Рішення № 10025488, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/5121.04.10 За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони

України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»

про звільнення незаконно займаної земельної ділянки

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури           Лесько Г.Є. –ст.пом.прок.,

Від Позивачів           1. не з'явилися,

          2. Лепень О.В. –предст.,

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»та просить зобов’язати Відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на території військового містечка № 89 за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Медова, 5, та привести займану земельну ділянку військового містечка № 89 по вул. Медова, 5 у Солом’янському районі м. Києва у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Правовстановлюючі та дозвільні документи на право користування спірною земельною ділянкою у Відповідача відсутні, тому останнім безпідставно вилучена та використовується не за цільовим призначенням земельна ділянка військового містечка № 89, яка передана у користування Позивачу-1. Позивач-1 від зайнятої Відповідачем земельної ділянки не відмовлявся, відповідні рішення про надання Відповідачу цієї земельної ділянки уповноваженими органами не приймались. При цьому, на спірній земельній ділянці Відповідачем розміщені складські приміщення, приміщення контрольно-пропускного пункту, роздаточна кімната та одноповерхові приміщення із бетонних блоків, які не знаходяться на балансі Позивача-2.

Позивачі письмових пояснень по суті спору не надали, повноважний представник Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Позивача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Земельна ділянка площею 12,57 га у м. Києві по вул. Медова, 5 відведена в користування Міністерству оборони України під військове містечко № 89 на підставі постанови РНК СРСР від 14.07.1945 № 1773.

Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України у 2008 році проведена технічна інвентаризація земельної ділянки (кадастровий номер 72:488:014) та зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 29.10.2008.

Військовою прокуратурою Київського гарнізону проведена перевірка додержання вимог Земельного кодексу України щодо обліку, цільового використання та законності відчуження земельних ділянок, переданих Міністерству оборони України.

Перевіркою використання фондів Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»використовується земельна ділянка орієнтовною площею 0,7 га на території військового містечка № 89 за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5.

У письмових поясненнях, наданих Військовому прокурору Київського гарнізону директор Відповідача зазначив, що документи, на підставі яких використовується спірна земельна ділянка у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»відсутні, договір з приводу оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Медова, 5 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокла»не укладало.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Правовстановлюючих документів на земельну ділянку на території військового містечка № 89 за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Медова, 5 Відповідачем до суду не надано. Відповідач також не надав доказів, того, що ним вчинялись заходи до оформлення права на спірну земельну ділянку.

За інформацією Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації станом на 23.04.2009 в автоматизованій системі ПК «Кадастр»земельні ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»в межах м. Києва не зареєстровані, рішення щодо передачі спірної земельної ділянки чи користування (оренди) Київська міська рада не приймала (лист від 28.04.2009 № 07-387/12225 наявний в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень та обладнання № 11 від 27.02.2002 придбав у Закритого акціонерного товариства «Віпол»приміщення, що складаються зі складського приміщення в плані під літ. А –металевий каркас, обшитий азбоцементованими плитами розміром 1689,6 кв.м; приміщення контрольно-пропускного пункту в плані під літ. Б –цегляне розміром 35,6 кв.м; АЗС в плані літ. В –цегляна розміром 10 кв.м; приміщення для ємкостей в плані під літ. Г з бетонних блоків розміром 30 кв.м; приміщення для ємкостей в плані під літ. Д з бетонних блоків розміром 30 кв.м; приміщення для ємкостей в плані під літ. Е з бетонних блоків розміром 56 кв.м; приміщення для навантажувача в плані під літ. Ж з бетонних блоків розміром 36 кв.м.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення Сторони Договору купівлі-продажу нежилих приміщень та обладнання № 11 від 27.02.2002 закріпили в п. 12 останнього.

Однак, за вимогами частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, його виникнення, перехід і припинення підлягає державній реєстрації.

          Стаття 657 ЦК України визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

          Доказів проведення належної державної реєстрації права власності на майно, що було передане Відповідачу за Договором купівлі-продажу нежилих приміщень та обладнання № 11 від 27.02.2002, до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд враховує наступне. У Листі від 01.01.2010 «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами»Вищий господарський суд України зазначив, що право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене. А правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю; оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Суду не наведено належних доказів того, що земельна ділянка, на якій розташовані об’єкти, які були придбані Відповідачем за Договором купівлі-продажу нежилих приміщень та обладнання № 11 від 27.02.2002, перебувала чи то у власності, чи то у користування Закритого акціонерного товариства «Віпол».

З урахуванням викладеного підстави для застосування положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідач твердження Прокуратури та Позивача-2 належними засобами доказування не спростував.

Оскільки судом встановлено, що Відповідач використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, вимоги Прокуратури визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У зв’язку з цим на Відповідача покладається обов’язок звільнити спірну земельну ділянку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 23703230) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на території військового містечка № 89 за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Медова, 5.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 23703230) привести займану земельну ділянку військового містечка № 89 по вул. Медова, 5 у Солом’янському районі м. Києва у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рокла»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 23703230) до Державного бюджету України 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.06.2010