про що свідчить підписаний між сторонами акт здачі – приймання послуг та акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 24-32).

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду , про стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 1 542 355,51 грн., з яких: заборгованість за договором № 126 від 01.04.2004 року про постання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 433 825, 60 грн., пеню у сумі 55 928,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 40 317,02 грн., 3 % річних у розмірі 12 284,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами були підписані акти – здачі прийому послуг:

- № 0218 від 31.01.2021 року на суму 567 759,66 грн.;

- № 0414 від 28.02.2021 року на суму 503 444,53 грн.;

- № 0628 від 31.03.2021 року на суму 406 480,03 грн.;

- № 931 від 30.04.2021 року на суму 248 909, 81 грн.;

- № 1240 від 31.05.2021 року на суму 34 991,22 грн. (а.с. 24-32).

При цьому за розрахунком позивача сума боргу яка не сплачена відповідачем із урахуванням часткової оплати (327 759,66 грн.) становить суму у розмірі 1 433 825,60 грн. (а.с. 20).

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем (заява про визнання позову вх. № 23262 від 04.10.2021 року), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1 433 825,60 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірними договором, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 55 928,69 грн. за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року), інфляційні втрати у розмірі 40 317,02 грн. (за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року), 3 % річних у розмірі 12 284,20 грн. (за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року) відповідно до наданого розрахунку (а.с. 21-23).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування інфляційні втрати у розмірі 40 317,02 грн. (за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року), 3 % річних у розмірі 12 284,20 грн. (за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року) відповідно до наданого розрахунку (а.с. 21-23) в онлайн системі "Лігазакон", із урахуванням визнання позову відповідачем (вх. № 23262 від 04.10.2021 року) суд дійшов висновку, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача суми пені - 55 928,69 грн. за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року) відповідно до наданого розрахунку (а.с. 21-23), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.2.3 договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів - нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення (а.с. 10).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 55 928,69 грн. за період з 04.01.2021 року по 31.05.2021 року) відповідно до наданого розрахунку (а.с. 21-23) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", судом встановлено що такі нарахування здійснено вірно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 року у справі № 913/284/18 та постанова від 27.03.2019 у справі №912/1703/18).

За частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Главою 24 Господарського кодексу України визначено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

В обґрунтування наданого до суду клопотання відповідач зазначає, що невиконання договірних зобов`язань виникло не звини відповідача, а у зв`язку з об`єктивних причин незалежних від відповідача, зокрема, через значну заборгованість членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" – мешканців будинків та Управління соціального захисту населення Харківської області, яке невчасно перераховує кошти за субсидії. Також зазначає, що відповідач є неприбутковою організацією і єдиним доходом відповідача є кошти, які сплачують мешканці за утримання житла та прибудинкової території. При цьому, відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, майже усі кошти, які отримує відповідач від мешканців з утримання житла, щомісячно перераховуються позивачу на оплату заборгованості з постачання теплової енергії. У зв`язку із чим, просить суд, об`єктивно оцінити даний випадок, та рахувати, що стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки, негативно вплине на рівень матеріального забезпечення відповідача, що призведе до невиплати заробітної плати, працівникам ОСББ.

У якості доказів, відповідачем до клопотання було надано, акт звірки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник", платіжні доручення, виписки банку, копію судового наказу у справі № 621/813/21, копію судового наказу у справі № 621/1115/21, копію судового наказу у справі № 621/509/21, копію судового наказу у справі № 621/511/21, копію судового наказу у справі № 621/987/21, копію судового наказу у справі №621/988/21, копію судового наказу у справі №621/1116/21, копію судового наказу у справі №621/986/21, копію судового наказу у справі № 621/510/21, копію рішення про повторне включення відповідача до неприбуткових організацій до реєстру неприбуткових організацій.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, штрафні санкції фактично нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок несплати членами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник", мешканців будинків та Управління соціального захисту населення Харківської області грошових коштів за постачання теплової енергії в гарячій воді.

При цьому, позивачем не надано до суду доказів понесення збитків у зв`язку із простроченням відповідачем оплати за поставлену теплову енергію в гарячій воді, у зв`язку із чим, нарахована до стягнення із відповідача позивачем пеня у сумі 55 928,69 грн., є несумісною з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем умов договору.

При цьому, суд враховує, факт виконання відповідачем основного зобов`язання щодо часткових сплати вартості отриманої теплової енергії, специфіку господарської діяльності (неприбутковість відповідача), а також необхідність врахування інтересів позивача, суд дійшов до висновку, про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 %,

Cуд зазначає, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і для відповідача.

Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 року у справі №904/4085/18, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 12.03.2020 року у справі 904/3538/19.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулось до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" про стягнення суми заборгованості за договором № 126 від 01.04.2004 року про постання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 433 825, 60 грн., інфляційних втрат у розмірі 40 317,02 грн., 3 % річних у розмірі 12 284,20 грн. та пені у сумі 27 964, 35 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині нарахованої позивачем суми пені у розмірі 27 964,34 грн. - відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем крім стягнення пені, заявлено також вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які судом задоволено у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вищевикладене, визнання позову відповідачем (вх. № 23262 від 04.10.2021 року) до початку розгляду справи по суті, з відповідача до стягнення підлягає сума судового збору у розмірі 11 567,67 грн., та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 191, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Слобожанське, вул. Ціолковського, буд. 19/37, ЄДРПОУ 32300871) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська обл., Зміївський р-н., смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, ЄДРПОУ 05471247) суму заборгованості за договором № 126 від 01.04.2004 року про постання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 433 825, 60 грн., інфляційних втрат у розмірі 40 317,02 грн., 3 % річних у розмірі 12 284,20 грн., пеню у сумі 27 964,35 грн. та судовий збір у розмірі 11 567,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Клопотання вх. № 23667 від 07.10.2021 року задовольнити частково.

В частині стягнення суми пені 27 964,34 грн. – відмовити.

Постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська обл., Зміївський р-н., смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, ЄДРПОУ 05471247)

відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електромонтажник" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Слобожанське, вул. Ціолковського, буд. 19/37, ЄДРПОУ 32300871)

Повне рішення складено "12" жовтня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова