Рішення № 10026489, 09.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р. Справа № 5/024-10          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради “Тетіївтепломережа”, м. Київ

до Відділу культури і туризму Тетіївської районної державної адміністрації, м. Тетіїв

про стягнення 17870,86 грн.

за участю представників:

позивача:Бондар І.Г.- дов. від 08.12.2009р. № 312

відповідача:Лисиця В.В. - дов. від 08.02.2010р. № 26

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Київської обласної ради “Тетіївтепломережа” (надалі - позивач) до Відділу культури і туризму Тетіївської районної державної адміністрації (надалі - відповідач) про стягнення 17870,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення сумі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач присутній в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до відсутності за відповідачем на час розгляду справи зазначеної заборгованості.

Під час розгляду справи відповідач подав до суду клопотання про об’єднання в одне провадження даної справи з іншою, яке відхилено судом з огляду на його безпідставність, оскільки відповідач не зазначає в клопотанні існування умов за наявністю яких можливе таке об’єднання. Крім того, вказані справи порушені до різних відповідачів, що виключає можливість об’єднання їх в одне провадження відповідно до вимог ст. 58 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії від 17.09.2007р. № 60-13/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач - енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати відповідачу - споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів та на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.4 договору відповідач до початку розрахункового періоду, на дату 25 число поточного місяця, сплачує позивачу, в формі попередньої оплати, вартість зазначеного в договорі обсягу споживання теплової енергії, передбаченої на попередній розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків за минулий період.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що він на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачу в період січень –квітень 2008р. та березень –квітень 2009р. теплову енергію на загальну суму 127009,61 грн. за яку відповідач сплатив лише 109138,75 грн., в зв’язку з чим за ним рахується борг в розмірі 17870,86 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг в період січень –квітень 2008р. та березень –квітень 2009р.

Відповідач заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в період січень –квітень 2008р. зазначає, що під час розгляду справи він сплатив позивачу існуючу заборгованість за надані послуги з теплопостачання в період січень –квітень 2008р. в розмірі 10902,70 грн. В підтвердження слати зазначеної заборгованості за вказаний період позивач надав суду платіжні доручення за грудень 2009р., завірені копії яких залучені до матеріалів справи, з яких вбачається сплата зазначеної суми заборгованості за вказаний період.

Оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу за надані послуги з теплопостачання в період січень – квітень 2008р. в розмірі 10902,70 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в зазначеній частині припинити.

Щодо решти позовних вимог то суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти позову в решті позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в період березень –квітень 2009р. позивач посилається на те, що при оплаті послуг з теплопостачання за період з 01.02.2009р. по 24.02.2009р. вартість яких була погоджена рішенням виконкому Тетіївської міськради від 18.12.2008р. № 183 та становила 502,01 грн. з ПДВ за 1 Гкал., він здійснив платіж по збільшеному тарифу - 592,26 грн. з ПДВ за 1 Гкал., який був затверджений рішенням виконкому Тетіївської міськради від 24.02.2009р., в зв’язку з чим виникла передплата на розмір якої відповідач зменшив платіж за надані послуги в березні-квітні 2009р. Тобто, відповідач сплатив послуги з теплопостачання за березень-квітень місяці 2009р. з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків за минулий період, в наслідок чого у нього відсутній борг за березень-квітень 2009р. в розмірі заявленої до стягнення сумі.

В поданих до суду письмових поясненнях на вказані заперечення проти позову в частині вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в період березень –квітень 2009р. позивач вказує на те, що в період з 01.02.2009р. по 24.02.2009р. він надав відповідачу послуги з теплопостачання за цінам, які сторони погодили в додатковій угоді від 01.02.2009р. № 4-02/09 до договору № 60-13/07 від 17.09.2007р., згідно якої вартість теплової енергії з 01 лютого 2009р. становить 592,26 грн. з ПДВ за 1 Гкал. З огляду на зазначене позивач заперечує існування передплати в лютому 2009р. про яку зазначає відповідач та стверджує про наявність у відповідача боргу за поставлену в березні-квітні 2009р. теплову енергію в розмірі заявленої до стягнення сумі.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 18.12.2008р. № 183 погоджено тариф на послуги з централізованого теплопостачання для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 502,01 грн./Г кал.

Зазначений тариф був збільшений рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.02.2009р. № 24, яким погоджено тарифи на послуги з централізованого теплопостачання для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 592,26 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про теплопостачання” до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно із ч. 3 ст. 20 названого Закону тарифи на постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи зі змісту умов договору вартість послуг з теплопостачання які надаються позивачем відповідачу визначається за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначену специфіку договірних відносин, яка полягає в тому, що вартість послуг з теплопостачання не є договірною та не встановлюється за домовленістю сторін суд не приймає до уваги при вирішенні даного спору посилання позивача, як на підставу своїх вимог, на те, що він в лютому місяці 2009р. надав відповідачу послуги з теплопостачання за цінам, які сторони погодили в додатковій угоді від 01.02.2009р. № 4-02/09 до договору № 60-13/07 від 17.09.2007р., згідно якої вартість теплової енергії з 01 лютого 2009р. становить 592,26 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

Судом також встановлено, що відповідач за період з січня по травень 2009р. згідно платіжних доручень, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, здійснив оплату наданих позивачем послуги з теплопостачання відповідно до умов договору за погодженими з органами місцевого самоврядування тарифами у повному обсязі. При цьому за лютий місяць відповідач здійснив оплату за теплопостачання по тарифу 592,26 грн. за 1 Гкал, проте зазначений тариф відповідно до рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.02.2009р. № 24 почав діяти після його затвердження зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування від 24.02.2009р.

Таким чином, при оплаті послуг з теплопостачання за період з 01.02.2009р. по 24.02.2009р. вартість яких була погоджений рішенням виконкомом Тетіївської міськради від 18.12.2008р. № 183 та становила 502,01 грн. з ПДВ за 1 Гкал., позивач здійснив платіж по збільшеному тарифу - 592,26 грн. з ПДВ за 1 Гкал., який був затверджений рішенням виконкомом Тетіївської міськради від 24.02.2009р., в зв’язку з чим у останнього виникла передплата на розмір якої він зменшив платіж за надані послуги в березні-квітні 2009р.

За таких обставин відповідач сплатив послуги з теплопостачання за березень-квітень 2009р. відповідно до умов договору та затверджених органами місцевого самоврядування тарифів з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків за минулий період. Тобто, при здійсненні оплати наданих послух з теплопостачання за березень –квітень 2009р. відповідач врахував суму переплати за лютий місяць 2009р., в наслідок чого у нього відсутній борг за березень-квітень 2009р. в розмірі заявленої до стягнення сумі.

Отже, відповідач у повному обсязі розрахувався за відпущену позивачем теплову енергію у спірному періоді відповідно до встановлених тарифів.

Що стосується посилань позивача на те, що тариф на послуги з централізованого теплопостачання для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 592,26 грн. за 1 Гкал., який був погоджений рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.02.2009р. № 24 почав діяти з 1 лютого 2009р. то суд зазначає таке.

Згідно п. 5 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення ради нормативно –правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлений більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Дослідивши зазначене рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.02.2009р. № 24, судом встановлено, що воно не містить посилань на строк з якого воно вступає в дію, також не містить посилань що погоджені в ньому тарифи на послуги з теплопостачання вступають в дію з 01 лютого 2009р.

Зі змісту пункту 3 вказаного рішення вбачається що погоджені тарифи вводяться в дію відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене твердження позивача що тарифи, які затверджені рішенням виконкому Тетіївської міськради від 24.02.2009р. введені в дію з 01 листопада 2009р. є безпідставними та такими, що суперечать вказаним положенням ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, в зв’язку з чим не приймаються судом до уваги при вирішенні спору.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку що позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не довів обставин на які він посилався в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в період березень –квітень 2009р., зокрема, щодо неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії у зазначеному періоді та існування у відповідача боргу за вказаний період в розмірі заявленої до стягнення сумі.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в період березень –квітень 2009р. є недоведеними та безпідставними, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи те, що позивач сплатив існуючу заборгованість за надані послуги з теплопостачання в період січень –квітень 2008р. в розмірі 10902,70грн. після звернення позивачем до суду з даним позовом витрати по сплаті державного мита в розмірі 109,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 143,97 грн. відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги з теплопостачання в період січень –квітень 2008р. в розмірі 10902,70 грн.

2. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Відділу культури і туризму Тетіївської районної державної адміністрації (09800, Київської обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Цвіткова,11, код ЄДРПОУ 02228724) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради “Тетіївтепломережа” (09800, Київської обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, код ЄДРПОУ 24879282) 109 (сто дев’ять) грн. 02 коп. витрат по сплаті державного мита та 143 (сто сорок три) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.