Рішення № 100270407, 30.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/264/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом - Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, 46008)

до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль (вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 46002)

про стягнення 269512,72 грн заборгованості.

За участю від:

позивача – Завацький В.М.

відповідача – Надвинична Г.Я.

Суть справи.

Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль про стягнення 269512,72 грн заборгованості за надані послуги.

Ухвалою суду від 06.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/264/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.06.2021.

Строк підготовчого провадження у даній справі продовжувався ухвалою суду від 30.06.2021.

Ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження по справі №921/264/21 та призначено її до судового розгляду по суті в судовому засіданні 09.09.2021, яке відкладалось на 30.09.2021.

Представником позивача в судовому засіданні 30.09.2021 підтримано позовні вимоги.

Позовні вимоги КП "Тернопільводоканал" у позовній заяві №1193/21 від 27.04.2021 (вх. №307 від 30.04.2021), відповіді на відзив №1870/21 від 29.06.2021 (вх. №5485 від 30.06.2021) мотивовані наявністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача 269512,72 грн плати за стічні води, що потрапляли у каналізаційні колодязі та зливоприймачі. Вказана сума обчислена за період з січня по листопад 2018 року – період дії договору №65/2 від 29.05.2018, зміст п. 3.14 якого передбачав спосіб (порядок) визначення такої плати, а також у такий же спосіб за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року, коли між сторонами не існувало договірних відносин з цього приводу.

Присутнім в судовому засіданні 30.09.2021 представником відповідача заперечено проти позову, з підстав наведених у відзиві №14/1000 від 25.05.2021 (вх. №4363 від 26.05.2021) та додаткових поясненнях №14/1417 від 21.07.2021 (вх. №6032 від 21.07.2021), №14/1880 від 23.09.2021 (вх. №7857 від 24.09.2021). З приводу цього КЕВ м. Тернопіль зазначено про відсутність підстав для нарахування заявленої до стягнення суми за період з січня по листопад 2018 року, у визначеному п. 3.14 договору №65/2 від 29.05.2018 спосіб, оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/74/18 (залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) відмовлено у задоволенні вимог КП «Тернопільводоканал» про включення цього пункту до умов договору №65/2. У зв`язку з цим, відсутні підстави не лише для проведення перерахунку вартості стічних вод в порядку п. 3.14 договору №65/2 від 29.05.2018, а і для її нарахування. На протязі решти вказаного у позові періоду часу між сторонами були укладені договори №65/2 від 26.02.2019, №65/2 від 26.02.2020, розділом 3 яких узгоджений порядок ведення обліку водовідведення та проведення розрахунків за стічну воду. Тому у позивача відсутні підстави стверджувати, що період з грудня 2018 року по грудень 2020 року між сторонами не було договірних відносин. Зважаючи на наведене, умови Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008) відповідачем вказано, що визначений у позовній заяві спосіб обрахування об`єму стічних вод не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання. Також відповідачем зазначено, що він є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. В розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" відповідач виступає замовником послуг відповідно до цього Закону. Стягнення бюджетних коштів на виконання договорів, які не укладені відповідно до цього Закону порушує інтереси держави.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством "Тернопільводоканал" (виробником) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (замовником) 28.11.2017 укладено договір №65/2 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого виробник зобов`язався надати споживачу у вересні – грудні 2017 року послуги з водовідведення.

У п. 3.14 договору №65/2 від 28.11.2017 сторонами обумовлено, що споживач сплачує виробнику також 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100% при загальносплавній системі каналізації за тарифом послуг з водовідведення, затвердженим уповноваженим органом. У разі виявлення розбитих кришок люків колодязів, провалів ґрунту біля люків колодязів на території споживача, останнім сплачується на користь виробника 100% загальної кількості стічних вод, що потрапляють у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення, за період з дати виписування останнього рахунку. Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території споживача за нормами ДСТУ 3013-95 “Правил контролю за відведенням дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств”, даними гідрометеослужби та інформацію споживача, наведеній у таблиці:

Назва об`єктуАдреса об`єктуЗаг. площа території кв.м.Площа покрівель будинків і споруд кв.м.Площа асфальто- бетонного покриття кв.м.Площа щебеневого покриття кв.м.Площа гравійного покриття, кв.м.Площа грунтового покриття, газонів, кв.м.Адмі. буд.Галицька, 121346041080--450Адмі. буд.Січ. Стрільців 45371282730--2525Адмі. буд.Тролейбусна, 5781816113661--2546в/ч Дубовецька, 11450003015148620--66229З врахуванням п. 8.1 договору №65/2 від 28.11.2017 термін його дії складав до 31.12.2017.

Відповідно до змісту п. 8.2 цього договору його дія може бути продовжена за письмовою згодою сторін. Проте, письмова домовленість щодо пролонгації договору за 2017 рік на наступний 2018 рік сторонами не оформлялась.

В той же час, у 2018 році сторонами підписано із застереженням новий договір щодо надання споживачу - КЕВ м. Тернопіль послуг з централізованого водовідведення протягом січня - грудня 2018 року (п. 1.1 даного правочину).

Згоди між сторонами не було досягнуто щодо включення до договору за 2018 рік п. 3.11, п. 3.14 у редакції КП "Тернопільводоканал".

Спір у цій частині у 2018 році передано на розгляд Господарського суду Тернопільської області у справі №921/74/18.

У п. 8.1, п. 8.2 договору сторонами обумовлено, що його умови застосовуються до відносин сторін, що виникли з 01.01.2018, договір діє до моменту набрання чинності рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/74/18, але не пізніше як до 31.12.2018.

У запропонованій КП "Тернопільводоканал" редакції п. 3.14 договору №65/2 за 2018 рік зазначено: «споживач сплачує виробнику також 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100% при загальносплавній системі каналізації за тарифом послуг з водовідведення, затвердженим уповноваженим органом. У разі виявлення розбитих кришок люків колодязів, провалів ґрунту біля люків колодязів на території споживача, останнім сплачується на користь виробника 100% загальної кількості стічних вод, що потрапляють у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення, за період з дати виписування останнього рахунку. Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території споживача за нормами ДСТУ 3013-95 “Правил контролю за відведенням дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств”, даними гідрометеослужби та інформацією споживача, наведеній у таблиці:

Назва об`єктуАдреса об`єктуЗаг. площа території кв.м.Площа покрівель будинків і споруд кв.м.Площа асфальто- бетонного покриття кв.м.Площа щебенев. покриття кв.м.Площа гравійного покриття, кв.м.Площа грунт. покриття, газонів, кв.м.КЕВ м. ТернопільГалицька, 121346041080--450Терн. ОВКСтрільців, 2; 545371282730--2525Терн. ОМВКТролейбусна, 5781816113661--2546Війс. містечко №15Дубовецька, 11450003015148620 66229Виробником здійснюється нарахування грошових коштів згідно даного пункту за період дії цього договору, однак подальший перерахунок та оплата споживачем вказаних сум буде здійснюватись з врахуванням остаточного судового рішення у справі №921/74/18».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі №921/74/18 (залишеним без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 та Верховного Суду від 07.02.2019) позов Комунального підприємства "Тернопільводоканал" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль задоволено частково.

Зокрема КП "Тернопільводоканал" відмовлено в задоволенні позову щодо внесення в текст договору саме п. 3.14, яким пропонувалось узгодити розрахунок по оплаті об`єму стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у період дощів та сніготанення.

Судами першої, апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що визначений позивачем у п. 3.14 договору облік стічних вод не відповідає вимогам ст. ст. 6, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п. 3.1, 3.14, 5.1, 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008).

В подальшому, сторонами укладались договори на надання послуг з централізованого водовідведення від 26.02.2019 і від 26.02.2020 на 2019 та 2020 роки відповідно.

У їх текстах відсутні положення про визначення об`єму стічних вод у період дощів та сніготанення з січня 2019 по грудень 2020 року (включно).

КП "Тернопільводоканал" також не було встановлено і засобів обліку названих вод.

Звертаючись з позовом до суду у справі №921/264/21, позивачем зазначено, що у відповідача виник обов`язок щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з водовідведення з січня по листопад 2018 року, обчисленої з врахуванням умов п. 3.14 договору №65/2 від 29.05.2018, а також з грудня 2018 року по грудень 2020 року, обчисленої у такий самий спосіб, попри відсутність між сторонами договірних відносин, врегульованих умовами зазначеного пункту договору.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Частина 1 статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом (ч.1, ч. 2 ст. 649 ЦК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як зазначалось вище, в період за який позивачем здійснено нарахування заявлених до стягнення сум вартості з відведення дощових і талих вод, між сторонами діяли договори від 29.05.2018, від 26.02.2019 та від 26.02.2020.

Наслідком виникнення між КП «Тернопільводоканал» та КЕВ м. Тернопіль розбіжностей при укладенні договору №65/2 на 2018 рік про закупівлю послуг за державні кошти, зокрема щодо редакції п. 3.14 (яким повинен був бути встановлений узгоджений розрахунковий об`єм стічних вод), мало місце звернення КП «Тернопільводоканал» з позовом до КЕВ м. Тернопіль у справі №921/74/18.

Із змісту судових рішень у справі №921/74/18 вбачається, що КП "Тернопільводоканал" пропонував КЕВ м. Тернопіль сплатити 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100% при загально сплавній системі каналізації за тарифами послуг з водовідведення, затвердженими уповноваженим органом. Загальна кількість таких стічних вод повинна була визначатися розрахунковим методом відповідно то території споживача за нормативами ДСТУ, даними гідрометеослужби та інформацією споживача про площу і покриття належних йому земельних ділянок. При цьому позивач посилався на формулу, викладену в п.п. 4.10-4.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (надалі Правила №190).

Відповідач у справі №921/74/18 проти включення п. 3.4. до договору 65/2 заперечував на тій підставі, що розрахунковий метод обрахунку об`єму стічних вод не передбачений діючими регламентами і на тій підставі, що на його території немає водозабірників дощової каналізації. При цьому посилався на п.5.29 Правил №190.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у справі №921/74/18, судами першої та апеляційної інстанцій зроблені висновки про те, що ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах управління та регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб`єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно з статтею 19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов`язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 затверджено Правила №190, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до п.5.1 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно п. 3.14 Правил №190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил №190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробником.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил №190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, п. 5.29 Правил № 190 не розмежовує методи обліку стічних вод залежно від виду стічних вод.

Таким чином, суди першої, апеляційної інстанцій у справі №921/74/18 прийшли до висновку, що визначення в п. 3.14 проекту договору №65/2 об`єму стічних вод у спосіб, запропонований позивачем, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання, враховуючи при цьому висновки Верховного Суду України, наведені у постанові від 29.04.2014 у справі №905/1078/13-г.

У ст. 241 ГПК України зазначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.1 ст. 284 ГПК України, постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №921/74/18 набрала законної сили 03.12.2021.

Переглядаючи в касаційному порядку постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі № 921/74/18, Верховним Судом у постанові від 07.02.2019 у цій справі також зроблено висновки про те, що визначення в проекті договору №65/2 об`єму стічних вод у спосіб, запропонований позивачем, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

Такі висновки суду касаційної інстанції базувалися посиланнями на норми права, які застосовано судами першої та апеляційної інстанцій у справі №921/74/18, та з урахуванням аналогічних правових позицій відносно здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку на каналізаційних випусках, викладених у постановах Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі №9/2пд, від 29.04.2014 у справі №905/1078/13-г, від 13.07.2016 у справі №917/164/15 та в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №905/675/17.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У пункті 6 частини 2 цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК України).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі №921/74/18 (яке набрало законної сили) визнано укладеним договір №65/2 без змісту п. 3.14 та зазначеного у ньому розрахункового об`єму стічних вод, через його невідповідність вимогам закону.

Таким чином, рішенням суду у справі №921/74/18 встановлено, що між сторонами в період з січня по грудень 2018 року існували договірні правовідносини згідно договору №65/2 без п.3.14.

З наведеного слідує, що відповідно до умов договору №65/2 між сторонами не виникло договірних правовідносин, які б регулювались умовами п. 3.14, а відтак і взаємних прав та обов`язків на підставі п. 3.14, посилання на який, як на договірну підставу нарахування вартості послуг з водовідведення за період з січня по листопад 2018 року зроблено позивачем у позові. Тому, безпідставним є посилання позивача і на ту умову п. 3.14, яка стосується оплати послуг з врахуванням остаточного судового рішення у справі №921/74/18.

Враховуючи встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі №921/74/18 обставини, а також правові висновки Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №921/74/18, від 12.04.2018 у справі №905/675/17 та Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі №9/2пд, від 29.04.2014 у справі №905/1078/13-г, від 13.07.2016 у справі №917/164/15 щодо невідповідності вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання застосовуваного КП «Тернопільводоканал» способу визначення об`єму стічних вод, у позивача відсутні підстави для нарахування заявлених до стягнення сум як за період з січня по листопад 2018 року, так і за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Слід зазначити, що обов`язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Суддя І.П. Шумський