Ухвала суду № 100239991, 28.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

28 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1436/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом: Херсонської міської ради, м. Херсон,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ОПТ", м. Херсон,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди

за участю секретаря судового засідання Рудченко І.О.,

представників сторін:

від позивача: адвокат Корнелюк В.В., ордер серії ВТ №1009763 від 01.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №525 від 22.02.2012;

від відповідача: адвокат Мінаєва В.В., ордер серії ХС 123312 від 11.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000130 від 10.10.2017

у с т а н о в и в:

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження за позовом Херсонської міської ради (позивач) з спрямованими до ТОВ "СІТІ ОПТ" (відповідач) позовними вимогами про зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом демонтажу тимчасової споруди - павільйону по проспекту 200-річчя Херсона,30 (в районі магазину "Каштан") у м. Херсоні та приведення земельної ділянки у первісний та придатний для використання стан.

Про обставини провадження у справі докладно вказано в ухвалах суду по справі, які було постановлено раніше у часі за дану ухвалу. Зокрема, ухвалою суду від 10.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначене на 07.04.2021 судове засідання по розгляду справи по суті, ухвалою суду від 07.04.2021 постановлено провести розгляд справи по суті протягом розумного строку, а в подальшому в судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви, а ухвалою суду від20.07.2021 розгляд справи було відкладено на 28.09.2021 0 10-00год. В судовому засіданні 28.09.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини даної ухвали.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що така заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України. Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, що врегульовані нормами Цивільного або Господарського кодексів України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин (приватноправовий характер правовідносин); наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (згідно з п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України "адміністративна справа" - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; "публічно-правовий спір" - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, а "суб`єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час (у процесі) здійснення владних управлінських функцій.

Разом з тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування ст.19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. При цьому, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій.

Законом України “Про благоустрій населених пунктів” визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно з ст.10 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, а до повноважень виконавчих органів міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі, щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

За ст.12 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з ст.34 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” визначено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту, невід`ємною складовою яких є порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” визначено, що міські ради та їхні виконавчі органи здійснюють самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

Таким чином, Закон України “Про благоустрій населених пунктів” наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону України “Про благоустрій населених пунктів” дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

З огляду на викладене, Херсонська міська рада наділена рядом контролюючих повноважень та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, в тому числі вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.

Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Рішення суб`єкта владних повноважень щодо демонтажу тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень щодо такого демонтажу.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками, що містить у собі постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18 (згідно з пунктами 33- 36, 39).

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності. Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки. Відповідний правовий висновок містить у собі постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 (пункт 56).

У даній справі № 923/1436/20 предметом позову є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ОПТ" усунути перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом демонтажу тимчасової споруди - павільйону по проспекту 200-річчя Херсона,30 (в районі магазину "Каштан") у м. Херсоні та приведення земельної ділянки у первісний та придатний для використання стан, оскільки, за твердженням позивача, тимчасова споруда розміщена відповідачем з недотриманням вимог паспорта прив`язки № 20 від 02.06.2020.

Така вимога є невід`ємною складовою процесу практичної реалізації повноважень органу місцевого самоврядування на здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів. Зокрема, в частині усунення порушень, які мали місце при розміщенні відповідачем торгівельного павільйону, на підставі вказаного паспорта прив`язки № 20 від 02.06.2020. При цьому, між сторонами даної справи відсутній будь-який спір щодо прав на земельну ділянку, на якій встановлено торгівельний павільйон відповідача, та/або безпосередньо, на даний павільйон.

За вказаних встановлених судом обставин та на підставі наведених за цією ухвалою положень правових норм суд дійшов висновку про те, що вирішення судового спору між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ ОПТ" стосовно зобов`язання ТОВ "СІТІ ОПТ" усунути перешкоди зазначеній міській раді у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом демонтажу тимчасової споруди - павільйону по проспекту 200-річчя Херсона,30 (в районі магазину "Каштан") у м. Херсоні та приведення земельної ділянки у первісний та придатний для використання стан, не впливає на обсяг прав і обов`язків ні позивача, ні відповідача щодо відповідної земельної ділянки, ні права власності на торгівельний павільйон, як на тимчасову споруду, оскільки предмет такого спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання, ані права власності чи користування торгівельним павільйоном, як тимчасовою спорудою.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що Херсонська міська рада звернулася до суду як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері благоустрою міста, оскільки відповідач не демонтував спірну тимчасову споруду в добровільному порядку. Відтак, орган місцевого самоврядування наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою. Спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Обране позивачем формулювання позовних вимог та їхнє обґрунтування нормами цивільного кодексу України не змінює характеру спірних правовідносин (тобто, фактичні та юридичні підстави (природу) виникнення спору, по вирішення якого позивач звернувся до суду). Тобто, спору, що виник, саме, у зв`язку з розміщенням відповідачем торгівельного павільйону з відхиленнями (як-то стверджується у позовній заяві) від отриманого у позивача паспорту прив`язки тимчасової споруди.

З урахуванням наведеного провадження у даній справі підлягає закриттю у відповідності до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, за якими "господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства". Суд зазначає, що з урахуванням характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а також наведених у даній ухвалі положень правових норм та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Підстави та порядок повернення сплаченого судового збору у разі, безпосередньо, закриття провадження у справі встановлено приписами спеціального закону, а саме п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", за якими у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Поряд з цим, суд констатує про відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст.231, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Закрити провадження у справі.

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України негайно після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до п.13 ч.1 ст.255 та ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом десяти днів з дня підписання її повного тексту.

Дата підписання повного тексту ухвали 08.10.2021.

Суддя К.В. Соловйов