Рішення № 100244641, 29.09.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3495/21

Провадження № 2/206/1188/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря с/з Різниченко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави,-

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 1027, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованість в сумі 71526 грн. 76 коп., згідно кредитного договору від 20.05.2013, укладеного з АТ «СБЕРБАНК». Про наявність цього виконавчого напису позивачу стало відомо із постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Після цього позивач ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 63348652 та дізналася, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису, виданого 05.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. Жодних повідомлень про заміну кредитора з АТ «СБЕРБАНК» на ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» позивач не отримувала. Вчинення приватним нотаріусом Григорян Д.Г. виконавчого напису порушує права позивача, оскільки вимоги про погашення заборгованості від ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» вона не отримувала, сума заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі не відповідає дійсності, у нотаріуса були відсутні документи, які б підтверджували безспірність заборгованості перед ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна». Позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений 05.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній платіж за кредитним договором був здійснений позивачем більше трьох років тому, після чого ані АТ «СБЕРБАНК», ані ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» не пред`являв до ОСОБА_1 ніяких фінансових претензій. Так як з дати останнього платежу за кредитним договором пройшло більше 3-х років, квитанції про сплату платежів за кредитним договором у позивача не збереглися. Окрім того, термін користування кредитом визначено 36 місяців, а враховуючи, що його отримано 20.05.2013, відповідно строк користування закінчився 20.05.2016. Нотаріус не повідомляла боржника про те, що до неї звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора (відповідача). Неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Натомість, в даному випадку, нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, так як він укладався не в нотаріальній формі, а складений в простій письмовій формі, відповідно цей договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Що стосується позовних вимог про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави, то позивач зазначила, що утримання із заробітної плати проводяться починаючи з листопада 2020 року, а саме з 26.11.2020. Станом на 04.08.2021 утримано і перераховано основного боргу на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» в сумі 24667,47 грн. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був виконавчий напис № 1027 від 05.10.2020, який слід визнати таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правова підстава на якій були набуті грошові кошти за рішенням суду не існуватиме. Враховуючи вищевикладене, позивач просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 05.10.2020 та зареєстрований в реєстрі за № 1027, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості в сумі 71526 грн. 76 коп., згідно кредитного договору від 20.05.2013, укладеного з АТ «СБЕРБАНК та стягнути з ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на користь ОСОБА_1 суму стягнену за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 24667,47 грн. (а.с. 1-12).

Відповідач та треті особи повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, у судові засідання не з`явились, правом на подання відзиву та письмових пояснень не скористались.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

10.08.2021 позивачем подано дану позовну заяву з додатками разом із заявою про забезпечення позову (а.с. 1-36).

11.08.2021 заяву про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов шляхом зупинення примусового стягнення за виконавчим провадженням № 63348652, відкритим приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. на підставі виконавчого напису № 1027, вчиненого 05.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості в сумі 71526 грн. 76 коп., згідно кредитного договору від 20.05.2013, укладеного з АТ «СБЕРБАНК» (а.с. 40-44).

13.08.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 10.09.2021, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи, яка заведена у зв`язку із вчиненням виконавчого напису № 1027 від 05.10.2020 (а.с. 46-48).

10.09.2021 відкладено підготовче судове засідання на 29.09.2021 (а.с. 54).

27.09.2021 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. на адресу суду надійшли засвідчені копії документів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису зареєстрованого 05.10.2020 за реєстровим № 1027 (а.с. 57-71).

29.09.2021 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи без її участі (а.с. 72-78).

У судові засідання призначені 10.09.2021 та 29.09.2021 відповідач, повідомлений про дату та час судового засідання, не з`явився, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

29.09.2021 закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, проведено розгляд справи по суті під час якого судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 79).

29.09.2021 складено вступну та резолютивну частини заочного рішення суду (а.с. 80).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.05.2013 позивач підписала повідомлення з АТ «СБЕРБАНК» щодо діючих умов кредитування, їх особливостей, переваг, недоліків та відмінностей між ними, а також стосовно її зобов`язань та орієнтовної сукупної вартості кредиту та отримала всі необхідні роз`яснення (а.с. 22-23).

19.12.2019 відповідно до договору факторингу № 475/ЮД06-2/19 АТ «СБЕРБАНК» передав (відступив) свої права вимоги до боржників, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплатив АТ «СБЕРБАНК» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с. 62-63).

22.09.2020, вих. № 22.09/20-370 відповідачем направлено до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. заяву про вчинення виконавчого напису, відповідно до якої директор ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» просив вчинити виконавчи напис на кредитному договорі № 83#00017592372 від 20.05.2013 у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 71026,76 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 23196,05 грн., проценти за користування кредитом - 47830,71 грн. (а.с. 58).

Разом з заявою про вчинення виконавчого напису представником відповідача направлена виписка з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 83#00017592372 від 20.05.2013 в якій зазначено, що позивачу надано кредит, заборгованість станом на 22.09.2020 складає 71026,76 грн. Окрім виписка направлені також довідка вих. № 22.09/20-370 від 22.09.2020 про відсутність судових спорів щодо виконання або невиконання кредитного договору № 83#00017592372 від 20.05.2013; повідомлення про вчинення виконавчого напису від 22.06.2020 вих. № 12910457 про повідомлення ОСОБА_1 про вчинення виконавчого напису нотаріуса через 30 днів з дати направлення цього повідомлення (а.с. 60-61).

Згідно копії виконавчого напису від 05.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.І. звернено стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 83#00017592372 від 20.05.2013, укладеним з АТ «СБЕРБАНК», право вимоги за яким перейшло на підставі договору факторингу 475/БД06-2/19 від 19.12.2019 до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна». Стягнення заборгованості проводиться за період 19.12.2019 по 22.06.2020. Сума заборгованості становить 71026,76, що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 23196,05 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 47830,71 грн. За вчинення виконавчого напису отримано плату зі стягувача в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 58).

21.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1027 виданого 05.10.2020 приватним нотаріусом КМНО Григорян Д.Г. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІВНЕСТ Україна» заборгованості в розмірі 71526,76 грн. згідно кредитного договору від 20.05.2013, укладеного з АТ «СБЕРБАНК» (а.с. 17-18, 35-36).

29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендії та інші доходи боржника ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. 2 зазначеної постанови, відрахування із доходів боржника здійснюються за різними реквізитами: у розмірі 20% до виплати загальної суми 79489,43 грн., першочергово стягнувши витрати на проведення виконавчих дій в сумі 810,00 та пропорційно до суми заборгованості яка перераховується стягувачу та основну винагороду приватного виконавця. Постанова містить окремі реквізити для сплати: боргу на р/р ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» в сумі 71526,76 грн.; основної винагороди приватного виконавця в сумі 7152,67 грн. на р/р приватного виконавця Табінського О.В.; витрат на проведення виконавчих дій в сумі 810,00 грн. на р/р приватного виконавця Табінського О.В. (а.с. 19-21, 32-34).

Відповідно до довідки № 04 від 04.08.2021, виданої «Фаховим коледжем економіки та бізнесу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара» станом на 04.08.2021 з ОСОБА_1 утримано і перераховано суму 24667 грн. 47 коп. (а.с. 24).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цими актами є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі в тексті - Порядок) та Постанова КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

Тому, суд при вирішенні спору не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Так, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» своїм правом на подання відзиву та доказів не скористалися, а надані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, не містять доказів щодо відсутності безспірності розміру грошових вимог до позивача, а тому слід вважати, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису існувала спірна заборгованість перед стягувачем.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» не було надано обґрунтованого розрахунку заборгованості, який би містив обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування.

Крім того, законом передбачена процедура судового контролю за результатами вчинення нотаріусами виконавчих написів, тому при встановлені в судовому порядку, що сума заборгованості запропонована до стягнення не є безспірною, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а кредитор набуває права на стягнення заборгованості шляхом звернення до суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 по справі № 161/6092/18-ц.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) Ї «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, судом встановлено, що серед документів наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку був відсутній.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.10.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір № 83#00017592372 від 20.05.2013 не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постановах від 12.03.2020 та від 15.04.2020 у справах № 757/24703/18-ц та № 158/2157/17 відповідно.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На рахунок вимог позивача щодо стягнення на її користь з ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» суму стягнену за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 24667,47 грн., слід зазначити наступне.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Втім з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору № № 83#00017592372 від 20.05.2013, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Відповідно до копії постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 53348652 від 29.10.2020, відрахування із доходів боржника, ОСОБА_1 , здійснюється наступним чином: у розмірі 20 відсотків до виплати загальної суми 79489,43 грн., першочергово стягнувши витрати на проведення виконавчих дій в сумі 810,00 грн., та пропорційно до суми заборгованості, яка перераховується стягувану та основну винагороду приватного виконавця.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до наступних висновків.

Звертаючись до суду з проханням стягнути на користь позивача з відповідача кошти в розмірі 24667,47 грн., позивач надала копію довідки № 04 від 04.08.2021 про утримання із заробітної плати починаючи з листопада 2020 року згідно постанови за виконавчим провадженням ВП № 63348652 від 29.10.2020 суми на користь відповідача у розмірі 24667,47 грн.

Однак, ані в довідці, ані в будь-яких інших доказах наданих позивачем не зазначені реквізити конкретних розрахунків на які були стягненні кошти позивача, оскільки відповідно до постанови приватного виконавця відрахування здійснюється на різні реквізити: борг на р/р відповідача, основна винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій на р/р приватного виконавця Табінського О.В.

Таким чином, вимога позивача про стягнення коштів в розмірі 24667,47 грн. пред`явлено формально як до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ України», так і до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В., оскільки в суму 24667,47 грн. можуть входити суми стягнуті на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», і також суми основної винагороди приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій приватному виконавцю виконавчого округу Табінському О.В.

Оскільки позивачем не було надано детального розрахунку суми, яка підлягає стягненню з урахуванням виконавчих дій та винагороди виконавця та фактично з встановлених обставин наявна вимога до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В., якого не було заявлено до нього та не залучено його в якості співвідповідача, суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення на користь позивача з відповідача коштів в сумі 24667,47 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вислухавши доводи позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 2 статті ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача: 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат: судового збору в сумі 2270 грн., сплаченого нею при подачі позову та заяви про забезпечення позову. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача сплачену суму судового збору позивачем у розмірі 908,00 грн. за вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо заходів забезпечення позову, а саме: зупинення примусового стягнення за виконавчим провадженням ВП № 63348652, відкритим приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським Олегом Володимировичем на підставі виконавчого напису № 1027, вчиненого 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості в розмірі 71526 грн. 76 коп., згідно кредитного договору від 20.05.2013, укладеного з АТ «СБЕРБАНК», слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 18, 83, 203, 215, 526, 530, 598, 599, 610-612, 623, 625-629, 638, 1054-1055, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76, 77, 80, 89, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 14, 39, 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 39,45 Закону України «Про виконавче провадження», Глава 16, розділ 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, ЄДРПОУ 37616221), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович (місцезнаходження: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1-У, офіс 3) - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною та зареєстрований в реєстрі № 1027 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості у розмірі 71526 грн. 76 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.10.2021.

Головуючий суддя: К.С. Маштак