Ухвала суду № 100256038, 07.10.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5163/21

Провадження № 2-а/740/35/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа – поліцейський Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Кресан Олександр Олександрович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

установив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 479015 від 05.09.2021 року за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) стосовно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути на користь позивача з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн та витрати на правову допомогу 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2021 року о 18 год. 45 хв. у м. Ніжині по вул. Василівській стосовно ОСОБА_1 прийнято оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Однак станом на час прийняття оскаржуваної постанови позивач не відносився до кола осіб, указаних у ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Так, згідно з відповіддю на адвокатський запит від 14.09.2021 року Територіальний сервісний центр МВС № 7443 повідомив, що відповідно до відомостей з ЄДР МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлений права керування транспортними засобами з 09.09.2019 року по 09.09.2020, посвідчення водія після позбавлення не поновлювалось.

Посилаючись на вказане, позивач вважав оскаржувану постанову такою, що прийнята з порушенням вимог закону.

До суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), оскільки відсутній предмет спору, так як оскаржувану постанову скасовано. До заяви додано копію рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення і закриття справи, ухвалене начальником Ніжинського РВР ГУ НП в Чернігівській області Духном В.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ураховуючи, що оскаржувана постанова серії БАВ № 479015 від 05.09.2021 стосовно ОСОБА_1 скасована, що свідчить про те, що порушення виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення - суд вважає за можливе закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із ч. 1 – 7 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом понесені судові витрати, які складаються із суми судового збору в розмірі 454,00 грн, що підтверджується квитанцією від 14.09.21 № 91, та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що підтверджуються додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.21, актом приймання-передачі наданих послуг від 14.09.21, квитанцією про оплату правової допомоги. При цьому відповідно до умов указаної додаткової угоди сума в розмірі 2000,00 грн – за складання позовної заяви, а сума в розмірі 3000,00 грн – за участь у суді першої інстанції.

При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, не є співмірним.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн та на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, що є співмірним із складністю справи, враховуючи обставини справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг, в загальному розмірі 2 454,00 грн.

Керуючись ст. 2, 3, 5, 9, 77, 78, 139, 238, 239 КАС України, суд

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа – поліцейський Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Кресан Олександр Олександрович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄДРПОУ 40108651; просп. Перемоги, 74, м. Чернігів) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 2 454,00 (дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено і підписано 11 жовтня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко