Рішення № 10026508, 09.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р. Справа № 5/232-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля - Агро», с. Трипілля

про стягнення 69648,58 грн.

за участю представників:

позивача:Омельченко Д.В. –дов. від 08.10.2009р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля - Агро»(далі –відповідач) про стягнення 69648,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

В процесі розгляду справи позивач тричі уточнював позовні вимоги, згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог від 09.03.2010р., яка була подана в судовому засіданні 09.03.2010р. представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 25409,42 грн. основного боргу, 3824,73 грн. інфляційних втрат, 662,57 грн. 3% річних, 4527,38 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції останньої заяви про уточнення позовних вимог від 09.03.2010р. про стягнення 34424,10 грн. з яких: 25409,42 грн. основного боргу, 3824,73 грн. інфляційних втрат, 662,57 грн. 3% річних, 4527,38 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 09.03.2010р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі –продажу від 02.07.2009р. № 02/07-1 (далі –договір) відповідно до умов якого позивач –продавець зобов’язався передати у власність відповідача –покупця товар (запасні частини), а відповідач зобов’язався прийняти товар й оплатити його.

Згідно п. 2.1 договору ціна товару складає 85348,93 грн. в т.ч. ПДВ 14224,82 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що продаж товару виконується на умовах 100% сплати після отримання товару, але не пізніше 15.08.2009р. у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.10 договору, якщо на день платежу, як вказано в п. 2.2 договору, встановлений міжбанківський курс євро (дані беруться за інформацією Українського Фінансового Серверу www.ufs.com.ua) стосовно до української гривні зміниться (у збільшення) більш ніж на 1% порівняно зі встановленим міжбанківським курсом євро стосовно до української гривні на день підписання договору, що становить 10,90 грн. за 1 євро («02»липня 2009р.), змінюється сума та/або суми, яку/які відповідач сплачує позивачу згідно пунктів цього договору. У такому випадку сума, яку сплачує відповідач позивачу за товар згідно пунктів цього договору, визначається за наступною формулою:

S=(А1/Ао)*Sо* %

          Де S - сума, яку покупець сплачує продавцю згідно пунктів цього договору (грн.);

          Sо - загальна вартість товару на день заключення договору, вказана у п. 2.1 договору (грн.);

Ао - встановлений міжбанківський курс Євро стосовно української гривні на дату підписання цього Договору сторонами;

А1 - збільшена більше ніж на 1 (один) % вартість Євро у гривнях України, згідно встановленого міжбанківського курсу Євро стосовно української гривні на дату проведення остаточного розрахунку;

% - відсоток загальної вартості Товару, який покупець сплачує продавцю згідно п. 2.2. цього Договору.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що у випадку зміни суми та/або сум, які відповідач зобов’язується сплатити згідно п. 2.2 договору відповідно змінюється і загальна вартість (ціна) товару, яку відповідач зобов’язаний сплатити позивачу.

Відповідно до п. 2.12 договору якщо на день платежу, як вказано в п. 2.2 договору, встановлений міжбанківський курс євро стосовно до української гривні зміниться (у зменшення) сума, яку сплачує покупець продавцю за товар залишається незмінною згідно п. 2.2 –85348,93 грн. в т.ч. ПДВ –14224,82 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов’язується оплатити товар в розмірі і строки передбачені договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар – запасні частини на суму 84299,89 грн., що підтверджується видатковими накладними № 357 від 02.07.2009р. на суму 38435,40 грн., № 370 від 07.07.2009р. на суму 26893,04 грн., № 406 від 17.07.2009р. на суму 17245,96 грн., № 486 від 30.07.2009р. на суму 1725,49 грн., а відповідач на підставі довіреностей серії ЯЗБ № 614537 від 02.07.2009р. та № 10 від 28.07.2009р. вказаний товар отримав.

Разом з тим, відповідач свої зобов’язання щодо здійснення оплатити товару в розмірі і строки передбачені договором не виконав в повному обсязі, в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 25409,42 грн.

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Судом досліджено поданий до суду розрахунок заявленої до стягнення суми основного боргу, який здійснений за формулою, яку сторони визначили в договорі та встановлено що він відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи.

Таким чином, за відповідачем станом на день розгляду справи рахується борг в розмірі 25409,42 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару, яка визначена за формулою встановленою договором. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 25409,42 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 3824,73 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 662,57 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 2.3 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату товару у строки визначені договором пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, яка за його розрахунком складає 4527,37 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25409,42 грн. заборгованості, 662,57 грн. трьох процентів річних, 3824,73 грн. інфляційних втрат та 4527,38 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача судові витрати –державне мито, витрати на інформаційно –технічного забезпечення судового процесу та послуги адвоката.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 10000 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських послуг від 08.10.2009р. № 1/10, платіжне доручення № 70 від 23.02.2010р., яким він сплатив надані адвокатські послуги за вказаним договором, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3408/10 від 23.08.2007 р., виданого на ім’я Омельченко Д. В.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Омельченко Д. В., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3408/10 від 23.08.2007р., укладено договір про надання адвокатських послуг від 08.10.2009р. № 1/10, за умовами якої адвокат (виконавець) зобов’язався надати замовнику –клієнту адвокатські послуги з питань стягнення заборгованості за договором купівлі –продажу № 02/07-1 від 02.07.2009р., а замовник, в свою чергу, зобов’язався оплатити адвокату зазначені послуги.

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг надаваємих адвокатом за вказаним договором становить 10000 грн.

Вартість послуг за договором сплачується протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами договору (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору адвокат надав відповідачу передбачені договором послуги з надання правової допомоги, зокрема, щодо ведення від імені товариства в господарському суді даної справи.

За надані послуги товариство платіжним дорученням від 23.02.2010р. № 70 перерахувало на банківський рахунок адвоката грошові кошти в сумі 10000 грн.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором при розгляді даної справи, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати державного мита, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 3000 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(08722, Київська область, Обухівський р-н., с. Трипілля, вул. Дружби,. 6, код ЄДРПОУ 32152863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20-22, код ЄДРПОУ 35669676) 25409 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’ять) грн. 42 коп. основного боргу, 4527 (чотири тисячі п’ятсот двадцять сім) грн. 38 коп. пені, 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 57 коп. 3% річних, 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 344 (триста сорок чотири) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000 (п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.