Рішення № 100257600, 05.10.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1585/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря Лисенко О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

представника третьої особи органу опіки та піклування – Назарової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору – Служба у справах дітей Овідіопольської селищної ради Одеської ради, Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визначення місця проживання дитини з батьком, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини з батьком, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. В обгрунтування позову зазначив, що відповідно до свідоцтва про народження дитини він ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі – Відповідачка ) є батьками дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис № 237 у свідоцтві про народження виданого 15.02.2018р. На підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області про стягнення аліментів, був виданий виконавчий лист № 2/509/1694/17 виданий 12.03.2018р. про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку до 01.04.2033р. та відкрито виконавче провадження №55990808 від 15.03.2018р. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 55990808. Та після рішення суду про стягнення аліментів, дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 почала проживати із ним з травня 2018 року. З травня 2018 року дитина почала проживати спільно з батьком та знаходитись на його утриманні, згідно довідки Овідіопольської селищної ради від 18.09.2020р., де зазначено, що спеціаліст Овідіопольської селищної ради здійснив виїзд за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 мешкає разом з батьком ОСОБА_1 , 1978р.н., має окрему кімнату, дитячі речі та іграшки. Також спеціаліст та депутат Віхтєва вказує, що поспілкувавшись з сусідам,які повідомили що батько ОСОБА_1 піклується про доньку, ОСОБА_6 , і вона дійсно мешкає з батьком. Отже, після того як донька почала проживати разом із ним з травня 2018р., він вважав, що відповідачка звернулась до виконавця з заявою про припинення стягнення аліментів та зупинення виконавчого провадження. Але державний виконавець повідомив його, що в нього наявна заборгованість зі сплати аліментів і звільнити від сплати якої та припинити сплату аліментів можливо лише за рішенням суду. Після того, як дитина стала проживати разом із ним, вважає що відповідач втратила право на стягнення аліментів. Отже, з травня 2018 року відбулись суттєві зміни в обставинах, які стали підставою для звільнення його від сплати аліментів що стягувалися з нього на утримання доньки за рішенням суду від 05.02.2018р., так як з цієї дати дитина почала проживати спільно з батьком та знаходитись на його утриманні. Тому, враховуючи встановлений факт спільного проживання батька з донькою дає підстави вважати, що подальше стягнення з позивача аліментів на утримання своєї доньки є безпідставним та підлягає припиненню.

З огляду на те, що відповідач у добровільному порядку не захотіла вирішити виниклий спір, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, про звільнення від сплати заборгованості за аліментам, припинення сплати аліментів.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Овідіопольської селищної ради в судовому засіданні зазначила, що висновком органу опіки та піклування Овідіопольської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішення справи в частині стягнення аліментів залишає на розгляд суду.

Представник третьої особи Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі – Відповідачка ) є батьками дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис № 237 у свідоцтві про народження виданого 15.02.2018р. (а.с. 10)

Рішенням Овідіопольського районного суду одеської області від 05.02.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходу на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2017 року до повноліття дитини. (а.с.13-14)

На підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.02.2018 року про стягнення аліментів, був виданий виконавчий лист № 2/509/1694/17 від 12.03.2018р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку до 01.04.2033р. та відкрито виконавче провадження №55990808 від 15.03.2018р. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження. (а.с. 11)

Згідно розрахунку заборгованості від 01.03.2021 року складеного старшим державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ротарем Ю.В. встановлено розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 по аліментам за період з травня 2017 року по лютий 2021 року становить 80 141,94 грн. (а.с. 29-31)

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою реєстрації свого батька - позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 146 від 29.05.2019р. (а.с. 26)

Згідно довідки Овідіопольської селищної ради від 18.09.2020р., зазначено, що спеціаліст Овідіопольської селищної ради здійснив виїзд за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 мешкає разом з батьком ОСОБА_1 , 1978р.н., має окрему кімнату, дитячі речі та іграшки. Також спеціаліст та депутат Віхтєва вказує, що поспілкувавшись з сусідам,які повідомили що батько ОСОБА_1 піклується про доньку, ОСОБА_6 , і вона дійсно мешкає з батьком, що підтверджується довідкою Овідіопольської селищної ради від 18.09.2020р. за № П-130-603. (а.с. 12)

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7 , яка зазначила, що ОСОБА_1 це її сусід. Коли народилась дитина, вони жили в місті. Десь більше 4 років вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердила, що дитина проживає разом із батьком приблизно з травня 2018 року. Вона постійно бачить дівчинку ОСОБА_8 із батьком. Більше часу дитина проживає разом із батьком, але інколи буває її забирає мати.

В судовому засідання був допитаний свідок ОСОБА_9 , яка зазначила, що перший раз вона зустрілась із сім`єю ОСОБА_10 в 2016 році коли була депутатом селищної ради і мала право приїхати і подивитися як вони проживають. Підтвердила факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із батьком з травня 2018 року.

В ході допиту свідка ОСОБА_11 , остання зазначила, що ОСОБА_1 її зять, а ОСОБА_3 її донька. Чотири роки тому, в лютому місяці її дочка зібрала свої речі та приїхала з міста до неї додому. ЇЇ донька ніде не працює, цілими днями десь пропадає, продуктів харчування зовсім не купує, не сплачує комунальні платежі. Дитину вона віддала чоловіку. Вона постійна говорила, щоб ОСОБА_3 влаштувалася на роботу, але остання не хотіла. Зазначила, що в її будинку постійно були наркомани, постійно пили. Через це, вона в своїй квартирі зробила інший вхід. Приходила поліція та інші писали протоколи, їздили з нею в психлікарню. Бувало таке, що ОСОБА_3 запирала свою доньку та уходила. Претензій до свого зятя не має, він добре піклується за дитиною.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 судом встановлений факт спільного проживання батька з донькою з 2018 року.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою, як моральний так і правовий обов`язок батьків.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч. 2 ст. 273 СК України суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 СК України за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Звільнення від сплати аліментів є одним із способів припинення аліментного обов`язку.

Положення ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Аналогічна вимога диктується положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як встановлено судом, з травня 2018 року відбулись суттєві зміни в обставинах, які стали підставою для звільнення позивача від сплати аліментів що стягувалися з нього на утримання доньки за рішенням суду від 05.02.2018р., так як з цієї дати дитина почала проживати спільно з батьком та знаходитись на його утриманні, згідно довідки Овідіопольської селищної ради від 18.09.2020р., де зазначено, що спеціаліст Овідіопольської селищної ради здійснив виїзд за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 мешкає разом з батьком ОСОБА_1 , 1978р.н., має окрему кімнату, дитячі речі та іграшки. Також спеціаліст та депутат Віхтєва вказує, що поспілкувавшись з сусідам,які повідомили що батько ОСОБА_1 піклується про доньку, ОСОБА_6 , і вона дійсно мешкає з батьком.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що дитина ОСОБА_5 перестала проживати з матір`ю ОСОБА_3 , тривалий час, а саме з травня 2018 року проживає разом з батьком, ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, що не заперечується відповідачем, суд вважає такі обставини істотними при вирішенні питання про звільнення позивача від сплати боргу за аліментами.

Щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком, суд приходить до наступного висновку.

Згідно висновку органу опіки та піклування Овідіопольської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що 31.05.2021 року комісією у складі спеціалістів служби у справах дітей Овідіопольської селищної ради, комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» було проведено перевірку умов проживання батька. За результатами перевірки складено відповідний акт обстеження матеріально-побутового стану сім`ї. Умови проживання хороші, наявні всі необхідні умови для малолітньої, а саме окрема кімната площею 18 кв.м., наявний розкладний диван, крісло, трюмо, стіл. На стінах шпалери, на підлозі лінолеум та кольоровий ворсовий килим. Кімната простора, світла. Наявно багато іграшок та дитячих речей особистого користування.

04.06.2021 року до служби у справах дітей Овідіопольської селищної ради прибула матір, ОСОБА_3 , яка надала довідку з місця реєстрації та довідку з пенсійного фонду України (форма ОК-7) про відсутність доходів з квітня 2020 року. Матері було роз`яснено щодо необхідності надати відповідні документи на розгляд комісії. ОСОБА_3 повідомила, що вона ніде не працює, проживає за рахунок своєї матері, яка мешкає у квартирі по сусідству.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 31.05.2021 року складеного комісією у складі спеціалістів служби у справах дітей Овідіопольської селищної ради, комунальної установи «Центр надання соціальних послуг», встановлено, що мати проживає у квартирі, яка складається з однієї кімнати площею 12 кв.м., де наявні два розкладних дивана, два столи та дві стільці, шафа з особистим одягом, іграшки, книжки. Наявний ноут-бук та електрична плита для приготування їжі, встановлено унітаз. Бабуся малолітньої, яка впустила комісію до квартири, зазначила, що її донька ніде не працює, цілими днями десь пропадає, продуктів харчування зовсім не купує та не сплачує комунальні послуги. Утримання доньки та її онуки ОСОБА_8 відбувається за її власний кошт. Донька ОСОБА_3 може закритися з малолітньою в кімнаті на два-три дні та не виходити на вулицю, нікого до себе не впускати. Вона також повідомила, що коли дитина перебуває у батька, то вона спокійна, так як знає, що дитина під наглядом та нагодована.

Відповідно довідки провідного інженера ВКА Укрпошти від 14.06.2021 року №158 встановлено, що ОСОБА_1 з 17 червня 2021 року прийнятий на роботу на посаду листоноші 1 класу з посадовим окладом 5150 грн. на 0,5 ставки, згідно штатного розпису.

На засідання комісії були запрошені обоє батьків разом з дитиною, ОСОБА_5 , та враховуючи пояснення кожного із батьків, беручі до уваги бажання малолітньої дитини проживати разом з батьком, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.02.2021 року матір, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності та було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. (а.с. 27)

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Визначальним у вирішенні даної позовної вимоги є принцип Міжнародної декларації прав дитини, проголошеною Генеральною асамблеєю ООН «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю».

Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, принцип статті 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що випливає як зі змісту статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

У рішенні СЄПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, однак, не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№2), § 90, Ignaccolo-Zenide, 94 , обидва цитовані вище Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 року, І Manic, наведене вище, § 102, з подальшими посиланнями на нього).

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Як з`ясовано, позивач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. Дитина з травня 2018 року постійно проживає у батька. Позивач, в свою чергу, працевлаштований, має стабільний дохід, забезпечений житлом, а тому може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, що підтверджується відповідним висновком органу опіки та піклування.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, сталість зв`язків дитини із батьком та прив`язаність її до постійного місця мешкання, звертаючи увагу на думку самої дитини, беручи до уваги особу позивача, який характеризується позитивно, з урахуванням сім`ї в якій проживає дитина, що є позитивним середовищем для психоемоційного та розумового розвитку дитини, суд вважає доцільним визначити проживання малолітньої дитини з батьком, що буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Враховуючи, що малолітня донька ОСОБА_5 з травня 2018 року проживає з батьком позивачем ОСОБА_1 перебуває на його утриманні, то на теперішній час відсутні підстави для стягнення з нього аліментів.

При визначенні часу, з якого необхідно припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , які були стягнуті з нього за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.02.2018 року, суд виходить з того, що згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, припинення сплати аліментів від дня пред`явлення позову законом не передбачено, тому припинити стягнення аліментів з позивача необхідно з травня 2018 року, оскільки судом встановлений факт спільного проживання батька з донькою з цього часу, і перебування малолітньої дитини на його повному утриманні - свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою стягнення аліментів з позивача, оскільки змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, що має тягнути за собою звільнення від сплати аліментів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 13, 81, 82, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору – Служба у справах дітей Овідіопольської селищної ради Одеської ради, Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визначення місця проживання дитини з батьком, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за адресою батька: АДРЕСА_1 з травня 2018 року.

Звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 80 141,94 (вісімдесят тисяч сто сорок одна гривня, 94 копійок), починаючи з травня 2018 року, яка нарахована старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ПМУМЮ (м.Одеса) Ротар Ю.В. у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2/509/1694/17 виданий 12.03.2018р. виданого Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до 01.04.2033р. на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Припинити з травня 2018 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку до 01.04.2033р., які стягуються на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області виконавчий лист № 2/509/1694/17 виданий 12.03.2018р.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 11.10.2021 року.

Суддя: Є. С. Козирський