Рішення № 100270364, 07.10.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2021м. СумиСправа № 920/748/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/748/21

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)

про стягнення 4430793,18 грн.,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) – Поліщук В.О.,

відповідача – адвокат Сафронов М.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4430793,18 грн. заборгованості за договором № 4230/1920-ТЕ-29 від 09.10.2019 постачання природного газу, з яких: 3515004,62 грн. основний борг, 330753,69 грн. пеня, 251625,37 грн. 3% річних, 333409,50 грн. інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 66461,90 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.08.2021.

23.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, зазначивши про те. що наявна заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ виникла у зв`язку з невиконанням державою своїх зобов`язань з відшкодування різниці між фактичними витратами та встановленими тарифами на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що спричинило збитки відповідачу на суму 192576,16 тис. грн. Крім того відповідач зазначив, що позивачем внаслідок несвоєчасного виконання своїх грошових зобов`язань за договором не понесено жодних збитків.

30.07.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у повному обсязі та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідачем умови договору щодо строків проведення розрахунків були порушені, основний борг існує вже понад 1 рік та не подано належних і допустимих доказів поважності порушення умов договору чи/або щодо вчинення дій щодо намагання належним чином виконати зобов`язання.

Ухвалою суду від 05.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2021.

У судовому засіданні 16.09.2021 оголошено перерву до 07.10.2021.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник – позивач) та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (споживач – відповідач) умов договору № 4230/1920-ТЕ-29 від 09.10.2019 постачання природного газу, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року – травень 2020 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 108538352,70 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1. договору, через що має заборгованість в сумі 3515004,62 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №1-26/2011, сторони повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов`язків з формальних причин.

Судом установлено, що сторони уклали договір поставки. Позивач поставив товар, а відповідач його прийняв. Останнім зобов`язання по оплаті товару не виконано, а саме: не сплачено 3515004,62 грн., чим порушено вищезазначені норми матеріального права.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Згідно з п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 5.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Факт передачі позивачем відповідачеві природного газу за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу за переданий природний газ за договором № 4230/1920-ТЕ-29 від 09.10.2019 в сумі 3515004,62 грн підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3% річних в загальній сумі 251625,37 грн. за жовтень 2019 року – травень 2020 року, виходячи з суми заборгованості помісячно, з урахуванням строків розрахунків визначених договором та інфляційні втрати за період березень-травень 2020 року в сумі 333409,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять інших положень щодо строку нарахування штрафних санкцій.

Згідно з поданим розрахунком за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 330753,69 грн. за жовтень 2019 року – лютий 2020 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором.

Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлені позивачем до стягнення розмір інфляційних нарахувань, 3% річних, пені на 90 %, враховуючи те, що АТ «Сумське НВО» є збитковим підприємством, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та обрахована позивачем пеня становить близько 9,4% від несвоєчасно невиконаного зобов`язання, що є неспіврозмірним.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних за своєю правовою природою не є санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає: 1) в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; 2) у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Суд звертає увагу, що суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за договором.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення споживачем порушення, незалежно від того, чи завдано постачальнику у зв`язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд констатує відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру пені. При цьому суд бере до уваги ті обставини, що відповідачем умови договору щодо строків проведення розрахунків були порушені, пеня нарахована у зв`язку з несвоєчасною сплатою ним 105 млн. грн протягом жовтня 2019 року по лютий 2020 року, основний борг в сумі 3515004,62 грн існує вже понад рік і на нього в силу законодавчих обмежень пеня позивачем не нараховувалася.

Крім того розмір нарахованої позивачем до стягнення пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, зокрема, приймаючи до уваги несвоєчасно сплачену вартість за договором поставленого газу в загальному розмірі понад 108,5 млн. грн, що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні 2019 року – травні 2020 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3515004,62 грн основного боргу, 3% річних в сумі 251625,37 грн., інфляційних втрат в сумі 333409,50 грн., пені в сумі 330753,69 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236–238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3515004,62 грн. (три мільйони п`ятсот п`ятнадцять тисяч чотири гривні 62 копійки) основного боргу, 330753,69 грн (триста тридцять тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 69 копійок) пені, 251625,37 грн (двісті п`ятдесят одна тисяча шістсот двадцять п`ять гривень 37 копійок) 3% річних, 333409,50 грн (триста тридцять три тисячі чотириста дев`ять гривень 50 копійок) інфляційних втрат, 66461,90 грн (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят одна гривня 90 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 12.10.2021.

Суддя В.В. Яковенко