Рішення № 10026525, 20.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 22/015-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 21421,09 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Київська обл., м. Вишневе

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна», м. Київ

про стягнення 21421, 09 грн.

Суддя Третьякова О.О.

За участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) не зявився,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_4, б/н від 17.12.09р.

третьої особи Давиденко Є.Г., ген. директор

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2009 року порушено провадження у справі №22/015-09 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 21421,09 грн. та призначено справу до розгляду на 22.12.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неоплату відповідачем послуг з міжнародного перевезення вантажу.

В судове засідання 22.12.2009 року позивач не зявився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.12.2009 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2009 року було прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21421,09 грн. для сумісного розгляду з первісним позовом та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна» (01135, м. Київ, вул. Павловська, 29, код ЄДРПОУ 30861271) в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, та відкладено розгляд справи на 19.01.2010 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що надані йому послуги з міжнародного перевезення вантажу були оплачені за виключенням суми, на яку позивачем завдано збитків пошкодженням вантажу. У звязку з чим, заявив зустрічний позов про стягнення відповідної суми збитків і зарахування такої суми в рахунок погашення своїх зобовязань по оплаті наданих послуг.

В судовому засіданні 19.01.2010 року у суду виникла необхідність у дослідженні поданих сторонами доказів. Розгляд справи відкладався на 09.02.2010 року. В судових засіданнях 09.02.2010 року, 25.02.2010 року та 16.03.2010 року оголошувались перерви до 25.02.2010 року, 16.03.2010 року та 30.03.2010 року відповідно. В судовому засіданні 30.03.2010 року розгляд справи відкладався до 20.04.2010 року.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України термін вирішення спору продовжено за спільним клопотанням сторін від 19.01.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

На підставі Договору доручення на продаж транспортних послуг від 12.04.2007 року № 11-Э/07, укладеного між позивачем (Перевізник) і відповідачем (Експедитор), останній на підставі заявки №08/01-3, виставленої ним позивачу 19.06.2009 року, замовив перевезення вантажу - устаткування теплообмінників торгівельної марки GEA в кількості 5 місць вагою 2970 кг за замовленням ТОВ «ГЕА-Україна» у вантажовідправника GEA Kuba GmbH (Німеччина) за маршрутом Італія-Німеччина-Україна (м.Київ).

Замовлення було виконано позивачем, вантаж доставлений отримувачу ТОВ «ГЕА-Україна»(м.Київ) 13.07.2009 року, перевезення здійснювалось автомобілем позивача д/н НОМЕР_4 за міжнародними товарно-транспортними накладними №№ 101107, 101172 від 03.07.2009 року, доставка вантажу також підтверджується попередніми повідомленнями від 10.07.2009 року. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Сума фрахту (узгоджена вартість перевезення) згідно умов згаданого замовлення склала 2600 Євро., що за курсом НБУ на день вивантаження склало 28297,5 грн.

Однак, відповідач свої зобовязання з оплати наданих послуг виконав частково, сплативши 15.09.2009 року 6 876,41 грн., що підтверджується витягом з картки рахунку №361 Контрагенти: ОСОБА_2

Як передбачено п. 3.2 Договору доручення кошти від Замовника за надані послуги по перевезенню вантажу транзитом проходять через банківський рахунок Експедитора, котрий зобовязується своєчасно перерахувати отримані кошти (за винятком суми винагороди) на банківський рахунок перевізника. Крім того, п. 1.2 Договору передбачено, що доручення вважається виконаним Експедитором після перерахування отриманих від Замовника коштів на банківський рахунок Перевізника.

Правовідносини Експедитора і Замовника врегульовані Договором від 12.01.2009 року № 01-З/09 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з п. 3.1 якого, плата за перевезення вантажу встановлюється в кожному окремому випадку в заявках на перевезення. Пунктом 3.4 Договору перевезення передбачено, що оплата виконаних робіт та послуг проводиться Замовником на розрахунковий рахунок експедитора протягом 3-х банківських днів по факту доставки вантажу.

Як вбачається з заявки № 11-Э/07 відповідач погодив з позивачем, що оплата наданих послуг відбувається протягом 3-х банківських днів після отримання оригіналів СМR, рахунків, актів виконаних робіт.

За фактом виконання міжнародного перевезення позивач 28.08.2009 року направив відповідачу рахунок-фактуру від 03.08.2009 року на вказану вище суму, міжнародні товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт від 03.08.2009 року, податкову накладну №1098, що підтверджується Реєстром відправлених листів від 28.08.2009 року та поштовою квитанцією від 28.08.2009 року №4409. Про отримання відповідачем вищезазначених документів 01.09.2009 року свідчить також повідомленням про вручення поштового відправлення №1426286.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 21 421,09 грн. заборгованості за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, враховуючи, що факт надання послуг з міжнародного перевезення вантажу підтверджений матеріалами справи і відповідачем та третьою особою не заперечується, судом встановлено обовязок Експедитора перерахувати Перевізнику плату за перевезення вантажу, отриману від Замовника. Оскільки, договірні відносини з Перевізником виникають на підставі Договору доручення, який укладений з Експедитором, суд дійшов висновку про наявність у останнього зобовязань з оплати послуг з міжнародного перевезення вантажу.

В той же час, відповідач в заперечення позовних вимог, посилається на неналежне виконання позивачем своїх зобовязань з перевезення, а саме доставку вантажу в пункт призначення з пошкодженням, що призвело до його знецінення на суму запчастин, які необхідно було замінити та вартості проведеного ремонту.

У звязку з чим, відповідач заявив зустрічний позов про стягнення з Перевізника позивача збитків, повязаних з пошкодженням вантажу в сумі 21421,09 грн. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) пояснив, що невиконання обовязку щодо оплати наданих послуг повязане з заподіянням йому збитків Перевізником саме в сумі первісного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на виконання договору доручення було виконано для відповідача перевезення вантажу - устаткування теплообмінників торгівельної марки GEA в кількості 5 місць вагою 2970 кг за замовленням ТОВ «ГЕА України» у Вантажовідправника GEA Kuba GmbH (Німеччина). Перевезення здійснювалось автомобілем позивача д/н НОМЕР_4 за міжнародними товарно-транспортними накладними №№ 101107, 101172 від 03.07.2009 року.

Під час перевезення сталось пошкодження вантажу, а саме, теплообміннику CAV № 08-1х2А, про зазначено що в п. 18 товарно-транспортної накладної № 101107 від 03.07.2009 року.

Крім того, про пошкодження вантажу було складено відповідний Акт від 13.07.2009 року, який підписаний представниками Перевізника водієм ОСОБА_7, Вантажоодержувачем та Експедитором. В момент прийняття вантажу було виявлено пошкодження його частини, що детально зафіксовано за допомогою фотозйомки, фотографії передані в момент підписання Акту Перевізнику, про що зазначено в самому Акті, також суд враховує, що Перевізником (відповідачем за зустрічним позовом) справжність фотозйомки, як і факт пошкодження вантажу, не заперечується та не спростовано.

Як вбачається з матеріалів справи, для зясування можливостей ремонту пошкодженого вантажу, Вантажоодержувачем було зроблено запит на завод-виробник, на що було надіслано мінімальний комплект запчастин по спеціальній нетто закупівельній ціні.

А саме, для ремонту пошкодженого теплообмінника моделі CAV № 08-1х2А Замовником були придбані запчастини згідно інвойсу № 16033270 від 30.07.2009 року на суму 1 160,00 ЄВРО. В процесі розмитнення запчастин згідно декларації ІМ-40 №100000010/9/264802 від 04.08.2009 року в результаті перерахунку сума інвойсу в гривневому еквіваленті становила 12 753,04 грн. (на дату розмитнення офіційний курс ЄВРО по відношенню до гривні становив 10,994001 грн. за 1 ЄВРО по курсу НБУ). Також було сплачено державне мито в сумі 508,97 грн., сума ПДВ 3 523,20 грн., витрати на доставку запчастин в сумі 4 354,00 грн. та придбано фарбу з додатковими матеріалами на суму 281,88 грн. (копія банківської виписки філії «Розрахунковий центр «Приватбанк»з рахунку ТОВ «ГЕА-Україна»за 06.08.09р., за 01.10.09р., рахунок-фактура № 64 від 04.08.09р., платіжне доручення в іноземній валюті № 5 від 01.10.09р., фіскальний чек ЗАТ «Нова Лінія»№ 36403 від 06.08.09р.). Виходячи з вищезазначеного загальна сума збитків пошкодженого обладнання склала 21421,09 грн.

На зазначену суму збитків Замовником перевезення було предявлено претензію № 033/09 від 07.08.2009 року до Експедитора, який в свою чергу предявив претензію до № 125 від 07.12.2009 року до перевізника, про отримання якої представник Перевізника підтвердив в ході розгляду спору.

Відповідно до ст. 163 Статуту автомобільного транспорту УРСР право Вантажоодержувача на предявлення позову про стягнення збитків переходить до транспортно-експедиційної організації, тобто відповідача (позивача за зустрічним позовом), що також підтверджується переуступочним написом на СМР № 101107 від 03.07.2009 року та листом ТОВ «Ген Авіа»№ 027/11 від 27.11.2009 року.

Обовязок Перевізника відшкодувати Експедитору збитки в результаті неналежного виконання зобовязань за Договором доручення передбачено п. 6.2 відповідного Договору.

Оскільки, спір між позивачем та відповідачем виник з Договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) виступав Перевізником, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Конвенція), що підписана в Женеві 19.05.1956 року. На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 року «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів»(Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що Перевізник зобов'язаний перевірити точність здійснених в товарно-транспортній накладній записів відносно кількості вантажних місць, а також їх маркування та розмірів, перевірити зовнішній стан, тобто повинен перерахувати вантаж, а якщо відсутня можливість перевірити точність записів, то Перевізник повинен зробити в накладній обґрунтовані застереження.

Відповідні застереження в СМR відсутні, натомість у перевізному документі зазначено про прийняття вантажу до перевезення без зауважень.

Статтями 17 Конвенції та ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено, що Перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату чи пошкодження вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням Вантажоодержувачу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що пошкодження вантажу стались внаслідок обставин, яким Перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Вищенаведена стаття Конвенції встановлює, що Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу сталася з вини правомочної по договору особи, а також встановлює перелік випадків особливого ризику, за наявності яких Перевізник звільняється від відповідальності.

При цьому, з огляду на норми ст. 18 Конвенції та ст. 924 Цивільного кодексу України саме Перевізник має довести, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким Перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто діє презумпція вини Перевізника.

Статтею 25 Конвенції передбачено, що в разі пошкодження вантажу Перевізник повинен сплатити суму, відповідно заподіяним збиткам, що розраховується виходячи з вартості ватажу, визначеної у відповідності до п.п. 1, 2, 4, ст. 23 Конвенції, тобто на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення на підставі ринкових чи поточних цін товару. Також підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, митні збори, мито, інші витрати, повязані з перевезенням вантажу пропорційно розміру збитку.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності із ст. 25 Конвенції Перевізник повинен відшкодувати шкоду, спричинену повною або частковою втратою вантажу в розмірі, що визначається на підставі вартості вантажу в місці та в час прийняття його до перевезення.

Враховуючи, що внаслідок пошкодження вартість вантажу зменшилась на суму вартості запчастин, які необхідно було замінити, і Вантажоотримувачем такі запчастини були придбані у Вантажовідправника за його цінами, відповідна сума підлягає відшкодуванню.

Також підлягають відшкодуванню інші витрати, повязані з доставкою та заміною відповідних агрегатів та усуненню пошкоджень, про сплату яких Вантажоотримувачем надано докази.

Перевізник не заперечує проти того факту, що вантаж був прийнятий ним в непошкодженій твердій упаковці, яка виявилась пошкодженою в момент розвантаження, тому Замовник перевезення має право на пред'явлення до відповідача за зустрічним позовом вимоги щодо відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Щодо посилань Перевізника на недотримання Вантажоотримувачем порядку оформлення факту пошкодження вантажу, суд зазначає, що відповідні відносини регулюються нормами Конвенції.

Зокрема, ст. 30 Конвенції передбачено, що Отримувач має встановити стан вантажу в присутності Перевізника в момент отримання вантажу або не пізніше семи робочих днів в разі невидимих зовні пошкоджень, про що робиться відповідне зауваження про загальний характер пошкоджень. Вимога про письмове оформлення зауважень щодо стану вантажу ставиться в разі невидимих зовні пошкоджень.

Якщо стан вантажу встановлено в присутності Вантажоотримувача та Перевізника, заперечення результатів дослідження вантажу можливе лише в разі невидимих зовні пошкоджень, які мають бути зафіксовані письмово і надані Перевізнику протягом семи робочих днів.

Враховуючи, що пошкодження вантажу було виявлено в момент його прийняття в присутності Вантажоотримувача, Перевізника та Експедитора, що зафіксовано письмово в Акті, крім того, детальний характер всіх пошкоджень зафіксовано за допомогою фотозйомки, на яку йдеться посилання в самому Акті, суд вважає, що Вантажоотримувачем дотримано вимоги щодо прийняття ватажу з пошкодженнями.

Посилання Перевізника на п.п. 2.2 Договору доручення про необхідність встановлення факту пошкодження за допомогою експертизи чи в присутності представника Торгово-промислової палати не приймається судом, оскільки відповідний п.п. 2.2. стосується обовязків Перевізника, які ним же не виконані.

Таким чином, посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на неналежне оформлення факту пошкодження і неможливість визначення розміру збитків не обґрунтоване та не доведене.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на неналежне пакування вантажу, що призвело до його псування, не приймається судом, оскільки вантаж прийнятий Перевізником до перевезення без зауважень. Також суд не бере до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику без належної упаковки товару, який за своєю природою піддається псуванню чи пошкодженню, оскільки спірний вантаж не належить до категорії відповідних товарів.

Таким чином, Перевізник не навів суду правових підстав звільнення його від відповідальності за пошкодження вантажу, факт пошкодження зафіксовано у встановленому порядку та встановлено судом, Вантажоотримувачем надано докази понесених ним витрат, повязаних з ремонтом та відновленням пошкодженого товару, що відповідають розміру заявлених збитків в сумі 21421,09 грн.

За наслідками розгляду спору у справі, суд дійшов висновку про задоволення вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача 21421,09 грн. заборгованості за надані послуги з міжнародного перевезення вантажу та про задоволення вимог за зустрічним позовом про стягнення з позивача (відповідача з зустрічним позовом) 21421,09 грн. збитків у звязку з пошкодженням вантажу, що ним перевозився.

Крім того, відповідач за первісним позовом в своїх запереченнях наголошує на необхідності зарахування зустрічних однорідних вимог позивача в сумі неоплачених послуг з міжнародного перевезення ватажу 21421,09 грн. та суми заподіяних останнім збитків, у звязку з пошкодженням вантажу під час такого перевезення.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Враховуючи, що необхідність оплати послуг з перевезення вантажу встановлено судом і відповідачем за первісним позовом не заперечується по суті, в той же час в ході розгляду зустрічного позову судом встановлено факт заподіяння Перевізником збитків в сумі, на яку не оплачено послуги з перевезення, вимоги за первісним і зустрічним позовом є однорідними, їх строк виконання настав, тому зобовязання сторін припиняються зарахуванням.

Таким чином, оскільки встановлені судом зобовязання сторін припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, судове рішення не підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Враховуючи, що за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення первісного і зустрічного позовів, вимоги за якими є однорідними і підлягають зарахуванню, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_3) 21421,09 грн. (двадцять одну тисячу чотириста двадцять одну гривню девять копійок) боргу.

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08132, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 21421,09 грн. (двадцять одну тисячу чотириста двадцять одну гривню девять копійок) збитків.

5. Провести зарахування зустрічних однорідних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_3) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) в сумі 21421,09 грн. (двадцять одна тисяча чотириста двадцять одна гривня девять копійок).

Суддя Третьякова О.О.

Рішення підписане 19 травня 2010 року.