Рішення № 10026187, 18.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 8/035-10/16

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бровари

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бровари

про розірвання договору та витребування майна

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця

НОМЕР_3 від 12.03.2006 р.,

ОСОБА_3, довіреність від 19.01.2010 р., представник;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Бровари звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою від 23.02.2010 р. (вх. №суду 737 від 23.02.2010 р.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бровари про розірвання договору про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р. та витребування майна деревообробного станка SI 300 N та стягнення судових витрат.

Відповідно до ухвали від 01.03.2010 р. (суддя Чорна Л.В.) порушено провадження у справі № 8/035-10 та призначено її розгляд на 30.03.2010 р. об 11 год. 30 хв. Відповідач в судове засідання 30.03.2010 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав. Розгляд справи відкладено на 20.04.2010 р. о 12 год. 10 хв.

Постановою Верховної Ради України від 01.04.2010 р. суддю Чорну Л.В. призначено на посаду судді Київського апеляційного господарського суду. Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 15.04.2010 р. справу № 8/035-10 передано до провадження судді Христенко О.О. Ухвалою від 16.04.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Христенко О.О. та присвоєно їй № 8/035-10/16.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 30.03.2010 р., від 12.04.2010 р. та від 11.05.2010 р.

Відповідач свого представника в судове засідання 20.04.2010 р. о 12 год. 10 хв. не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи було відкладено на 18.05.2010 р. на 10 год. 15 хв.

Відповідач свого представника в судове засідання 18.05.2010 р. о 10 год. 15 хв. не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судових засідань ухвалами господарського суду Київської області від 01.03.2010 р., від 30.03.2010р. та від 20.04.2010 р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р. (надалі Договір), який було укладено у звязку з тим, що у позивача був борг на суму 10605,00 грн. перед відповідачем, тому позивач в якості виплати боргу передавав у тимчасове користування відповідачу необхідний останньому деревообробний станок SI 300 N, придбаний позивачем за кредитні кошти у ТОВ„Імпортторгпостач”.

29 січня 2008 р. між позивачем (покупець) та ТОВ „Імпортторгпостач” (продавець) було укладено Договір № 03/2008/ИТП, згідно умов якого ТОВ „Імпортторгпостач” проодає, а позивач купує деревообробний станок SI 300 N, вартістю 40000,00 грн. Платіжним дорученням № 1 від 06.03.2008 р. позивач перерахував ТОВ „Імпортторгпостач” 40000,00грн. за деревообробний станок SI300N, а згідно видаткової накладної № У-00000001 від 07.03.2008 р. зазначений станок було отримано позивачем. Відповідно до пунктів 1.2, 1.8 Договору про порядок взаєморозрахунків, деревообробний станок SI300 N був наданий в користування відповідачу.

11 лютого 2008 р. між позивачем (позичальник) та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (кредитор) було укладено кредитний договір № 012/135-02/547, відповідно до умов якого банк відкрив кредитну лінію позивачу в сумі 32441,60 грн.

Згідно договору застави рухомого майна від 15.02.2008 р., укладеного між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (заставодержатель) та позивачем (заставодавець), деревообробний станок SI 300 N був переданий в заставу банку в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 012/135-02/547 від 11.02.2008 р.

Відповідно до п. 1.3 Договору про порядок взаєморозрахунків відповідач вніс на банківський рахунок позивача кошти в сумі 8000,00 грн.

Згідно пунктів 1.5, 1.7 Договору про порядок взаєморозрахунків, відповідач зобовязувався частково погасити замість позивача заборгованість по кредитному договору № 012/135-02/547 від 11.02.2008 р., шляхом перерахування грошових коштів в сумі 29460,00 грн. щомісячно (не пізніше 28 числа кожного місяця) рівними частинами в розмірі 1115,00 грн., починаючи з 28.02.2008 р. по 28.03.2010 р., а останній платіж в розмірі 470,00грн. здійснити в строк до 28.04.2010 р. Решту коштів, що становить 10604,61 грн. повинен оплатити сам позивач і таким чином закрити борг перед відповідачем.

Відповідно до п. 1.4 Договору про порядок взаєморозрахунків, відповідач повинен нести видатки щодо страхування деревообробного станка SI 300 N. Але зазначене відповідачем виконано не було, оскільки ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” звернувся з листами від 03.02.2009 р. та від 05.03.2009 р. до позивача з вимогою застрахувати деревообробний станок SI 300 N.

Відповідачем також було порушено зобовязання п. 1.5 Договору про порядок взаєморозрахунків щодо сплати 29460,00 грн., з яких відповідачем було сплачено 13337,67грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору про порядок взаєморозрахунків, відповідач зобовязаний здійснювати виплати згідно з „Графіком повернення кредиту та виплати відсотків”, встановленого банком, але не пізніше 28 числа кожного місяця, надаючи необхідні суми грошей безпосередньо позивачу за 2 дні до строку для внесення нею цих сум в касу банку.

Відповідач до листопада 2008 року самостійно вносив кошти на погашення кредиту до банку (хоча договором передбачено передачу коштів позивачу для подальшого внесення до каси банків) і таким чином сплатив 13337,67 грн.

З листопада 2008 року відповідач почав порушувати умови Договору про порядок взаєморозрахунків в частині сплати кредиту до банку, що підтверджується вимогами-листами банку щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним та про нарахування пені за несвоєчасне їх погашення (копії зазначених листів містяться в матеріалах справах).

З цього часу всі подальші платежі по погашенню кредиту та відсотків здійснював позивач (після настання строку, в який відповідач повинен був перерахувати кошти, та не перерахував, сплачував позивач). Зазначене підтверджується копіями квитанцій на оплату кредиту, відсотків за користування та пені, які містяться в матеріалах справи. Позивачем сплачено 12870,52 грн.

Строк дії Договору про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р. до повного погашення відповідачем суми кредиту 29460,00 грн. (п. 3.1 зазначеного Договору).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів щодо належного виконання відповідачем своїх зобовязань в повному обсязі за Договором про порядок взаєморозрахунків на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем було направлено відповідачу пропозицію від 14.12.2009 р. про розірвання Договору про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою підприємства звязку від 14.12.2009 р.

У встановлені законодавством строки відповідач не надав відповіді на зазначену пропозицію позивача про розірвання договору.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором про порядок взаєморозрахунків змушує позивача самостійно оплачувати кредит і внаслідок цього нести значні збитки, на що позивач ніяк не розраховував під час укладення Договору, в той час як відповідач користується деревообробним станком SI 300 N.

Зазначений деревообробний станок SI 300 N належить позивачу на прав приватної власності, що підтверджується Договором № 03/2008/ИТП від 29.01.2008 р. купівлі-продажу, укладеним між позивачем та ТОВ „Імпортторгпостач”.

Згідно п. 1.2 Договору про порядок взаєморозрахунків, деревообробний станок SI300N було передано позивачем відповідачу у тимчасове користування. Деревообробний станок SI 300 N встановлено за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 6, гаражний кооператив „Радист” у цегляному приміщенні, яке належить відповідачу (п. 1.8 Договору).

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги щодо розірвання Договору про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в звязку з істотним порушенням останнім умов Договору.

Оскільки Договір про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р. підлягає розірванню, то деревообробний станок SI 300 N, який є власністю позивача і був переданий у тимчасове користування відповідачу на виконання умов зазначеного Договору, буде знаходиться у відповідача без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуто майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо зобовязання відповідача повернути позивачу деревообробний станок SI 300 N, придбаний позивачем відповідно до договору купівлі-продажу № 03/2008/ИТП від 29.01.2008 р., підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

3. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 деревообробний станок SI 300 N, отриманий за Договором про порядок взаєморозрахунків від 11.02.2008 р.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_2 485 (чотириста вісімдесят пять)грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко