Ухвала суду № 100252257, 11.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13441/19

У Х В А Л А

11.10.2021 Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючої судді Бірси О.В., за участю секретаря судового засідання Цімох М.М., та сторін криімнального провадження прокурора Смоліної К.В., обвинуваченої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Смоліної К.В. про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках об`єднаного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019 за № 12019100040006449 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 , ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, установив :

прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 (нині назва Дніпровська окружна прокуратура міста Києва) Смоліна К.В. 03.02.2021 звернулася до суду, у порядку ст. 315 КПК, з клопотанням про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на дійсність обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 315 КПК.

В даному підготовчому судовому засіданні прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Смоліна К.В. зауважила, що просить указане клопотання залишити без розгляду.

Зогляду на що Суд дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Однією з форм вираження принципу демократичної організації держави у кримінальному судочинстві є змагальність і диспозитивність як загальні засади кримінального провадження.

Згідно зі статтею 22 КПК України змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими зазначеним Кодексом. У цій же статті закріплено заборону покладення у кримінальному провадженні функцій державного обвинувачення, захисту та судового розгляду на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Диспозитивність відповідно до положень статті 26 КПК України полягає в тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, як і суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень зазначеним Кодексом.

З урахуванням того, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України,зокрема статті 36, 40 КПК України, передбачають, що прокурор, слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.

Процесуальна самостійність прокурора, слідчого і їх свобода нарівні з протилежною стороною у відстоюванні тієї чи іншої правової позиції є чинниками справедливого балансу прав та законних інтересів усіх учасників процесу, а також інших осіб, держави й суспільства.

Тобто, системний аналіз положень КПК України свідчить, що подання того чи іншого клопотання у конкретному кримінальному провадженні є правом особи, а не обов`язком через, що реалізується нею на власний розсуд.

Таким чином, право подачі заяви про залишення такого клопотання без розгляду також являється таким правом, оскільки полягає у вільній реалізації свого права у спосіб передбачений КПК України, чим власне і гарантується незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.

З положень ч. 6 ст. 9 вказаного Кодексу випливає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

За таких обставин, Суд вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст. 9 КПК України, клопотаннязалишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

клопотання прокурора Смоліної К.В. про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без розгляду.

С у д д я Оксана БІРСА