Ухвала суду № 100258374, 11.10.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18144/21

Провадження №2-а/523/113/21

У Х В А Л А

"11" жовтня 2021 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Осипенко Оксани Анатоліївни про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.10.2021р залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №8 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Чижа Павла Павловича, Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Одночасно із адміністративним позовом, представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Осипенко О.А. було подано до суду заяву про забезпечення позову, якою остання просить забезпечити позов шляхом зупинення арешту грошових коштів боржника, накладеного постановою головного державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ(м. Одеса) Ільченко О.В. на суму в межах 45 149грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню її заявнику, виходячи з такого.

Частиною 4 статті 152 КАС України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також, Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

За частиною другою статті 171-2 КАС України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, Закон № 3674-VI не визначав і не визначає окремо об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг, в тому числі заяви про забезпечення позову, у цих правовідносинах не передбачають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати ВС від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17.

Відповідно до п.п.6 п.4 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681грн.

Проте, ОСОБА_1 , в порушення вимог ЗУ «Про судовий збір», при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не було сплачено судовий збір.

Згідно із ч.7 ст.154 КАС України Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначене, враховуючи що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 152 КАС України, а саме: заявником не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, вона підлягає поверненню.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений можливості повторно подати заяву про забезпечення позову, виконавши вимоги ч.4 ст.152 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 151-154, 256 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Осипенко Оксани Анатоліївни про забезпечення позову – повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає його повторному зверненню до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала складена 11.10.2021р.

Суддя: К.О. Далеко