Рішення № 100255638, 11.10.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/1865/21

(провадження № 2/658/965/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю: секретаря Яковлєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Каховці Херсонської області цивільну справу №658/1865/21 за позовом ОСОБА_1 до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

В червні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке крім іншого складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Спадкоємцем померлої був її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, проте не оформив своїх спадкових прав. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, але отримав відмову через те, що відсутній документ, що посвідчує право власності померлої на житловий будинок. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 10.06.2021 року зазначений позов було залишено без руху через порушення вимог ч.5 ст. 177 ЦПК України та надано можливість усунути його недоліки.

11.06.2021 року позивачем усунуто недоліки, зазначені судом.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 30.06.2021 року витребувано з Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області належним чином завірену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

19.08.2021 року надійшли витребуванні документи.

Ухвалою суду від 16.09.2021 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, заявою від 31.08.2021 року просив розглянути справу за його відсутності, на задоволені позову наполягав.

Представник Любимівської селищної ради в судове засідання не з`явився, заявою від 03.09.2021 року просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення №160/4 від 05.05.1977 року ОСОБА_2 дозволено будівництво індивідуального жилого будинку та видачу Свідоцтва на забудову садиби в АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку від 20.08.1990 року комісією встановлено, що забудова ділянки за адресою АДРЕСА_1 , розпочата в 1977 році завершена в 1979 році.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 42.

Згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 99.

Відповідно до довідки Любимівської селищної від 18.09.2019 року ОСОБА_2 постійно була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею були зареєстровані ОСОБА_4 , онука, ОСОБА_5 , правнук, ОСОБА_3 , чоловік.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 11.12.2018 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із довідкою КП «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 19.02.2021 року нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року, за архівною справою, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 від 18.05.2021 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був побудований у період 1979 - 1991 роки.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 19.02.2021 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом була заведена спадкова справа №218/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Спадкове майно крім іншого складається з житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , належав дружині померлого ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом останньої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Інших заяв не надходило. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності на житловий будинок, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зазначене підтверджується матеріалами спадкової справи №218/2019 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , дослідженої судом.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визначено, що спадщина вважалася прийнятою за умови, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цивільний кодекс України застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

За нормами ст. 1216 ЦК України, ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»).

До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та він правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_2 у передбачений законом спосіб набула право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями погосподарської книги та технічним паспортом на вказаний будинок, проте за життя не встигла оформити та зареєструвати своє право власності, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємця права на спадщину, враховуючи, що спадкоємцем, який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 був її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя не оформив своїх спадкових прав, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг через відсутність правовстановлюючого документа, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.

Суддя В. В. Лященко