Ухвала суду № 100243658, 14.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А

Справа № 932/12814/20

Провадження № 2/932/2149/21

14 вересня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

за участі секретаря судового засідання – Рибалки В.І.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідачів - Водоп`янова С.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання представника відповідачів Водоп`янова С.В. про закриття провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Асамір» ЛТД про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи - ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Асамір» ЛТД про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Асамір» ЛТД про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи - ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Асамір» ЛТД про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим.

15.03.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі в частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Асамір» ЛТД, яке обгрунтовано тим, що вимоги до юридичних осіб належить вирішувати у порядку господарського судочинства. При цьому, оскільки спір між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виник із кредитного договору та договору поруки, він може бути розглянутий окремо від вимог до іншого поручителя – ТОВ «Асамір» ЛТД.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідачів своє клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні. Вважав, що вимоги банку до ТОВ «Асамір» ЛТД можуть бути вирішені в окремому судовому провадженні господарським судом, оскільки вимоги до такого пред`явлено за договором поруки, що укладений двома суб`єктами господарювання.

Представниця позивача заперечувала проти задоволення клопотання, вважала, що місцевий загальний суд має повноваження на вирішення спору із товариства з обмеженою відповідальністю «Асамір» ЛТД, вимоги до якого пред`явлено, як до солідарного боржника.

ТОВ «Асамір» ЛТД явку свого представника у підготовче судове засідання не забезпечило, про день, час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, причини неявки суду не відомі, письмові заяви чи клопотання до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення клопотання без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормою ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Як встановлено судом, АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 03.07.2008 року укладено кредитний договір, який забезпечено порукою ОСОБА_3 та ТОВ «Асамір» ЛТД.

Отже, в даному випадку порукою ТОВ «Асамір» ЛТД забезпечено виконання зобов`язання фізичної особи, яка підприємцем не є.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі № 569/2749/15-ц, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. Отже, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Велика Палата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. Така правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18 та від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц дійшла висновку, що з 15 грудня 2017 року, у випадках об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства, залежно від сторін основного зобов`язання.

У даній справі кредитор, який є юридичною особою, звернувся до суду із позовом, об`єднавши вимоги щодо виконання кредитного договору, укладеного з фізичною особою, з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, з юридичною особою.

З урахуванням вказаного, оскільки сторонами основного зобов`язання є юридична особа та фізична особа, суд дійшов висновку, що за суб`єктним складом основного зобов`язання і характером спірних правовідносин цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, незалежно від того, що за виконання даного основного зобов`язання поручилася юридична особа.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 352-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про закриття провадження у справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 17.09.2021 року.

Суддя В.В. Куцевол