Рішення № 100236429, 13.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12101/21

Провадження № 2/638/5240/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що була дружиною ОСОБА_5 . 11.12.1963 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 та разом проживали в будинку АДРЕСА_1 . Її чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона зверталась із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, однак останній відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка. Власник будинку ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя у неї був чоловік ОСОБА_7 , у них був син - ОСОБА_8 . ОСОБА_8 одружився з ОСОБА_9 , від шлюбу в них народився син ОСОБА_10 . ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . У ОСОБА_9 з ОСОБА_11 народився син ОСОБА_5 . Таким чином, вважає, що має право на спадщину що належала за життя ОСОБА_5 , однак через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожний окремо, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали, не заперечували проти їх задоволення.

Представник третьої особи Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявивися, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належно, заяв про розгляд справи за відсутності представника не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 18.05.1955 року, належить ОСОБА_6 .

Згідно довідки Харківського обласного архіву РАГС ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Харкові, його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками зазначені - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідоцтво серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , свідоцтво серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_8 , свідоцтво серії НОМЕР_4 . Від даного шлюбу є син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , свідоцтво серії № НОМЕР_5 .

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками якого є ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , свідоцтво серії НОМЕР_6 .

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 4631.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 436/19.

Позивачка у справі уклала шлюб з ОСОБА_5 11.12.1963 року , свідоцтво серії НОМЕР_7 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 275.

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 24.06.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Положеннями статті 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правовідносини щодо спадкування регулюються положеннями, закріпленими у Цивільному кодексі України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частина 1 ст. 1220 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі п. 4.14 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийняла, однак свідоцтво про спадщину на спірне домоволодіння не видавалось, оскільки відсутній документ, що, посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, а іншого способу захисту свої прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до стст. 25, 30, 346 ІІК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно пп. 4.15, п. 4, глави 10 розділу П «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору, позивач має достатні правові підстави на визнання за нею права власності на зазначене домоволодіння, відтак суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та їх задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись стст. 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-13, 77-84, 142, 259, 264-266 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора (м. Харків, вул. Біблика, 57, код ЄДРПОУ 02900653), про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: