Рішення № 10027015, 31.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"31" травня 2010 р. Справа № 17/176-09/19

За позовом Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі

Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства

«Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», с. Трипілля;

про стягнення 132002,60 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від прокуратури: не з’явився;

від позивача 1: не з’явився;

від позивача 2: Гребелюк Л.М. (довіреність № 14/20-48-10 від 11.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Обухівського району Київської області звернулось до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі –позивач 1) та Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі –позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(далі –відповідач) про стягнення 132002,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу № 10-07-656фл від 04.10.2007 р. не здійснив своєчасну сплату лізингових платежів (плату за користування майном) за період з 14.06.2008 р. по 14.06.2009 р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 113517,50 грн., за прострочку сплати якої нараховані пеня в сумі 9227,13 грн., 3% річних – 1603,32 грн. та індекс інфляції –7654,65 грн.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області, статті 24 Закону України «Про судоустрій України»та статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу № 17/176-09 передано до провадження судді Карпечкіна Т.П.

Ухвалою від 16.03.2010 р. справу № 17/176-09 прийнято до провадження, присвоєно № 17/176-09/19 та призначив її розгляд на 06.04.2010 р.

Ухвалою від 06.04.2010 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.04.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивачів та відповідача, а також неподанням витребуваних судом доказів.

Ухвалою від 19.04.2010 р. суд відклав розгляд справи на 20.05.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників прокуратури та відповідача.

Присутні у судовому засіданні 20.05.2010 р. представники прокуратури та позивача 2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, але письмовий відзив по суті позовних вимог не надав. Проте, звернувся до суду з клопотанням про оголошення повного тексту рішення в засіданні.

Ухвалою від 20.05.2010 р. суд відклав розгляд справи на 31.05.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника Кабінету Міністрів України.

Суд вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2007 р. між позивачем 2 (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено Договір № 10-07-656фл, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність від постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержува сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1 договору).

Розділом другим договору «Загальні положення» встановлено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього, купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу.

Строк лізингу починає свій перебіг з моменту укладення акту приймання–передачі між сторонами та постачальником, що складається у 5 (п’яти) автентичних. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі предмету лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу». Передача предмету здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2000 року.

Пунктами 4.1, 4.2 договору між сторонами погоджено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду у розмірі 7 % від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям і складається із суми. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяця з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяця. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Після укладення договору лізингоодержувач перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 % невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ (п. 4.3 договору).

Додатком № 1 до Договору № 10-07-656фл від 04.10.2007 р. між сторонами погоджено, що позивач передає відповідачу предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн «ДОН-1500Б»у кількості 1 шт., загальною вартістю, включаючи ПДВ –560000,00 грн. за умовами внесення попереднього лізингового платежу у розмірі 15 %, що складає –84000,00 грн. та сплатою винагороди лізингодавця у розмірі 7 %, що разом з ПДВ складає 33320,00 грн.

12.12.2007 р. відповідач перерахував позивачу 2 попередній лізинговий платіж у розмірі 15 %, що складає –84000,00 грн. та винагороду лізингодавця у розмірі 7 %, що складає 33320,00 грн.

14.12.2007 р. між ТОВ СУРВП «Дон-Лан»(постачальник), позивачем 2 та відповідачем підписаний Акт № 14 приймання–передачі сільськогосподарської техніки, з якого вбачається, що відповідач приймає, згідно з документами, що підтверджують відвантаження техніки, предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн «ДОН-1500Б»у кількості 1 шт., за ціною, включаючи ПДВ –560000,00 грн., який лізингодавець придбав у постачальника, згідно з Договором поставки (купівлі –продажу) № 07-5 від 30.03.2007 р.

Додатком № 2 до Договору № 10-07-656фл від 04.10.2007 р. є «Графік сплати лізингових платежів», яким встановлені розміри лізингових платежів, розміри винагороди та загальні розміри платежів, що підлягають сплаті.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ними у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, передбачено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач збовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 3.5.3 договору, лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, відповідно до умов договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в порушення умов Договору № 10-07-656фл від 04.10.2007 р. та графіку сплати лізингових платежів відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання по оплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим за період 14.06.2008 р. по 14.06.2009 р., виникла заборгованість у сумі 113517,50 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем 2 щодо сплати лізингових платежів, згідно з графіком лізингових платежів, відповідно до умов Договору № 10-07-656фл від 04.10.2007 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 113517,50 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 9227,13 грн., яка нарахована за період з 15.06.2008 р. по 15.06.2009 р. окремо по кожному лізинговому платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та задоволено її у сумі 9227,13 грн., за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 7654,65 грн. за період з липня 2008 р. по травень 2009 р. включено та 3 % річних у сумі 1603,32 грн. за період з 15.06.2008 р. по 15.06.2009 р., що розраховані окремо по кожному лізинговому платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних, та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(08722, Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, 6; код ЄДРПОУ 33646624) на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а; код ЄДРПОУ 30401456) 113517 (сто тринадцять тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 50 коп. –боргу, 9227 (дев’ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 13 коп. –пені, 1603 (одну тисячу шістсот три) грн. 32 коп. –3% річних, 7654 (сім тисяч шістсот п’ятдесят чотири) грн. 65 коп. –втрат від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(08722, Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, 6; код ЄДРПОУ 33646624) в доход Державного бюджету України 1320 (одну тисячу триста двадцять) грн. 02 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя