Ухвала суду № 100250370, 05.10.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"05" жовтня 2021 р. Справа № 363/4598/19

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 23 березня 2021 року по цивільній справі за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

23 березня 2021 року в цій справі ухвалено заочне рішення, яким вказаний позов задоволено, з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» солідарно стягнуто суму заборгованості за кредитним договором №25362.09.02.2329 від 26 грудня 2014 року в розмірі 188 299 грн. 79 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 824 грн. 50 коп., а всього 191 124 (сто дев`яносто одну тисячу сто двадцять чотири) грн. 29 (двадцять дев`ять) коп.

В поданій заяві представник відповідачки ОСОБА_1 порушує питання про скасування згаданого рішення і необхідність призначення справи до судового розгляду.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка належним чином не була повідомлена про розгляд справи та жодних судових повісток не отримувала, а тому не мала можливості з`явитися на розгляд справи та надати суду свої заперечення на позовну заяву. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 згоду на укладання кредитного договору №25362.09.02.2329 від 26 грудня 2014 року своєму чоловікові ОСОБА_3 не надавала, про його існування не знала та договір поруки №5362.09.02.2329/S-1 від 26 грудня 2014 року не підписувала. З метою з`ясування обставин по справі, порушує питання про витребування у позивача оригінал договору поруки та проведення по справі почеркознавчої експертизи.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в суді просили про задоволення заяви з викладених у ній підстав.

Представник позивача до суду не прибув, подав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення по справі, в якій зазначив, що відповідачкою суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, а тому вважав, що прийняте заочне рішення є законним, а підстави для його перегляду відсутні.

До вказаних заперечень представником позивача приєднано анкету-заяву ОСОБА_3 на отримання автомобільного кредиту від 18 грудня 2014 року, в якій серед іншого йдеться про те, що ОСОБА_1 не заперечує проти отримання її чоловіком кредиту та надання в заставу майна, яке перебуває у їхній спільній власності, про що свідчить підпис відповідачки.

Заслухавши заявницю та її представника, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 29 жовтня 2019 року в провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

30 жовтня 2019 року на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України суд направив до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області запит щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) останньої (а.с. 62).

Як вбачається з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18 листопада 2019 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 64).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено судове засідання на 01 квітня 2020 року.

На виконання вимог ст. 190 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками до неї судом направлені на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу проживання відповідачки ОСОБА_1 .

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75), копію ухвали про відкриття провадження з додатками до неї відповідача отримала 04 лютого 2020 року.

Судові повістки та копія рішення по справі, що направлялися на вказану адресу поверталися до суду за закінченням терміну зберігання та у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Крім того, виклики відповідачки в судові засідання здійснювався також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України згідно вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України (а.с.113 та 132).

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як передбачено ч. 7 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, суду відповідачкою не надано належних, допустимих і достатніх доказів у розумінні вимог ст.ст. 76-83, 285 ЦПК України на спростування обґрунтованості позову, коли суд не вправі скасувати правильне по суті заочне рішення тільки з тих підстав, що відповідач не був належним чином повідомленим про судовий розгляд.

При цьому відповідач не подав суду будь-яких доказів, якими б він обґрунтовував свої заперечення проти вимог позивача та які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Підстав для поновлення судового розгляду для здобуття таких доказів з огляду на принцип змагальності та диспозитивності у суду немає.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Твердження заяви про незгоду із договором поруки й посилання на підроблення підпису від імені відповідачки є бездоказовими.

У заяві відповідачка піддає сумніву докази сторони позивача, однак власних доказів на користь обґрунтованості таких сумнівів суду не подано (ст.ст. 12, 13, 83, ч. 7 ст. 258 ЦПК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Доказів на спростування презумпції правомірності правочину – укладеного між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 договору поруки №5362.09.02.2329/S-1 від 26 грудня 2014 року (визнання його недійсним), суду не надано, коли доводи представника відповідачки про необхідність проведення в цій справі почеркознавчої експертизи для підтвердження обставин заяви, підставою для перегляду цього рішення бути не можуть.

Разом із тим згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Підстав для поновлення судового розгляду для здобуття таких доказів з огляду на принцип змагальності та диспозитивності суд не вбачає.

Відтак, суд вважає, що доводи викладені відповідачкою на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.

Підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.

Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 280-288 ЦПК України,

ухвалив:

заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складено 11 жовтня 2021 року.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя