Рішення № 10024829, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/11921.04.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Інвест» про стягнення 1 328,34 грн. за участю представників позивача –Лонюк А.П., довіреність № 19/23-42 від 11.01.2010 р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 391,47 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 16,77 грн. інфляційної складової боргу, 3,50 грн. 3% річних, 32,68 грн. пені, 883,92 грн. перевищення договірних зобов’язань, а загалом 1328,34 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором № 521-0657 на постачання електричної енергії від 14.03.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.04.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2010р. не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Волиньобленерго»(постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтіс Інвест» (споживач) 14.03.2008 року укладено договір про постачання електричної енергії № 521-0657, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством (п.10.5 договору).

Доказів припинення договору сторонами суду не надано.

Згідно з п. 2.1.2. постачальник постачає споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 договору (додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Відповідно до п.8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахуванням коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком № 2 «Порядок розрахунків».

Згідно п. 2 додатку №2 до договору споживач за 15 днів до початку календарного місяця здійснює платіж на наступний календарний місяць у сумі 100% вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії, який передбачений додатком № 1.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з вересня по жовтень 2009 року виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 391,47 грн.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі рахунків за активну електричну енергію № 521-0657/10-АЕ; № 521-0657/09-АЕ від 04.12.2009р. та завданням № 238-10 на зняття показів розрахункових лічильників абонентів господарського сектору від 23.03.2009р. стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором активної електричної енергії на суму 391,47 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією електричною енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту активну електричну енергію у сумі 391,47 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої електричної енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 521-0657 у сумі 391,47 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 391,47 грн. основного боргу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

У відповідності до постанови Кабінету міністрів України № 473 від 16 червня 2005 року, з метою дотримання єдиних принципів в визначенні, доведенні граничних (договірних) величин споживання електричної енергії та потужності та нарахування підвищеної плати за їх перевищення та ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальнику двократну вартість (вартість згідно із законом від 23.06.2005р. № 2706-IV) вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У березні 2009 року відповідачем спожито 3260 кВтг електричної енергії скорегована договірна величина згідно додатку № 1 договору № 521-0657 становить 2000 кВтг перевищена на 1260 кВтг.

Таким чином, нарахована позивачем двократна вартість за спожиту відповідачем електроенергію понад договірну величину, у розмірі 883,92 грн. (1260 тис кВтг * 0,7015 = 883,92грн.) відповідає вимогам чинного законодавства України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати електричної енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 16,77 грн. інфляційної складової боргу, 3,50 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.2.1. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3. -2.2.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином, позов в частині стягнення пені у розмірі 32,47 грн. які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати спожитої електричної енергії за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 80 п.1-1, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Інвест»(04208, м. Київ, пр-т Радянської України, 18 Д, кв. 104, код 33787416) на користь Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»(43023, Волинська обл.,м. Луцьк, вул. Єршова, 4, код 00131512) 391 (триста дев’яносто одну) грн. 47 коп. основного боргу, 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 92 коп. перевищення договірних величин, 16 (шістнадцять) грн. 77 коп. інфляційної складової боргу, 3 (три) грн. 50 коп. 3% річних, 32 (тридцять дві) грн. 47 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С.О. Чебикіна