Ухвала суду № 100240751, 11.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 жовтня 2021 року Справа № 215/6002/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Номеровської Тетяни Миколаївни, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради у сферу управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 05.02.21р. вх.111, яка виявилася у відмові вирішувати питання місцевого значення в межах ст.1, 3, 21, 46, 48, 92 Конституції України та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) прийняти рішення для належного реагування;

- визнати протиправною бездіяльність першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 05.02.21р. вх.111, яка виявилася у порушені управлінської функції для врегулювання питань надання адміністративних послуг до правового порядку ст.19, 140 Конституції України та зобов`язати прийняти рішення в розумінні ст.144 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 05.02.21р. вх.111, яка виявилася у відмові вирішувати питання місцевого значення в межах п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 №58, у відмові вжити заходів для оформлення трудової книжки, як позаштатному працівнику та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) такі заходи вжити.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до першого заступника начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності було передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

05.10.2021 року адміністративна справа №215/6002/21 (2-а/215/536/21) засобами поштового зв`язку надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та 06.10.2021 року передана на розгляд судді Сидоренко Д.В.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.

Отже, враховуючи, що позивач звертається до суду із позовною заявою, яка містить вимоги немайнового характеру, тому ОСОБА_1 повинен був сплатити до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн., тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви позивачем не додано документів про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до позовної заяви подано заяву, в якій він, зокрема, просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з доходом у 2154,25 грн., який менше рівня прожиткового мінімуму 2379,00 грн. і захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ст.46 Конституції України. У заяві зазначає, що його дохід у вигляді соціальних виплат є єдиним доходом, та відсутність інших джерел доходу і заробітку є достатнім для звільнення його від сплати судового збору.

До заяви позивачем подано довідку №5954 від 08.07.2021 року, видану Тернівським УПСЗН м.Кривий Ріг, в якій зазначено, що позивач перебуває на обліку і отримує компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює/не вчиться/ і здійснює догляд за інвалідом І групи - ОСОБА_2 , а саме, виплата у період з січня 2020 року по червень 2020 року складає 33,73 грн., у період з липня 2020 року по грудень 2020 року включно складає 34,75 грн. Всього - 410,88 грн.

Також, у довідці (продовження) зазначена компенсація за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 гр., а саме: з січня 2020 року по грудень 2020 року складала 1992,76 грн. на місяць., всього 23913,12 грн. Всього за двома видами компенсацій - 24324,00 грн.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Щодо зазначення позивачем скористатися судом доступом до єдиного реєстру фізичних осіб з органу доходів і зборів про його місячний дохід, суд зазначає, що наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, поданих позивачем до суду, встановлено, що за 1 квартал 2020 року УПСЗН Виконкому позивачу було виплачено - 101,19 грн., за 2 квартал 2020 року - 101,19 грн., за 3 квартал 2020 року - 104,25 грн., за 4 квартал - 24017,37 грн., всього: 24324,00 грн.

Отже, суми отриманих доходів згідно довідки №5954 від 08.07.2021 року, виданої Тернівським УПСЗН м.Кривий Ріг, відповідають відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, позивачем подано до суду докази на підтвердження обставин того, що його майновий стан не перешкоджає сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, судом встановлено, що виплати, зазначені у довідці та є єдиним джерелом існування, перевищують 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Суд зауважує, що у заяві ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з доходом у 2154,25 грн., який менше рівня прожиткового мінімуму 2379,00 грн., проте, Закон №3674-VI не встановлює пільг щодо сплати судового збору за вказаних обставин.

Таким чином, оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення його від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, п.5 ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Судом встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради, яка виявилася у порушенні розгляду його заяви від 05.02.21р. вх.111, отже, суд робить висновок, що позивачем, при зверненні до суду з даним позовом 09.09.2021 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області пропущено шестимісячний строк, який встановлено приписам ст.122 КАС України.

Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До позову позивач подав заяву, в якій, зокрема, просить суд поновити йому строк звернення до суду згідно п.3 розділу VI КАСУ під час дії карантину і відкрити судове провадження за повторно поданим позовом.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що 12.03.2021 року він вже подавав позов до суду та 28.08.2021 року отримав ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року по справі №215/1566/21 про повернення позову, тому вважає, що звертаючись до суду 09.09.2021 року з даним позовом, ним не порушено право повторного звернення.

Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивач дійсно у березні 2021 року звертався до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.03.2021 року по справі №215/1566/21 позовну заяву ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року (суддя Юрков Е.О.) у справі №215/1566/21 позовну заяву ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною було повернуто позивачу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97968986).

Суд зазначає, що вищевказана ухвала суду від 30.06.2021 року про повернення позовної заяви позивачем оскаржена не була. Разом з тим, суд вважає, що подання у межах справи №215/1566/21 позовної заяви не перериває строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, та не вказує на поважність причин пропуску звернення до суду з даним позовом, зокрема, на підстави, які позивач посилається у заяві, а саме, п.3 розділу VI КАСУ, тобто, час дії карантину. Іншого обґрунтування у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не наводить.

Таким чином, суд вважає вказані позивачем підстави пропуску строку неповажними, а клопотання таким, що задоволенню не підлягає, враховуючи, що звертаючись до суду 09.09.2021 року, позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 1 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.

Згідно із ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позов, який містить вимоги немайнового характеру у розмірі 908,00 грн., за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч.3 ст.169 КАС, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.171 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 132-133, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги немайнового характеру у розмірі 908,00 грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Сидоренко