Рішення № 10023261, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/30217.06.10

За позовом Свято –Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української православної церкви

до 1. Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук

2. Української академії аграрних наук

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про визнання права на користування та виселення

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Коваль І.А.

Представники сторін:

від позивача:           Логвиненко К.О. (довіреність №140 від 30.10.2009р.)

від відповідача-1: Лімонтова В.С. (довіреність №1/592 від 13.05.2010р.)

від відповідача-2: Василенко О.О. (довіреність №2-1/4-69 від 10.09.2009р.)

від третьої особи: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Свято –Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви (надалі позивач) звернувся до суду з позовом про визнання права постійного безоплатного користування будинками 32-А та 32-Б по вул. Китаєвській у місті Києві.

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені, на розгляд суду передані вимоги про визнання права позивача на постійне безоплатне користування будинками 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у місті Києві та про виселення відповідача-1 із приміщень будівель 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у місті Києві. Уточнення позовних вимог підписані представником позивача Логвиненком К.О., повноваження якого підтверджуються довіреністю №0904 від 04.09.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане нерухоме майно входить до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий позивачу на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. та наказу Міністерства аграрної політики України №144 від 24.05.2002р.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, мотивуючи наступним:

Згідно свого правового статусу відповідач-1 не є власником державного майна, а отже і не може розпоряджатися відповідним майном. Відповідач-1 вказує на безпідставність посилання позивача на положення статті 328 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює питання права власності, а не права користування. Крім того, відповідач-1 вказує на порушення позивачем строків позовної давності.

Ухвалою суду від 07.10.2008р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Українську академію аграрних наук.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до суду надійшло клопотання про можливість вирішення даної справи без участі представника РВ ФДМУ по м. Києву.

Ухвалою суду від 02.12.2008р. Українську академію аграрних наук було залучено до участі у справі в якості відповідача-2.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи це тим, що вимоги позивача без надання відповідачу-1 рівноцінних приміщень є безпідставними. Крім того, відповідач-2 посилається на факти встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2005р. у справі №41/257.

У справі призначалась судова будівельно –технічна експертиза, провадження у справі зупинялось та було поновлено після відпадення причин, що зумовили зупинення.

Згідно резолюції Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 02.04.2010р. справу №30/302 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

В судовому засіданні 27.05.2010р. було оголошено перерву до 10.06.2010р.

В судовому засіданні 10.06.2010р. представник відповідача-1 звернувся до суду з клопотанням про повернення позовної зави без розгляду через невідповідність позовної заяви вимогам статті 54 ГПК України. Вказане клопотання було відхилено судом в силу його необґрунтованості та безпідставності, оскільки повернення позовної заяви без розгляду неможливе після порушення провадження у справі. Залишення позовної заяви без розгляду регулюється положеннями статті 81 ГПК України. Представником відповідача-1 не було наведено суду жодної підстави для залишення позовної заяви без розгляду, з встановлених вказаною нормою процесуального законодавства.

В судовому засіданні 10.06.2010р. було оголошено перерву до 17 год. 15 хв. 17.06.2010р. для виготовлення та оголошення рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. було підтримано пропозицію Мінагрополітики, погоджену з Мінекономіки, Мінфіном, Держкомрелігій, Фондом державного майна, про передачу в безоплатне користування монастирю «Китаївський пустинницький скит»цілісного майнового комплексу Київського державного науково –виробничого учбового комбінату після його ліквідації в установленому порядку.

Наказом Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р. було наказано ліквідувати в установленому порядку Київський державний науково –виробничий учбовий комбінат та передати монастирю «Китаївський пустинницький скит»у безоплатне користування цілісний майновий комплекс комбінату.

Крім того, вказаним наказом монастир «Китаївський пустинницький скит»визначено правонаступником ліквідованого Київського державного науково –виробничого учбового комбінату.

03.07.2002р. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. та наказу Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р. було здійснено передачу цілісного майнового комплексу ліквідованого Київського державного науково –виробничого комбінату разом з його активами і пасивами в безоплатне користування монастирю «Китаївський пустинницький скит», що підтверджується Актом передачі –приймання цілісного майнового комплексу Київського державного науково –виробничого комбінату в безоплатне користування монастирю «Китаївський пустинницький скит»(акт підписано членами комісії 03.07.2002р. та затверджено Державним секретарем Мінагрополітики 04.07.2002р., належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень п. 1.1 Статуту Свято –Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української православної церкви (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) позивач є повним правонаступником прав та обов’язків монастирю «Китаєвський Пустинницький Скит».

Таким чином, позивач є належним набувачем права користування на майно, зазначене в розпорядженні Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. та наказі Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р., а саме: права постійного безоплатного користування цілісним майновим комплексом Київського державного науково –виробничого комбінату.

Ухвалою суду від 11.12.2008р. у справі було призначено судову будівельно –технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання: входять чи не входять будівлі 32-А та 32-Б по вулиці Китаївській у місті Києві до складу цілісного майнового комплексу, переданого Київським державним науково –виробничим учбовим комбінатом в безоплатне користування монастирю «Китаївський пустинницький скит»на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. та наказу Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р.?

Відповідно до Висновку №1758 від 28.12.2009р. судової будівельно –технічної експертизи будівлі, які на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р., наказу Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р. та у відповідності до акту передачі –приймання від 04.07.2002р. були передані Київським державним науково –виробничим учбовим комбінатом в складі цілісного майнового комплексу разом з його активами і пасивами в безоплатне користування монастирю «Китаївський пустинницький скит», виходячи з історичної забудови монастиря, яка формувалась протягом 17 –початку 20 століть, фактичної забудови, його релігійної діяльності та пов’язаної з нею господарської діяльності, що підтверджується наданими на дослідження документами, є будівлями цілісного майнового комплексу –«Монастир «Китаївський пустинницький скит»до складу якого входять і будівлі 32-А та 32-Б по вулиці Китаївській у м. Києві.

Таким чином, призначеною в межах справи №30/302 судовою експертизою встановлено, що будівлі, право постійного безоплатного користування якими є предметом даного спору, входять до складу цілісного майнового комплексу, що був переданий позивачу на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. та наказу Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р.

Проте, вказані будівлі фактично позивачу передані не були, відомості щодо них відсутні в Акті передачі –приймання цілісного майнового комплексу Київського державного науково –виробничого комбінату в безоплатне користування монастирю «Китаївський пустинницький скит».

Під час судових засідань було з’ясовано та підтверджено представниками відповідачів, що вказані будівлі станом на час розгляду спору займаються Інститутом захисту рослин УААН (відділи інституту та лабораторія нематології).

Викладене підтверджується і рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2005р. у справі №41/257 яким встановлено, що спірні будівлі є державною власністю, закріплені за Інститутом захисту рослин УААН.

Частиною першою статті 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з положеннями частини першої статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування позивачем чужим майном (спірні будівлі є власністю держави) встановлено законом (розпорядження Кабінету Міністрів України №228-р від 26.04.2002р. та наказ Міністерства аграрної політики №144 від 24.05.2002р.).

Відповідно до положень статті 141 Господарського кодексу України до державного майна в сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції держави в майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його в господарській діяльності. Управління об’єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади .

Статтею першою Закону України «Про управління об’єктами державної власності»встановлено, що управління об’єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Тобто, позивач в силу закону є належним користувачем цілісного майнового комплексу, до складу якого входять спірні будівлі №32А та 32-Б по вул. Китаївській в м. Києві.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідачів на відсутність порушення права позивача з боку відповідача-1 оскільки відповідач-1 займає приміщення, що входять до складу цілісного майнового комплексу, переданого позивачу в постійне користування.

Стосовно посилання відповідача-1 на зміст п. 9.8 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/109 від 29.02.1996р. суд звертає увагу на наступне:

Відповідно до положень п. 9.8 вказаного роз’яснення у господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов’язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.

Проте, на відміну від суб’єктного складу правовідносин, вказаного в зазначеному роз’ясненні, відповідачем у даній справі є користувач майна, право користування якого належить позивачу, а не державний орган, в особі якого держава є власником відповідного майна.

Посилання відповідачів на пропущення позивачем строку позовної давності спростовується пред’явленням позивачем 30.04.2004р. позову до Української академії аграрних наук та Київської міської державної адміністрації про зобов’язання передати спірне майно (справа №41/257), що відповідно до положень частини другої статті 264 Цивільного кодексу України свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає доведеним порушення Інститутом захисту рослин Української академії аграрних наук права користування Свято –Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української православної церкви на будівлі №32-А та №32-Б по вул. Китаївській в м. Києві, що входять до складу цілісного майнового комплексу, переданого позивачу в постійне користування.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у сумі 170,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати право Свято –Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української православної церкви (03083, м. Київ, вул. Китаївська 32,15, ідентифікаційний код 26080901) на постійне безоплатне користування будинками 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у місті Києві.

3. Виселити Інститут захисту рослин Української академії аграрних наук (03022, м. Київ, вул. Васильківська 33, ідентифікаційний код 05523406) із приміщень будівель 32-А та 32-Б по вул. Китаєвській у місті Києві.

4. Стягнути з Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук (03022, м. Київ, вул. Васильківська 33, ідентифікаційний код 05523406) на користь Свято –Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української православної церкви (03083, м. Київ, вул. Китаївська 32,15, ідентифікаційний код 26080901) судові витрати в розмірі 288,00 (двісті вісімдесят вісім гривень) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.В. Котков