Ухвала суду № 100258377, 11.10.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/17564/21

Провадження №2/523/5300/21

У Х В А Л А

"11" жовтня 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Далеко К.О.,

за участю секретаря Сирф Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таштанової О.Г. про забезпечення позову у справі №523/17564/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання відмови у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом неправомірною та зобов`язання провести реструктуризацію,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. від 30 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №523/17564/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання відмови у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом неправомірною та зобов`язання провести реструктуризацію.

04.10.2021 року на офіційну електронну пошту суду надійшла заява про забезпечення позову по даній справі, від представника позивача - адвоката Таштанової О.Г., якою остання просила: зупинити дію виконавчих проваджень за номерами АСВП №63255304, АСВП №63250730 до набрання законної сили рішення суду за справою № 523/17564/21; накласти заборону здійснювати примусове стягнення/реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Суддя Далеко К.О. перебувала у відпустці з 01.10.2021 року, з 04.10.2021 року по 05.10.2021 року включно.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таштанової О.Г. про забезпечення позову – повернуто заявнику, на підставі ч.10 ст. 153 ЦПК України, у зв`язку із її не підписанням ЕЦП та відсутністю пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

08.10.2021 року на офіційну електронну пошту суду вдруге надійшла заява про забезпечення позову по даній справі, від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таштанової О.Г., підписана ЕЦП, якою остання просить: зупинити дію виконавчих проваджень за номерами АСВП №63255304, АСВП №63250730 до набрання законної сили рішення суду за справою № 523/17564/21; накласти заборону здійснювати примусове стягнення/реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Обґрунтовано заяву тим, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження АСВП №63255304 та виконавче провадження АСВП №63250730 приватним виконавцем Цинєвим А.О. щодо примусового стягнення грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року на користь АТ «Перший Інвестиційний Банк», який є відповідачем у справі. Предметом заявленого позову фактично є істотне зменшення грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит, шляхом реструктуризації, що цілком забезпечить можливість реально виконати грошове зобов`язання. 29.09.2021 року, після подання до суду відповідної позовної заяви про реструктуризацію, ОСОБА_2 зателефонував приватний виконавець Цинєв А.О. та повідомив про намір примусово реалізувати їх майно для задоволення вимог АТ «Перший Інвестиційний Банк» за зазначеним договором про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року. Житло, яке є заставою за зазначеним договором про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року є єдиним житлом позивача та третьої особи, та відповідно у разі примусової реалізації житла їм не буде де жити разом із малолітніми дітьми.

Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.10.2017 року по справі № 523/13048/15-ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» суму заборгованості у розмірі 984 334,32 грн. Постановою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року залишено без змін.

Представник позивача – адвокат Таштанова О.Г. просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії виконавчих проваджень за номерами АСВП №63255304, АСВП №63250730 до набрання законної сили рішення суду по справі № 523/17564/21. Предметом позову є вимоги про визнання неправомірною відмову Банку в проведенні реструктуризації заборгованості, зобов`язання Банку провести реструктуризацію заборгованості.

Разом із тим, підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Таким чином, чинні норми ЦПК України не передбачають права суду першої інстанції, який ухвалив рішення, зупиняти виконавче провадження під час його виконання. В свою чергу, Законом України «Про виконавче провадження» прямо віднесено вирішення питання про зупинення виконавчого провадження до компетенції виконавця, а не суду.

Передбачене п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа допускається в порядку позовного провадження, в якості заходу забезпечення позову, лише у разі коли порушено питання про оскарження боржником цього виконавчого документа. У даному ж випадку, позивач ставить питання про незаконність відмови Банком у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом.

Отже, суд не вправі вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії виконавчого провадження, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключно повноваженням виконавця.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Таштанової О.Г. про зупинення дії виконавчих проваджень за номерами АСВП №63255304, АСВП №63250730 до набрання законної сили рішення суду по справі № 523/17564/21, слід відмовити.

Також, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині – накладення заборони здійснювати примусове стягнення/реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під - час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до п.2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Судом встановлено, що заявник просить накласти заборону здійснювати примусове стягнення/реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на телефонний дзвінок 29.09.2021 року приватного виконавця Цинєва А.О. до ОСОБА_3 , яким він повідомив про намір реалізувати іпотечне майно та на обставини того, що дане майно є єдиним житлом позивача та третьої особи.

Разом із тим, суд доходить висновків, що вказані обставини самі по собі не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем.

Суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову відсутні будь-які фактичні дані, докази, які б обґрунтовували необхідність застосування вказаних в ній заходів забезпечення позову а також те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про визнання неправомірною відмови Банку в проведенні реструктуризації, зобов`язання Банку провести реструктуризацію зобов`язань за іпотечним договором.

Обґрунтування наявності обставин для забезпечення позову повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, на даний час суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Таштанової О.Г. необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст.149-153, 260, 261, 353 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Таштанової О.Г. про забезпечення позову у справі №523/17564/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання відмови у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом неправомірною та зобов`язання провести реструктуризацію - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала складена 11.10.2021 року.

Суддя К.О. Далеко