Рішення № 100270363, 28.09.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

28.09.2021 Справа № 920/584/21м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянувши матеріали справи №920/584/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агродмитрівське” (16572, Чернігівська область, Бахмацький район, смт. Дмитрівка, вул. Романкова, 2, код ЄДРПОУ 03794851)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт” (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 37052520),

про стягнення 1277001,53 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі №920/584/21 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агродмитрівське” 1277001,53 грн заборгованості за надані послуги за договором складського збереження від 22.07.2019 №10, а також 19155,02 грн судового збору.

07.09.2021 представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат (вх№3311), в якій представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19000,00 грн.

Ухвалою від 08.09.2021 призначено до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат (вх №3311 від 28.09.2021) у справі №920/544/21 у судове засідання на 28.09.2021.

У судовому засіданні 28.09.2021 судом встановлено:

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду поданої ним заяви був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, будь-яких клопотань чи заяв з огляду на подану представником позивача заяву не подав. Копія ухвали від 08.09.2021 у даній справі, направлена судом на адресу відповідача була 17.09.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд заяви представника позивача (вх№3311 від 07.09.2021) Господарським судом Сумської області.

Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.06.2021 при зверненні до суду з позовною заявою, на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, представником позивача повідомлено, що попередній (орієнтований) розрахунок розміру судових витрат, які поніс позивач, і які очікує понести складає: 19155,02 грн витрат зі сплати судового збору та 19000,00 грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

У судовому засідання 02.09.2021 під час розгляду справи по суті представником позивача заявлено усне клопотання у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

02.09.2021 судом ухвалене рішення у даній справі.

07.09.2021 представник позивача засобами електронної пошти надіслав суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат. Згідно з даною заявою представник позивача просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19000,00 грн.

В обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, заявлених представником позивача, останній зазначає, що Ганеннко Олег Сергійович має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.03.2016 №000441.

05.02.2021 між ТОВ «Агродмитрівське» та адвокатом Ганеннко Олегом Сергійовичем укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 9/2021 (далі – договорі про надання правової допомоги), предметом якого є надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у всіх судових справах щодо стягнення з ТОВ «Інтерагростандарт» грошових коштів, в тому числі стягнення з ТОВ «Інтерагростандарт» заборгованості за договором складського зберігання №10 від 22.07.2019.

05.02.2021 між адвокатом і позивачем укладено додаткову угоду щодо розміру гонорару адвоката, порядку його обчислення та сплати, яка є додатком до договору про надання правової допомоги (далі – додаткова угода).

За надання правничої (правової) допомоги позивач сплачує адвокату гонорар розміром 19000 грн (п. 1. додаткової угоди).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди вказана в п. 1 додаткової угоди сума гонорару сплачується в якості оплати за надання професійної правничої допомоги позивачу, що полягає у наступному:

2.1. Вивчення документів наданих уповноваженою особою позивача з метою визначення можливих способів захисту прав та інтересів позивача, що стосується предмету даного договору, а саме стягнення з ТОВ «Інтерагростангдарт» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37052520) заборгованості за договором складського зберігання №10 від 22.07.2019 (орієнтовно 8 годин*).

2.2. Аналіз чинного законодавства, а також законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин з метою визначення найбільш доцільного способу захисту (орієнтовно 1 година).

2.3. Аналіз судової практики в спорах, які виникають із договорів поставки (орієнтовно 3 години).

2.4. Складання позову (позовів) до Господарського суду Сумської області та підготовка додатків (орієнтовно 8 годин*).

2.5. Представництво інтересів позивача в суді першої інстанції (орієнтовно 1 година за засідання).

*Визначена в цій угоді мінімальна погодинна ставка становить 40 % від прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката.

Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що правова допомога, що надається адвокатом, оплачується позивачем безпосередньо адвокату готівкою або шляхом переказу на розрахунковий рахунок.

05.02.2021 адвокат надав позивачу рахунок №9 на оплату гонорару за надання правничої допомоги по договору №9/2021 від 05.02.2021 в сумі 19000,00 грн.

17.02.2021 відповідно до платіжного доручення №840 позивач перерахував адвокату 19000,00 грн з призначенням платежу «оплата гонорару за послуги, рахунок №9 від 05.02.2021 надання».

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги станом на час звернення до суду та згідно з акту №2 від 08.04.2021 про виконання договору про надання правничої (правової) допомоги №9/21 від 05.02.2021 адвокат надав, а позивач прийняв наступні послуги з професійної допомоги загальною вартістю 9988,00 грн, а саме:

- правовий аналіз документів позивача з метою визначення остаточної суми боргу та найбільш ефективного способу захисту при побудові правової позиції по справі: кількість часу – 5 год., ціна – 4540,00 грн.

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за надані послуги по договору складського зберігання №10 від 22.07.2019 з додатками (включаючи копіювання та завірення документів, що додаються до позовної заяви, направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача і суду): кількість часу – 6 год., ціна - 5448,00 грн.

Крім того, до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат представник позивача додав акт №3 від 07.09.2021 про виконання договору про надання правничої (правової) допомоги №9/21 за яким адвокат надав, а позивач прийняв наступні послуги з професійної допомоги загальною вартістю 9012,00 грн, а саме: представництво інтересів позивача в Господарському суді Сумської по господарській справі №920/584/21 в судових засідання 05.08.2021 та 02.09.2021 (з урахуванням проїзду від робочого місця адвоката до суду та очікування судового засідання по 4,5 години за кожне судове засідання).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Наявними у справі описом вкладення до цінного листа, накладною та поштовим чеком від 07.09.2021 підтверджується, що заява представника позивача (вх № 3311 від 07.09.2021) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат та усі додані до нього документи були направлені відповідачу завчасно (10.09.2021), що надало йому можливість у разі незгоди доводити неспівмірність цих витрат, однак відповідач таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обсяг наданих послуг адвоката, кількість витраченого часу та вартість таких робіт за договором про надання правової допомоги визначені позивачем та адвокатом в актах про виконання договору про надання правничої (правової) допомоги №9/21 від 05.02.2021 визначена в акті №2 від 08.04.2021 в сумі 9988,00 грн та №3 від 07.09.2021 в сумі 9012,00 грн.

Разом з тим, в акті №3 від 07.09.2021 представник позивача за представництво інтересів позивача в Господарському суді Сумської по господарській справі №920/584/21 в судових засідання 05.08.2021 та 02.09.2021 (з урахуванням проїзду від робочого місця адвоката до суду та очікування судового засідання) кількість витраченого часу визначив по 4,5 години за кожне судове засідання.

В той час як, відповідно до протоколів судового засідання у справі №920/584/21, а саме:

1) від 05.08.2021 - судове засідання призначене на 05.08.2021,10:30, було розпочате о 10 год 46 хв, а закрите – о 10 год. 52 хв, тобто представник позивача перебував в судовому засіданні 6 хвилин та очікував на початок судового засідання 16 хвилин, в той час як в акті №3 від 07.09.2021 кількість витраченого часу з урахуванням проїзду від робочого місця адвоката до суду та очікування судового засідання визначив в розмірі 4,5 години;

2) від 02.09.2021 - судове засідання призначене на 02.09.2021, 11:00, було розпочате об 11 год 04 хв, а закрите – об 11 год. 26 хв, тобто представник позивача перебував в судовому засіданні 22 хвилин та очікував на початок судового засідання 4 хвилин, в той час як в акті №3 від 07.09.2021 кількість витраченого часу з урахуванням проїзду від робочого місця адвоката до суду та очікування судового засідання визначив в розмірі 4,5 години.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням фактичного часу, витраченого адвокатом на представництво інтересів позивача в суді відповідно до протоколів судових засідань від 05.08.2021 та від 02.09.2021 і з урахуванням фактичного часу, який адвокат міг витратити на проїзд з смт. Недригайлів Сумської області до м. Суми, кількість витраченого часу є завищеною як і вартість наданих послуг адвокатом за актом №3 від 07.09.2021. На підставі наведеного, суд вважає обґрунтованою вартість наданих позивачу адвокатом послуг за актом № 3 від 07.09.2021 в сумі 4506,00 грн.

Оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджуються матеріалами справи в сумі 14494,00 грн, відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру таких витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати в ході розгляду справи місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача в межах підтвердженої матеріалами справи суми, а саме у розмірі 14494,00 грн, а саме: підлягає стягненню 9988,00 грн за актом № 2 від 08.04.2021 про виконання договору про надання правничої (правової) допомоги №9/21 від 05.02.2021 та 4506,00 грн за актом № 3 від 07.09.2021 про виконання договору про надання правничої (правової) допомоги №9/21 від 05.02.2021.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи що відповідачем не подано клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, не надано будь-яких пояснень – заперечень щодо поданої представником позивача заяви, суд дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, а тому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129, ст. 222, 244 ГПК України, суд частково задовольняє заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відшкодовує позивачу за рахунок відповідача 14494,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат (вх№3311 від 07.09.2021) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт” (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 37052520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агродмитрівське” (16572, Чернігівська область, Бахмацький район, смт. Дмитрівка, вул. Романкова, 2, код ЄДРПОУ 03794851) 14494,00 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні, 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншому – відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне додаткове рішення в зв`язку з відпусткою судді Котельницької В.Л. складено та підписано 12.10.2021.

Суддя В.Л. Котельницька