Рішення № 10024157, 09.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/24709.06.10

За позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в

особі Міністерства оборони України та Військової частини А 2788

до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця"

про стягнення 18 307,87 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури Лесько Г.Є. (дов. від 11.02.2010)

Від позивача-1 не зявився

Від позивача-2 Онищенко Л.М. (дов. № 806 від 26.05.2010)

Від відповідача не зявився

В судовому засіданні 09.06.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 2788 до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості за неналежне виконання договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуг № 7341943 від 18.01.2007 в розмірі 18307,87 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2010 порушено провадження у справі №50/ 247 та призначено її до розгляду на 19.05.2010.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 19.05.2010 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури та позивача-2 і дали пояснення по справі.

В звязку з неявкою представників позивача-1 та відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.06.2010.

В судове засідання 09.06.2010 зявились представники позивача, надали додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 09.06.2010 повторно не зявились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили. Відповідач по справі письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представники прокуратури та позивача-2 заявили клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається функція представництва інтересів держави в судах у випадках, визначених законодавством України. Відповідно до вимог ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»та ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального Кодексу України прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства в порядку, встановленому процесуальним законом. Стаття 2 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що прокурор, який звертається до Господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року по справі № 1-І/99 (газета «Урядовий Кур'єр»від 22.04.99 p.), «інтереси держави»є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство України, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор вправі звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Інтереси держави закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм), у тому числі - спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання (п. З описової частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 р. по справі № 1-1/99). Таким чином, захист прав суб'єктів прав власності та господарювання є загальнодержавним інтересом.

Предявлення військового прокурора Київського гарнізону даної позовної заяви в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, викликано винятково захистом інтересів держави.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних питаннях (ч. 4 п. 4 описової частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 р. по справі № 1-1/99).

Згідно глави XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої Збройні Сили.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. З цього Закону та ст. 1 „Положення про Міністерство оборони України", затверджене Указом Президента України від 12 листопада 1999 року № 146Ш399, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Військова частина А 2788 є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкована Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оброни України і являється структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності військової частини А 2788 є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за військовою частиною А 1232 на праві оперативного управління.

Судом встановлено, що 18.01.2007 між Військовою частиною А 2788 Міністерства оборони України (далі позивач, вантажовласник за договором) та державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі відповідача, залізниця за договором) було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуг № 7341943 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно умов п.п.2.2.2. та 2.2.3. договору, залізниця зобовязалася приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору. А також здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію (ЄТехПД) Київ-Жовтневий.

Вантажовласник, згідно п.2.4.2. договору зобовязався, здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДТГО "Південно-Західна залізниця" (надалі-ЄТехПД).

Вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок останньої. Одержані кошти залізниця зараховує на особистий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором, надаються за умови наявності коштів на його особистому рахунку (п. 3.1. договору).

Умовами розділу 7 договору, сторони встановили строк дії договору, відповідно до яких договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє три роки. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.

Як встановлено судом, на виконання умов п. 2.4.2 договору, позивач здійснив попередню оплату в сумі 18307,87 грн., що підтверджується квитанцією від 26.01.2009.

Проте, у звязку з тим, що згідно акту перевірки колій військової частини А2788 від 19.12,2007 стало відомо, що колії знаходяться в аварійному стані та для перевезення вагонів непридатні, командування військової частини. А2788 неодноразово надсилало на адресу ДТГО „Південно-Західна залізниця" листи про те, що в подальшому користування послугою згідно договору не планується та розриває договір №7341943 від 18.01.2007 року „Про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг" згідно підпункту 7.2 договору, а також виставляло відповідачу претензії про повернення суми попередньої оплати в розмірі 18307,87 грн. за не отримані послуги.

Станом на 03.01.2010 до військової частини А2788 надійшла відповідь на претензію від ДТГО „Південно-Західна залізниця" від 28.10.2009 № М-11/747 і лист від 03.01.2010 № МРП-72/6 у яких йдеться про те, що залізниця не має заперечень щодо розірвання договору №731943 від 18.01.2007, але у залізниці не має можливості повернути залишок невикористаних коштів у зв'язку з відсутністю коштів.

Таким чином, на дату звернення прокурора з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем-2 щодо повернення попередньої оплати за вищевказаним договором становить 18 307,87грн., що також визнається відповідачем, про що свідчить, підписаний між сторонами, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2010.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором надання послуг.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо повернення суми попередньої оплати за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуг № 7341943 від 18.01.2007 в розмірі 18307,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокуратури задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь військової частини А 2788 Міністерства оборони України (03126, м. Київ, вул. Качалова, 3, код ЄДРПОУ 07686319) основний борг в розмірі 18 307 (вісімнадцять тисяч триста сім) грн. 87 коп.

3. Стягнути з державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам та прокурору.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 17.06.2010