Рішення № 10024543, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/17627.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна»

про стягнення 4789,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Карманов А.М. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4789,00 грн. штрафних санкцій за понаднормативний простій транспортного засобу, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 було порушено провадження в справі № 47/176 та призначено розгляд справи на 01.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 розгляд справи відкладено до 27.04.2010, а ухвалою від 27.04.2010 –до 27.05.2010.

В судове засідання 27.05.2010 позивач своїх представників не направив, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом задоволено.

Вимоги позивача мотивовані тим, що при здійсненні позивачем умов заявки від 27.10.2009 щодо перевезення вантажів за маршрутом Італія –Україна, у пункті пропуску «Тиса» транспортний засіб було затримано понад установлені строки на 7 діб, а згідно умов заявки від 27.10.2009 відповідач мав оплатити за кожну розпочату добу понаднормативного простою 100 євро. Оскільки понаднормативний простій транспортного засобу відбувався з 04.11.2009 по 10.11.2009, тобто 4 доби, позивач просив суд стягнути з відповідача 4789,00 грн. (400 євро за курсом НБУ на день закінчення простою).

Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2010 проти заявлених вимог заперечував. Просив суд у позові відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що вина відповідача у простої транспортного засобу –відсутня, що згідно статті 218 Господарського кодексу України виключає підставу для господарсько-правової відповідальності відповідача.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2008 між позивачем –ТОВ госпрозрахунковою фірмою «Камаз-транс-сервіс», як перевізником, та відповідачем - ТОВ «Вєста Україна», як експедитором, було укладено заявку-доручення на перевезення вантажу, яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками позивача та відповідача, згідно умов якої відповідачем було замовлено у позивача здійснення останнім перевезення вантажу за маршрутом Marcianise, Італія –м. Київ, Україна, вартість перевезення –28231,49 грн.; дата завантаження –30.10.2009, дата доставки –06.11.2009, нормований простій –на завантаження/замитнення –48 годин, на вивантаження/розмитнення –48 годин; за запізнення на завантаження або розвантаження по вині перевізника - з перевізника утримується 100 євро за кожну добу запізнення.

Також, умовами заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008, сторонами було погоджено умову, що понаднормовий простій –100 євро за кожну добу; вихідні та святкові дні не рахуються.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0011480, копія якої надана позивачем разом з матеріалами позову, позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Marcianise, Італія –м. Київ, Україна, що підтверджується відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.

Також, на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0011480 в графі 13 присутній штамп Державної екологічної інспекції в Закарпатській області пункту пропуску «Тиса»та Держкарантину від 04.11.2009 про прибуття транспортного засобу, а також штамп Чопської митниці від 10.11.2009 про вибуття транспортного засобу.

          Згідно рахунку на оплату послуг № 62523 від 10.11.2009, який сформовано позивачем, позивач визначив штраф за понад нормативний простій на митниці в сумі 4789,00 грн., який було направлено позивачем відповідачу разом з CMR № 0011480, копією листка МДП, які отримані відповідачем, про що позивачем надано в якості доказу поштове повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з відбитками відправлення та отримання вантажу.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

          Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що згідно умов заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008, позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Marcianise, Італія –м. Київ, Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0011480.

Оскільки на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0011480 в графі 13 присутній штамп Державної екологічної інспекції в Закарпатській області пункту пропуску «Тиса»та Держкарантину від 04.11.2009 про прибуття транспортного засобу, а також штамп Чопської митниці від 10.11.2009 про вибуття транспортного засобу, таким чином простій позивача на митниці відбувався з 04.11.2009 по 10.11.2009, що складає 7 днів.

Враховуючи те, що сторонами було передбачено у заявці нормований простій на замитнення та розмитнення по 48 годин (тобто, по 2 доби) на кожну дію, і передбачено, що вихідні та святкові дні не рахуються (7 та 8 листопада 2009 року були вихідними днями), суд дійшов висновку, що понаднормовий простій позивача на митниці складав загалом 1 день (7 днів (загальна кількість днів простою) –4 дні на замитнення та розмитнення (нормований простій за умовами заявки) –2 вихідні дні (07.11.2009 та 08.11.2009) = 1 день).

А оскільки умовами заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 сторонами визначено, що понаднормовий простій у будь-якому випадку оплачується відповідачем в сумі 100 євро за кожну добу, незалежно від наявності або відсутності вини позивача або відповідача у простої, а тому посилання відповідача у відзиві на ст. 218 Господарського кодексу України як на підставу відмови у позові –судом відхиляється.

Також, відхиляються судом і посилання відповідача на умови укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 16-01-10 від 16.01.2010, оскільки дія зазначеного договору не розповсюджується на правовідносини сторін за раніше погодженою заявкою-дорученням на перевезення вантажу від 27.10.2008.

          Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за понаднормативний простій при здійсненні перевезення згідно заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008, але вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за понаднормативний простій автотранспортного засобу за 1 день.

          Також, суд керуючись ст. 55 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення штрафу за простій 23.02.2010, що підтверджується штампом поштової установи на конверті позивача, яким було направлено позовні матеріали до суду, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в розмірі 100 євро за 1 добу простою, виходячи із курсу євро станом на момент звернення позивача з відповідним позовом, тобто в сумі 1 088,76 грн., оскільки станом на 23.02.2010 офіційний курс НБУ євро по відношенню до гривні складав 1088,7583 грн. за 100 євро, що є загальновідомою інформацією.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна»(код ЄДРПОУ 35322154, адреса: 04073, м. Київ, московський проспект, 6, оф. 505) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс»(код ЄДРПОУ 03567150, адреса: 33027 м.Рівне, вул.. Київська, 64-А) суму штрафних санкцій за понаднормативний простій – 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 76 коп., а також 108 (сто вісім) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 53 (п’ятдесят три) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –21.06.2010