Рішення № 10023575, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/344-41/29818.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»

доВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

простягнення 77 142, 31 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Зарубін О.О. –дов. № б/н від 01.11.2009 року;

від відповідача: Кисельов Є.В. –дов. № юр –555/д від 03.12.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»про 73148,95 грн. –основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3993,36 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару відповідно до Договору купівлі –продажу № 1375-МТР від 11 грудня 2002 року та видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2005 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 59 174 грн. 73 коп. основного боргу, 13974 грн. 22 коп. індексу інфляції, 3993 грн. 36 коп. –3 % річних, 771 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2005 року у справі № 40/344 –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 року у справі № 40/344 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2006 року (суддя Пилипенко О.Є.) прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй № 40/344-41/298, розгляд справи призначено на 22.05.2006 року.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 83830 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 5641 грн. 27 коп., 894 грн. 72 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу ( т. 2, а.с. 3).

14.06.2006 року позивач подав письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 18478,67 грн. за період з лютого 2003 року по квітень 2006 року та 3% річних в сумі 5293,70 грн. за період з 28.12.2002 року по 22.05.2006 року, розрахунок яких здійснив на суму заборгованості, яка виникла по Договору та крім того, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 744,01 грн. за період з липня 2005 року по квітень 2006 року та 3% річних в сумі 347,57 грн. за період з 04.06.2005 року по 22.05.2006 року, розрахунок яких здійснив на суму заборгованості за товар, який був поставлений по накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 36).

В судових засіданнях оголошувались перерви до 14.06.2006 р., 21.06.2006 р., 27.06.2006 р.

Представником позивача було подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Представником відповідача було подано клопотання про призначення судової технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2006 року призначено судову бухгалтерську експертизу та судову технічну експертизу, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

15.09.2006 року на адресу Господарського суду міста Києва від директора Київського НДІ судових експертиз В.Б. Кисельова надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 28.09.2006 року зобов’язано сторін надати Київському науково - дослідному інституту судових експертиз документи необхідні для проведення експертного дослідження.

19.03.2007 року матеріали справи № 40/344-41/298 повернуто до Господарського суду м. Києва без виконання у зв’язку з не оплатою проведення експертного дослідження.

26.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою про поновлення провадження у справі.

За Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 року справу № 40/344-41/298 передано для розгляду судді Спичаку О.М. у зв’язку із призначенням судді Пилипенко О.Є. суддею Київського окружного адміністративного суду.

Згідно частини 3 статті 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою від 08.02.2010 року провадження у справі № 40/344-41/298 було поновлено та призначено її розгляд на 15.03.2010 року.

В судовому засіданні 15.03.2010 року представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

Крім того, в судовому засіданні 15.03.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою від 15.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2010 року.

В судовому засіданні 02.04.2010 року сторони надали усні пояснення по справі, однак вимоги ухвали від 15.03.2010 року не виконали.

Ухвалою від 02.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 23.04.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 23.04.2010 року не з’явився, вимоги попередній ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.04.2010 року представник відповідача подав додаткові документи по справі, однак в повному обсязі вимоги ухвали від 02.04.2010 року не виконав та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі ухвалою від 23.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.05.2010 року.

В судовому засіданні 28.05.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду та висловив свої заперечення проти позовних вимог.

У судовому засіданні 28.05.2010 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.06.2010 року для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.06.2010 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра», іменоване надалі «Продавець»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»в особі НГВУ «Охтирканафтогаз», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір купівлі –продажу № 1375-МТР (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (далі –товар), відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1 Договору умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому –передачі товару.

Пунктом 3.4.3 Договору сторони узгодили, що протягом двох днів після відвантаження продавець направляє покупцю оригінали рахунку –фактури, накладної, податкової накладної, дублікат залізничної накладної.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору ціна товару встановлюється у національній валюті України та вказується у специфікаціях, що є невід’ємною частиною Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений чинним законодавством України і вказується в специфікаціях, що додаються до Договору є його невід’ємною частиною.

Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого товару відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід’ємною частиною (п. 4.3 Договору).

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторони узгодили, що засобом платежів є національна валюта України –гривня. Покупець проводить оплату поставленого товару протягом 10 днів із дати його поставки шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, зазначеної в специфікаціях, що додаються до цього Договору.

Відповідно до пункту 1 Специфікації загальна вартість товару, що постачається по специфікації складає 95325,30 грн.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 95325, 30 грн., що засвідчується накладною № 1216 від 17 грудня 2002 року та довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯДЯ № 118767 від 13.12.2002 року.

В свою чергу позивач частково розрахувався за поставлений по Договору товар, на доказ чого надано банківську виписку від 28.12.2002 року на суму 42834,11 грн. в графі «Призначення платежу» якої міститься посилання на Договір № 1375-МТР від 11.02.2002 року.

Решту заборгованості відповідач не сплатив, в результаті чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 52491,19 грн.

Крім того, позивач на підставі наданих відповідачем гарантійних листів №1314 від 26.12.2002 року на суму 4850,40 грн., № 1622 від 27.12.2002 року на суму 2276,90 грн., № 1307 від 31.10.2002 року на суму 4989,60 грн. поставив відповідачу деталі трубопроводів на загальну суму 12116,90 грн., що підтверджується накладними № 1109 від 08 листопада 2008 року на суму 1360,80 грн., № 1120 від 20 листопада 2002 року на суму 3628,80 грн., № 1229 від 28 грудня 2002 року на суму 2276,90 грн., № 110 від 14 січня 2003 року на суму 4850,40 грн. та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯДЯ № 118186 від 30 жовтня 2002 року, серія ЯДЯ № 118468 від 20 листопада 2002 року, серія ЯДЯ № 118802 від 18 грудня 2002 року, серія ЯДЯ № 119043 від 13 січня 2003 року, в свою чергу відповідач товар по вищезазначених накладних неоплатив, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 12116,90 грн.

04 червня 2005 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 604 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була вручена останньому 07.06.2005 року, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи), проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням існуючої заборгованості по Договору та по неоплачених накладних становить 64608,09 грн. (52491,19 грн. + 12116,90 грн.)

На виконання вказівок Постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року, сторін було зобов’язано надати первинні бухгалтерські документи (платіжні доручення, банківські виписки) на підтвердження факту часткової сплати за поставлений товар, а також, зобов’язано відповідача надати положення на НГВУ «Охтирканафтогаз», довіреності на керівника цього підрозділу та осіб, що підписали гарантійні листи, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи відповідач 26.04.2010 року на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2010 року направив на адресу НГПУ «Охтирканафтогаз» службову записку № юр-65, відповідно до якої просив останнього надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту часткової оплати заборгованості за поставлений товар та довіреність на керівника НГВУ «Охтирканафтогаз»№ 3 від 04 січня 2002 року, відповідно до якої керівник був уповноважений на підписання Договору № 1375-МТР від 11.12.2002 року та на підписання гарантійних листів №1314 від 26.12.2002 року, № 1622 від 27.12.2002 року та № 1307 від 31.10.2002 року.

11.05.2010 року НГВУ «Охтирканафтогаз»надіслало лист № 24-юр-1/4353, відповідно до якого повідомило відповідача, що довіреність № 3 від 04.01.2002 року на право підписання Договору № 1375-МТР від 11.12.2002 року виданої ВАТ «Укрнафта»та ім’я Нестеренко О.Г. відсутня у зв’язку зі спливом значного проміжку часу, а платіжне доручення № 9966 від 29.12.2002 року було списано згідно акту від 10.01.2006 року «Про виділення до знищення справ, що не підлягають зберіганню».

Позивач, в судовому засіданні 28.05.2010 року надав банківську виписку, на доказ часткової оплати відповідачем поставленого по Договору товару.

Зважаючи на той факт, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар, господарський суд приходить до висновку, що вищезазначений договір в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України є схваленим.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві (замовникові) товар (товари), а покупець (замовник) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 688 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 64608,09 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5293,70 грн. за період з 28.12.2002 року по 22.05.2006 року та 18478,67 грн. –інфляційних втрат за період з лютого 2003 року по квітень 2006 року, які розраховані на суму заборгованості по Договору в розмірі 52491,19 грн., а також, просить стягнути 347,57 грн. –3% річних за період з 04.06.2005 року по 22.05.2006 року та 744,01 грн. –інфляційних втрат за період з липня 2005 року по квітень 2006 року, яка виникла на підставі накладних.

Відповідно до пункту 5.2 Договору покупець проводить оплату поставленого товару протягом 10 днів із дати його поставки шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, зазначеної в специфікаціях, що додаються до цього Договору.

Здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, які розраховані на заборгованість за Договором, з урахуванням дати поставки (17.12.2002), дати часткової оплати поставленого по Договору товару (29.12.2002), прострочення по сплаті грошового зобов’язання, а також з урахуванням періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 5293,70 грн., перерахунок яких здійснено за період з 28.12.2002 року по 22.05.2006 року, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в розмірі 18476,90 грн., перерахунок яких здійснено за період з 01.02.2003 року по 30.04.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія з вимогою оплатити заборгованість за товар, який був поставлений на підставі накладних, була вручена відповідачу 07.06.2005 року, а тому з урахуванням семиденного строку для виконання зобов’язання від дня її вручення прострочення по сплаті заборгованості розпочалось з 15.06.2005 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленої дати прострочення (15.06.2005), суми прострочення по сплаті грошового зобов’язання (12116,90 грн.) та періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних по накладних підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 340,60 грн. за період з 15.06.2005 року по 22.05.2006 року та інфляційні втрати в сумі 739,13 грн. за період з липня 2005 року по квітень 2006 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(місцезнаходження: 04053, м. Київ, Несторівський пров., 3 – 5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатоцільова фірма «Міра»(місцезнаходження: 61036, м. Харків, Комінтернівський р –н, вул. Морозова, 1, к. 169, код ЄДРПОУ 21188746) 64 608 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісім) грн. 09 коп. –основного боргу, 19216 (дев’ятнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 03 коп. – інфляційних втрат, 5 634 (п’ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 30 коп. –3% річних, 894 (вісімсот дев’яносто чотири) грн. 58 коп. –державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 98 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.М. Спичак