Рішення № 100252256, 28.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3872/21

Провадження № 2-о/755/252/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Кошель К.А.

за участі заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Куликовського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний нотаріус Десятої Київської нотаріальної контори Ткач Тетяна Володимирівна, Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_4 , 1947 року народження, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті останнього.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що у період з 1991 року по 07 червня 2020 року заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім?єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після чого відкрилася спадщина на все належне йому майно, зокрема автомобіль «Сітроен». Звернувшись до Десятої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки в офіційному шлюбі заявник із спадкодавцем не перебували, а факт спільного проживання не встановлено в судовому порядку. Інших спадкоємців до майна померлого немає, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори ніхто, окрім позивача, не звертався.

Заявник стверджує, що вони з ОСОБА_4 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , та на дачі у с. Літки Броварського району Київської області, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати на утримання житла, придбання майна в інтересах сім`ї, разом несли витрати з утримання житла, мали права та обов`язки жінки та чоловіка, вели спільний побут, тобто мали відносини притаманні подружжю. За спільні кошти у 2011 році вони придбали спадковий автомобіль.

Разом вони проживали з 1991 року, однак, враховуючи, що інститут спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу було введено в національне законодавство лише з набранням чинності Сімейним Кодексом України, просить встановити такий факт

з 01 січня 2004 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у окремому провадженні, призначено судове засідання. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року залучено до участі у справі заінтересовану особу - Київську міську раду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному, просили заявлені вимоги задовольнити.

Представник Київської міської ради - Куліковський В.В., з приводу задоволення заявлених вимог поклався на розсуд суду.

Державний нотаріус Десятої Київської нотаріальної контори Ткач Т.В. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та з?ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із інформацією, наданою відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 листопада

2012 року по 22 червня 2020 року.

Довідка № 291, видана ЖБК «Арсеналець - 13» 28 липня 2020 року свідчить про те, що ОСОБА_4 працював за трудовими угодами в ЖБК «Арсеналець-13».

Згідно із витягу про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 березня 2011 року, належить квартира за адресою:

АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 червня 1993 року ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 дісталася в спадок Ѕ частина житлового будинку в АДРЕСА_3 .

До матеріалів справи заявником долучено договір про надання ритуальних послуг, що свідчить про те, що ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_4 .

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю заявником також долучено до заяви медичну декларацію ОСОБА_4 та медичні виписки.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10 грудня 2020 року вбачається, що Державний нотаріус Десятої Київської нотаріальної контори Ткач Т.В., розглянувши документи, подані ОСОБА_1 до нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину на автомобіль марки «Сітроен» після смерті ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовив заявнику ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем до майна померлого, з тих підстав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не встановлено родинних відносин.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прожили однією сім`єю близько 30 років, вели спільне господарство, користувалися спільною машиною, мали спільні права та обов`язки, що притаманні подружжю. ОСОБА_4 часто їздив на дачу, яка належала ОСОБА_1 , де і помер. ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що його мати ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . У нього з ОСОБА_4 були стосунки як із батьком, фактично вони були однією сім`єю. Помер ОСОБА_4 на дачі, яка належить ОСОБА_1 , поховання відбувалося за їхній із заявником рахунок.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У пункті 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до пункту п?ятого частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою та другою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 725/3535/18.

У матеріалах справи відсутні відомості, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення зазначеного юридичного факту, між заявником та органом місцевого самоврядування - Київською міською радою, наявний спір про право. Представник заінтересованої особи з приводу встановлення юридичного факту (факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) поклався на розсуд суду.

В силу статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Судом встановлено, що інших спадкоємців до майна померлого ОСОБА_4 , окрім ОСОБА_1 , немає.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами частин першої, шостої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 , вели спільне господарство, мали спільний побут, бюджет, разом несли витрати з оплати житла, в якому проживали, та інші витрати, спільно придбали спадковий автомобіль. Тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. Такий юридичний факт підтверджений наданими заявником доказами та показаннями свідків.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Враховуючи положення СК України, з урахуванням показів свідків, наданих в судовому засіданні, доказів, наданих заявником та досліджених під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що факт проживання заявника зі спадкодавцем однією сім`єю з 01 січня 2004 року по 07 червня 2020 року є доведеним та підлягає встановленню в судовому порядку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 5 10, 11, 12, 76-81, 263-265, 268, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, статтями 1216, 1264 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний нотаріус Десятої Київської нотаріальної контори Ткач Тетяна Володимирівна, Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ІНФОРМАЦІЯ_4 по день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.

Повне рішення суду виготовлено 04 жовтня 2021 року.

Суддя О.О. Хромова