Рішення № 10023655, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/18007.06.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» доПриватного підприємства «Лік»

простягнення 18613,42 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Брусник А.М. –представник за довіреністю № 193/2010 від 14.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Лік»про стягнення основної заборгованості у розмірі 18613,42 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 51723 відповідач зобов’язався від імені та за дорученням позивача здійснювати діяльність, пов’язану з реалізацією страхового продукту, перераховуючи останньому отримані від страхувальників страхові премії за вирахуванням агентської винагороди. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з перерахування отриманих премій відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 17224,16 грн. та пеню у розмірі 1389,26 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.03.2010 року судом встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року з метою запобігання порушенню процесуальної рівності сторін і повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання за місцем його державної реєстрації відкладено розгляд справи на 07.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 18.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 07.06.2010 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 18.05.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          01.06.2005 року між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»(надалі –позивач) та Приватним підприємством «Лік»(надалі –відповідач) укладено агентський договір № 51723 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач доручив, а відповідач зобов’язався від імені та за дорученням позивача здійснювати діяльність щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення робіт, пов’язаних з реалізацією страхового продукту, зазначеного в додатку № 1 до договору, щодо медичного страхування та від нещасних випадків громадян, які здійснюють туристичні подорожі по Україні та за кордон.

          Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що з метою його реалізації відповідач: проводить маркетингові дослідження страхового ринку з метою пошуку потенційних страхувальників і встановлення з ними відносин; проводить переговори з потенційними страхувальниками на предмет укладення договорів страхування, роз’яснює страхувальникам умови страхування та порядок укладення договорів страхування; готує всі необхідні документи для укладення договорів страхування; отримує від страхувальників страхові платежі відповідно до обраних ними видів та умов страхування; здійснює всі інші дії, необхідні для реалізації предмету договору.

          Відповідно до пункту 1.4 договору за виконання дій, зазначених у пунктах 1.1, 1.2 договору позивач зобов’язався сплачувати відповідачу комісійну винагороду у розмірі, визначеному в додатку № 1 до договору, та на умовах договору.

          Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 договору сторони встановили, що звітним періодом за договором є календарний місяць.

          Згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 договору відповідач зобов’язався звітувати перед позивачем про укладені договору страхування шляхом надання останньому до 10-го, 20-го, та 30-го (31-го) числа звітного місяця відомостей про укладені договори страхування та розміри отриманих премій (платежів) у вигляді звіту про укладені договори страхування згідно з формою, що міститься у додатку № 2 до договору.

          Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 договору не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, позивач на підставі поданих протягом звітного місяця звітів складає у двох примірниках акт виконаних робіт за формою, що міститься в додатку № 3 до договору, який підписується представниками сторін.

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт від 31.01.2006 року, 31.03.2006 року, 30.04.2006 року, 31.05.2006 року, 30.06.2006 року, 31.07.2006 року, 31.08.2006 року, 30.09.2006 року, 31.10.2006 року, 30.11.2006 року, 30.12.2006 року, 31.01.2007 року, 28.02.2007 року, 24.03.2007 року, 30.03.2007 року, 28.04.2007 року, 31.05.2007 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, в період з січня 2006 року по травень 2007 року відповідач, реалізуючи зазначений в додатку № 1 до договору страховий продукт, отримав від страхувальників страхові премії на загальну суму 158977,24 грн., при цьому загальна сума агентської винагороди склала 1487,56 грн., загальна сума, що підлягала перерахуванню позивачу, –157489,68 грн.

          Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 договору сторони передбачили, що при отриманні страхових платежів від страхувальників відповідач зобов’язаний перерахувати їх в повному обсязі на поточний рахунок позивача протягом 2-х робочих днів з моменту їх фактичного отримання, одночасно утримуючи свою винагороду у розмірі, передбаченому договором. При цьому, відповідач несе відповідальність за схоронність (збереження) страхового платежу.

          Відповідно до наданих суду платіжних доручень № 2128 від 24.02.2006 року, № 2273 від 26.04.2006 року, № 2384 від 31.05.2006 року, № 2477 від 03.07.2006 року, № 2644 від 11.08.2006 року, № 2676 від 30.08.2006 року, № 2811 від 18.10.2006 року, № 2812 від 18.10.2006 року, № 51 від 25.01.2007 року, № 84 від 15.02.2007 року, № 202 від 03.04.2007 року, № 203 від 03.04.2007 року, № 302 від 25.04.2007 року, № 440 від 14.06.2007 року, зобов’язання з перерахування отриманих страхових платежів відповідач виконав частково, здійснивши на користь позивача переказ 140265,51 грн.

          Неперерахованими залишилися платежі на загальну суму 17224,16 грн., зокрема, платежі, отримані відповідачем в травні 2007 року (7774,47 грн.), квітні 2007 року (6455,79 грн.) та частково в березні 2007 року (2993,90 грн.).

          Беручи до уваги неможливість встановлення моменту фактичного отримання страхових платежів від страхувальників, про який йдеться в підпункті 4.1.2 пункту 4.1 договору, суд визначає, що перераховувати зазначені платежі позивачу відповідач зобов’язаний протягом 2-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт за звітний місяць.

          З огляду на вказане, враховуючи, що згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 1 та 2 травня є святковими днями, в які робота не провадиться, страхові платежі, отримані в травні 2007 року, відповідач зобов’язаний був перерахувати у термін до 04.06.2007 року, платежі, отримані в квітні 2007 року, –у термін до 03.05.2007 року, платежі, отримані в березні 2007 року, –у термін до 03.04.2007 року.

          Отже, станом на день звернення до суду строк перерахування спірних платежів настав.

          Таким чином, за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 17224,16 грн.

          Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (частина 1 статті 173 ГК України).

          Абзац 2 частини 1 статті 144 ГК України визначає, що майнові права та майнові обов’язки суб’єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

          Відносини, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними договору, за своєю правовою природою є відносинами комерційного посередництва.

          Згідно з частиною 1 статті 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

          Відповідно до частини 1 статті 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо перерахування страхових премій відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 17224,16 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем перерахування страхових платежів, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 1389,26 грн. за період з 16.06.2007 року по 16.12.2007 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 6.5 договору сторони обумовили, що у разі невиконання або прострочення виконання грошових зобов’язань за договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на цей момент, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

          Судом встановлено, що страхові платежі, отримані в травні 2007 року, відповідач зобов’язаний був перерахувати у термін до 04.06.2007 року, платежі, отримані в квітні 2007 року, –у термін до 03.05.2007 року, платежі, отримані в березні 2007 року, –у термін до 03.04.2007 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 05.06.2007 року, 04.05.2007 року та 04.04.2007 року відповідно.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування судом пені за прострочення відповідачем перерахування платежів, отриманих в травні 2007 року, можливе по 04.12.2007 року, платежів, отриманих в квітні 2007 року, –по 03.11.2007 року, платежів, отриманих в березні 2007 року, –по 03.10.2007 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, нарахування судом пені за прострочення відповідачем перерахування страхових платежів можливе виключно в межах позовних вимог, тобто, в межах періоду (з 16.06.2007 року по 16.12.2007 року), заявленого позивачем.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір пені складає:

          7774,47 грн. * 16 % * 172 (з 16.06.2007 року по 04.12.2007 року) / 365 = 586,17 грн.

          6455,79 грн. * 16 % * 141 (з 16.06.2007 року по 03.11.2007 року) / 365 = 399,02 грн.

          2993,90 грн. * 16 % * 110 (з 16.06.2007 року по 03.10.2007 року) / 365 = 144,36 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір пені складає 1129,55 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1129,55 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 297 ГК України, статтями 525, 526 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Лік»(03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16; ідентифікаційний код 30777253) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) основну заборгованість у розмірі 17224 (сімнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 16 коп., пеню у розмірі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев’ять) грн. 55 коп., 183 (сто вісімдесят три) грн. 54 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –17.06.2010 року.