Рішення № 10026886, 18.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 8/047-10/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сквира

про стягнення 13143,41 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Битько Н.М. (посвідчення НОМЕР_2)

від позивача: Коваль Р.П. (довіреність № 12-1-27/410 від 12.04.2010 р.)

від відповідача: не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

Обставини справи:

Прокурор м. Біла Церква (далі прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 13143,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на укладення між позивачем та відповідачем договору № 286 від 07.07.2008 р. оренди нежитлового приміщення, згідно якого управління комунальної власності Білоцерківської міської ради передало в оренду нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності. Однак платежі за користування приміщенням сплачувалися відповідачем неналежним чином.

У звязку з викладеним прокурор просить суд стягнути з відповідача 9632,84 грн. основного боргу з орендної плати, 780,63 грн. пені, а також стягнути 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 30.04.2010 р. представником позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог з 10413,84 грн. до 13143,41 грн.

У судовому засіданні 18.05.2010 р. прокурор позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав.

У судових засіданнях 30.04.2010 р. та 18.05.2010 р. позивач позовні вимоги підтримав.

У судові засідання 30.04.2010 р. та 18.05.2010 р. відповідач не зявився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора та позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.07.2008 р. між управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 286 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1 укладеного договору орендодавець передає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 83,8 кв. м, яке розташоване у підвалі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі орендодавця.

У відповідності з п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить 1684,73 грн. (в т.ч. ПДВ 280,79 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційний встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 4.2 договору орендар зобовязується своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,07 % від суми недоплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі зміни облікової ставки Національного банку України, відповідно змінюється розмір пені.

Згідно акту прийому передачі до договору оренди № 384 від 08.07.2008 р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення площею 83,8 кв. м, яке розташоване у підвалі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі орендодавця.

Згідно додаткової угоди № 1 від 07.07.2008 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 286 від 07.07.2008 р. були внесені зміни до вказаного договору оренди, а саме встановлено орендну ставку в розмірі 5 %, термін дії додаткової угоди № 1 з 08.07.2008 р. до 31.12.2008 р.

Договір оренди нежитлового приміщення був продовжений додатковою угодою № 2 від 04.03.2009 р., яка діяла з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. на тих самих умовах, що і додаткова угода №1 від 07.07.2008 р.

До договору оренди № 286 від 07.07.2008 р. була підписана додаткова угода № 3 від 28.01.2010 р., якої продовжено дію пільгової орендної ставки в розмірі 5 % до 31.12.2010 р.

Як слідує з позову, починаючи з лютого 2009 року, відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконував належним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість з орендної плати перед управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради, яка підтверджується довідкою № 12-1-14/470 від 29.04.2010 р. управління комунальної власності Білоцерківської міської ради про те, що заборгованість з орендної плати у ФОП ОСОБА_1 станом на 12.04.2010 р. складає 13143,41 грн., у тому числі 920,33 грн. заборгованості по сплаті пені.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 12223,08 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню.

Стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені у сумі 920,33 грн. за період з 16.02.2009 р. до 16.07.2009 р.

Однак сума пені, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням зазначених приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 313,63 грн. за вищевказаний період.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог прокурора м. Біла Церква.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1/23, код 23570409) 12223 (дванадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 08 коп. основного боргу, 313 (триста тринадцять) грн. 63 коп. пені.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) доход Державного бюджету України

на р/р 31118095700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу У ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито в сумі 125 (сто двадцять пять) грн.. 37 коп.

на р/р 31211259700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу У ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22050000, 225 (двісті двадцять пять) грн. 11 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.У решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 27.05.2010 р.