Рішення № 10024167, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/65714.06.10 За позовом Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»

про стягнення 54714, 34 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 54714, 34 грн., що складається з заборгованості по орендним платежам у розмірі 35940, 86 грн., заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг на суму 7174, 96 грн., заборгованості по відшкодуванню податку на землю у розмірі 8743, 52 грн. та 3126, 00 грн. –пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нерухомого майна № 14 від 16.02.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, невиконання ним вимог суду, необхідність витребувати додаткові докази у справі та у зв’язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

Представники сторін на виклик суду не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2006 р. між Навчально-науковим центром професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь», з дозволу Президії Академії педагогічних наук України від 16.02.2006 р., оформленого протоколом № 1-7/2-75, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 14, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно у вигляді приміщення площею 1004, 34 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78.

Відповідно до п. 3.1. договору за оренду майна відповідач сплачує орендну плату у розмірі 1804, 99 грн., відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, а також інші витрати по розрахункам позивача.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата сплачується відповідачем відповідно виставленого рахунку щомісяця не пізніше 20-го числа поточного місяця за весь час фактичного користування приміщенням до його звільнення. Сплата інших платежів за рахунками здійснюється відповідачем не пізніше 20-го числа наступного місяця.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.5. договору розмір додаткових платежів, пов’язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з наданням послуг, зі сплатою податків та ін. розраховується позивачем пропорційно площам, які займає відповідач, та надається відповідача за перший місяць оренди при укладенні договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватися в залежності від фактичних витрат та змін тарифів (фактичної індексації).

Пунктом 6.4. договору на позивача покладено обов’язок надавати відповідачу рахунки платежів.

Згідно з п. 9.1. договір укладено строком на 11 місяців та діє з 01.02.2006 р. до 31.12.2006 р. включно у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на ату продовження договору.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 16.02.2006 р. позивач передав, а відповідач –прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно у вигляді приміщення площею 1004, 34 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.03.2006 р. позивач передав, а відповідач –прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно у вигляді приміщення площею 951, 98 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2008 р. відповідач передав, а позивач –прийняв нерухоме майно загальною площею 44, 95 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78.

Постановою Президії Академії педагогічних наук України від 25.12.2008 р., оформленої протоколом № 1-7/15-421 позивачу надано дозвіл на продовження договору оренди приміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»з 01.01.2009 р. до 30.12.2009 р. під офісне приміщення площею 907, 03 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78.

01.01.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 05 до договору оренди № 14 від 16.02.2006 р., якою встановили, що вказаний договір оренди укладено з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. включно.

Також вказаною угодою внесено зміни до п. 3.3. договору № 14 від 16.02.2006 р. та встановлено, що сплата інших платежів за рахунками здійснюється не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2009 р. відповідач передав, а позивач –прийняв нерухоме майно загальною площею 423, 84 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78.

01.06.2009 р. відповідач надіслав позивачу лист № 11 про розірвання договору оренди № 14 від 16.02.2006 р. у зв’язку з банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем систематично порушувались умови договору оренди № 14 від 16.02.2006 р. щодо сплати орендних та інших платежів, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 51588, 34 грн. Крім того, позивач нараховує пеню за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за вказаним договором, що складає 3126, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами вих. № 121 від 25.03.2009 р., вих. № 209 від 21.05.2009 р., вих. № 251 від 22.06.2009 р., вих. № 281 від 27.07.2009 р. та вих. № 294 від 05.08.2009 р., у яких зазначав про отримання повідомлення відповідача про розірвання договору № 14 від 16.02.2006 р. та просив погасити заборгованість з орендної плати, компенсації комунальних послуг та відшкодування податку на землю.

Листом вих. № 11 від 02.04.2009 р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 50000, 00 грн. та гарантував її погашення протягом двох тижнів, тобто до 16.04.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2010 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунки на сплату орендних платежів, компенсації комунальних послуг та відшкодування податку на землю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності його вини у порушенні зобов’язання, доказів належного виконання зобов’язання за договором оренди № 14 від 16.02.2006 р. щодо сплати орендних та інших платежів суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 14 від 16.02.2006 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендним платежам у розмірі 35940, 86 грн., заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг на суму 7174, 96 грн. та заборгованості по відшкодуванню податку на землю у розмірі 8743, 52 грн. підлягають задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо спати орендних платежів, відшкодування комунальних послуг за період з 01.01.2009 р. до 30.06.2009 р., суд відмовляє у її задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, враховуючи, що рахунки на сплату орендних платежів, компенсації комунальних послуг та відшкодування податку на землю що позивачем було надіслано лише 20.05.2010 р., то відповідач не міг сплатити вказані платежі у строк, встановлений договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прострочення платежів, передбачених вказаним договором, сталося не з вини відповідача, а відтак –вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов’язання у вигляді пені задоволенню не підлягають.

Стосовно ж тверджень відповідача про його банкрутство та неможливість будь-яких розрахунків з кредиторами, викладених в повідомленні вих. № 11 від 01.06.2009 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація, у відповідності до ст. 1 вказаного закону, це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Таким чином неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів встановлюється виключно в судовому порядку та лише у справі про банкрутство, провадження в якій порушена судом.

Між тим відповідачем не надано суду доказів порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»та, відповідно, неможливості задовольнити вимоги позивача.

При цьому в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якого вбачається, що станом на 01.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»знаходиться у вказаному реєстрі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 47, код ЄДРПОУ 32921253), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України (03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98, код ЄДРПОУ 26125035) заборгованості по орендним платежам у розмірі 35940, 86 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот сорок грн. 86 коп.) грн., заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг на суму 7174, 96 (сім тисяч сто сімдесят чотири грн. 96 коп.) грн., заборгованість по відшкодуванню податку на землю у розмірі 8743, 52 (вісім тисяч сімсот сорок три грн. 52 коп.) грн., 518, 59 (п’ятсот вісімнадцять грн. 59 грн.) –державного мита та 223, 67 (двісті двадцять три грн. 67 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

Пригунова А.Б.