Рішення № 10023737, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/16116.06.10 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаВолошина В'ячеслава Вікторовича

простягнення 10 976,36 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пономаренко І.В.

від відповідача:Чабан Б.Ю.

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі –ПАТ "СК "Уніка") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі –ВАТ "НАСК "Оранта") про стягнення 11 614,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ "СК "Кредо-Класик" на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №015044/4002/0000036 від 18.02.2009р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Тойота, реєстраційний номер ВЕ 1619 АМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ, реєстраційний номер 883-96 НІ, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8021504), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.04.2010 р.

В судовому засіданні представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на ненадання позивачем звіту експерта про визначення вартості відновлювального ремонту та сплату позивачем страхового відшкодування лише в розмірі 7 233,13 грн. (грошовим переказом).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. у зв’язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 17.05.2010 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Волошина В'ячеслава Вікторовича.

В судовому засіданні представник позивача надав уточнення позовних вимог, в якому позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 10 976,36 грн., відповідно до звіту експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 02.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача подав пояснення по справі, в якому вказував, що виплата страхового відшкодування страхувальником здійснювалася частково шляхом грошового переказу, а частково шляхом зарахування утримання страхового платежу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 16.06.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги визнає з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, надіславши телеграму про неможливість бути присутнім у судовому засіданні у зв’язку із скрутним матеріальним становищем.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2009 р. між ЗАТ "СК "Кредо-Класик" (після зміни назви та правонаступництва –ПАТ "СК "Уніка") та Шпиталенком Олександром Петровичем (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №015044/4002/0000036 (надалі –"Договір").

Предметом Договору в частині добровільного страхування транспорту є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням, і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, а саме –автомобілем Тойота, реєстраційний номер ВЕ 1619 АМ, на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 3 Договору, а саме, страховими ризиками є, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди.

16.06.2009 р. о 15 год. 00 хв. в м. Миколаєві по пр. Жовтневому було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Тойота та автомобіля ВАЗ, а саме: Волошин В.В., керуючи автомобілем ВАЗ, р.н. 883-96 НІ, не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, р.н. ВЕ1619 АМ, під керуванням Шпиталенка О.П.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Волошиним В.В. вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ МВС України в Миколаївській області №5546 від 07.08.2009 р. та постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 13.08.2009 р. у адміністративній справі №3-3141/2009, відповідно до якої Волошина В'ячеслава Вікторовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №6458 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 23.06.2009 р. суб’єктом оціночної діяльності СПД Бережнюком О.В. (сертифікат №7424/08, виданий Фондом державного майна України 14.07.2008 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота, р.н. ВЕ 1619 АМ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 976,36 грн.

На підставі страхового акту №000246565, затверджено 10.07.2009 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором відшкодував своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 11 614,58 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що частину страхового відшкодування у розмірі 7233,13грн. позивач перерахував безготівково –платіжне дорученням №016393 від 16.07.2009р., а в частині відшкодування 4 381,45 грн. зобов’язання позивача перед страхувальником припинені згідно ст. 601 Цивільного кодексу України та на підставі п. 10.1.10 Договору, відповідно до листа позивача від 13.07.2009 р., шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (по зобов’язанням ШпиталенкаО.П. по сплаті страхового платежу згідно Договору), що підтверджується наказом №5470 від 13.07.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Посилання відповідача на те, що оплата коштів в розмірі 4 381,45 грн. не здійснена, а тому в цій частині позивач не набув права регресної вимоги, відхиляється судом з огляду на таке.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов’язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов’язань по відшкодуванню шкоди.

Тобто, під виконанням зобов’язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов’язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

В даному випадку, зобов’язання позивача перед своїм страхувальником по відшкодуванню шкоди в частині 4 381,45 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до ПАТ "СК "Уніка" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми 11 614,58 грн.

Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ МВС України в Миколаївській області №5546 від 07.08.2009 р. вбачається, що транспортний засіб –автомобіль ВАЗ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Тойота, належить Кваснюку О.Л. та знаходився під керуванням Волошина В.В.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Волошина В.В., який керував автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер 883-96 НІ, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Волошина В.В., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу –автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер 883-96 НІ, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" згідно із полісом №ВВ/8021504.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8021504) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 17.11.2008 р. (0:00) по 16.11.2009 р.

Відповідно до п.4 полісу № ВВ/8021504 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Волошин В.В., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Волошиним В.В. автомобіля ВАЗ була застрахована ВАТ "НАСК "Оранта".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/8021504) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза –0,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота з урахуванням фізичного зносу, становить 10 976,36 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 11 614,58 грн. (розмір виконаного зобов’язання по виплаті страхового відшкодування).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Листами №149/СК від 23.10.2009 р. та від 03.12.2009 р., що отримані відповідачем 05.11.2009 р. та 07.12.2009 р., відповідно, та до яких додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 11 614,58грн.

Враховуючи визначені полісом №ВВ/8021504 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 976,36грн. (вартістю відновлювального ремонту згідно звіту експерта) до 07.01.2010р.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 10 976,36 грн. страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, та визнана представником в судовому засіданні. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ВАТ "НАСК "Оранта" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ "СК "Уніка" про стягнення з ВАТ "НАСК "Оранта" суми страхового відшкодування у розмірі 10 976,36 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул.Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 10 976 (десять тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. 36 коп., державне мито у розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко