Рішення № 10024431, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22415.06.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» доКиївського міського пологового будинку №6

простягнення 103275,74 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Півень Д.О. (довіреність від 02.03.2010 року)

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського міського пологового будинку №6 заборгованості за договором №80372 від 27.03.2006 року у сумі 103275,74 грн. (у тому числі 62059,70 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію; 32621,55 грн. основного боргу за використану реактивну електричну енергію; 4039,15 грн. пені; 3666,95 грн. інфляційних втрат та 888,39 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження у справі №23/224 та призначено її розгляд на 18.05.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні 15.06.2010 року надав довідку про стан розрахунків Відповідача, згідно якої останній погасив основний борг за активну електричну енергію у розмірі 62059,70 грн., сума боргу за реактивну енергію залишилась незмінною.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, акти звірки взаєморозрахунків між сторонами відповідно до яких борг за спожиту активну та реактивну енергію станом на 01.03.2010 року становить 94681,25 грн., проте позовні вимоги не визнав, а зазначив, що є бюджетною установою та може здійснювати оплату лише у разі своєчасного бюджетного фінансування.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2010 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №80372 від 27.03.2006 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.2.2, 2.3 договору Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору, з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил устройства електроустановок, 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», забезпечити отримання споживачем електричної енергії у точці продажу на рівні дозволеної потужності відповідно до Додатка «Перелік об’єктів», а Відповідач дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатка «Перелік об’єктів», оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків на електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2Д до договору, пунктами 1, 2, 3, 5 якого передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач самостійно знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 21 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, Споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пунктом 5 додатку 2Д до договору встановлено, що Відповідач здійснює повну оплату за спожиту електричну енергію до 15 числа місяця, наступного після розрахункового.

Позивачем надано суду звіти про використану електричну енергію за спірний період, складені та підписані Відповідачем, і які підтверджують, що з листопада 2009 року по лютий 2010 року Відповідачем було спожито 104 922 кВт/г активної електричної енергії та 118 064 кВт/г реактивної електричної енергії.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Постановою Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року спеціальним уповноваженим органом в галузі електроенергетики визначено Національну комісію регулювання електроенергетики України. Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб та єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.

Постановами НКРЕ від 23.10.2008 № 1237, від 21.11.2008 № 1315, від 23.12.2008 № 1440, від 22.01.2009 № 46, від 26.02.2009 № 241, від 23.03.2009 № 331 та від 23.04.2009 № 453 було встановлені роздрібні тарифи на електроенергію, у тому числі, для Позивача у спірному періоді.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов укладеного сторонами договору Відповідач повинен був на підставі показань засобів обліку обраховувати за встановленими постановами НКРЕ тарифами вартість отриманої енергії та самостійно перераховувати відповідні грошові кошти на рахунок Позивача.

Суд перевірив додані до позовної заяви розрахунки та встановив їх відповідність у частині кількості спожитої електроенергії –поданим Відповідачем звітам, а в частині ціни одиниці –встановленим НКРЕ тарифам для кожного періоду нарахування.

В період з 01.11.2009 року по 01.02.2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за активну електричну енергію та допустив виникнення заборгованості у сумі 62059,70 гривень.

У судовому засіданні представник Позивача підтвердив факт погашення основної заборгованості Відповідачем за активну електричну енергію на суму 62059,70 гривень.

Оскільки Відповідач добровільно сплатив суму основної заборгованості за активну електричну енергію після порушення провадження у справі відповідно до підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 62059,70 грн. основного боргу.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 01.11.2009 року по 01.02.2010 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито реактивної електричної енергії на суму 32621,55 грн. У свою чергу, Відповідач за поставлену реактивну електричну енергію не розрахувався., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію, довідкою Позивача про стан розрахунків та актами звірки взаєморозрахунків, які підписано сторонами без зауважень та заперечень.

Суд перевірив розрахунок основної заборгованості за реактивну електричну енергію за договором та встановив, що основний борг за договором №80372 від 27.03.2006 року за період з 01.11.2009 року по 01.02.2010 року складає 32621,55 гривень.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що Позивач знав, що Відповідач є бюджетною установою та може здійснювати оплату лише у разі своєчасного бюджетного фінансування.

Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.2 договору №80372 від 27.03.2006 року на початок кожного розрахункового періоду передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у сумі 3666,95 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Київського міського пологового будинку №6 (02125, м. Київ, вул. Запорожця, 26 А; ідентифікаційний код 23494298) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 32621,55 грн. (тридцять дві тисячі шістсот двадцять одну гривню 55 копійок) основного боргу; 4039,15 грн. (чотири тисячі тридцять дев’ять гривень 15 копійок) пені; 888,39 грн. (вісімсот вісімдесят вісім гривень 39 копійок) трьох процентів річних; 3666,95 грн. (три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 95 копійок) інфляційних втрат; 1032,75 грн. (одну тисячу тридцять дві гривні 75 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 62059,70 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію –припинити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Т.Ю.Кирилюк

Дата підписання рішення:16.06.2010 року.