Ухвала суду № 100229634, 06.10.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/519/21

номер провадження 4-с/695/15/21

УХВАЛА

06 жовтня 2021 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.,

розглянувши матеріали скарги, яка подана ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черненка Олександра Анатолійовича про накладення арешту на кошти, що містяться на картковому рахунку боржника від 08.07.2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черненка Олександра Анатолійовича про арешт коштів боржника, від 08.07.2021 року у виконавчому провадженні за №66027715.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що на примусовому виконанні у державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черненка О.А. знаходиться виконавче провадження №66027715 з примусового виконання виконавчого листа, який виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області по справі №695/519/21, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором.

Скаржник наполягає, що державним виконавцем в ході виконання судового рішення було порушено норми чинного законодавства, оскільки безпідставно на рахунки скаржника, серед яких знаходиться і рахунок № НОМЕР_1 на який скаржник одержує заробітну плату та який відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» накладено арешт, що позбавляє його засобів до існування та порушує норми чинного законодавства, адже відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження» розмір стягнення із заробітної плати скаржника може бути не більшим 20% її розміру.

Окрім того скаржник вказує, що він працевлаштований, отримує стабільну заробітну плату із якої вираховуються кошти на погашення суми заборгованості та виконання рішення суду, а тому підстави для продовження арешту рахунків боржника відсутні, крім того він звертався до державного виконавця із відповідною вимогою про скасування арешту на рахунок на який він отримує заробітну плату, однак його вимоги залишилися проігнорованими.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою та просив суд скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 08.07.2021 року по виконавчому провадженні №66027715 в частині накладеного арешту на грошові кошти заробітної плати ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця зняти накладений вказаною вище постановою арешт на рахунок скаржника на який останній отримує заробітну плату.

Для розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 та його представник, адвокат Брус С.М. не з`явилися, однак у клопотанні про приєднання до матеріалів справи доказів просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Державний виконавець Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черненко О.А. до суду повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань, заяв чи заперечень суду не надав, хоча про час та розгляд справи повідомлявся належним чином у порядку встановленому законом.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши вказану скаргу та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черненка О.А. знаходиться виконавче провадження №66027715 з примусового виконання виконавчого листа, який виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області по справі №695/519/21, що стверджується відповідною постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У рамках виконання вказаного судового рішення державним виконавцем 08.07.2021 року, у виконавчому провадженні №66027715 було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Відповідно до частини першої та другої ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Таким чином вбачається, що скаржник є боржником по справі за судовим рішенням про стягнення із нього суми боргу, рішення суду набрало законної сили та передано для примусового виконання до органів державної виконавчої служби. Державний виконавець здійснює дії, які спрямовані на примусове виконання судового рішення та стягнення із боржника встановленої суми боргу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Частиною 1 та 3 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19-ц, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити - статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з довідки Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 29.07.2021 року, ОСОБА_1 має такий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до довідки ДП «Роял Фрут Гарден Іст» від 29.07.2021 року за №161 ОСОБА_1 дійсно працює на даному підприємстві та на вказаний вище картковий рахунок отримує заробітну плату.

Вказане вище свідчить, що державний виконавець, звертаючи стягнення на вказані грошові кошти боржника діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду.

Однак, з наведеного вище стає очевидним, що арешт на підставі постанови державного виконавця був накладений в тому числі на рахунок ОСОБА_1 , на який останній отримує заробітну плату, а тому останній не має можливості фактично користуватися нею. При цьому після встановлення усіх обставин та віднайдення джерел прибутку боржника державний виконавець продовжує дію арешту вказаного рахунку достеменно знаючи про його призначення та не вживає жодних дій навіть після відповідного повідомлення боржником.

Разом з тим із вказаних вище норм ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_1 може відраховуватися не більше 20% її розміру щомісяця, а тому накладення арешту на весь рахунок призводить до позбавлення останнього заробітної плати в цілому, що порушує права ОСОБА_1 ..

З матеріалів справи вбачається, що сам боржник звертався до державного виконавця з відповідним клопотанням про скасування постанови про арешт котів, тим більше, що такий арешт унеможливлює своєчасне здійснення усіх виплат боржником, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав особи.

Також боржник вказує на виконання своїх обов`язків по сплаті боргу та відсутність із його сторони дій, які б свідчили про його намір ухилятися від виконання судового рішення.

Державний виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі. Проте державним виконавцем арешт з коштів боржника не знято без будь-яких обґрунтувань.

Частиною 1 та 2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Таким чином суд, розглядаючи вказану скаргу приходить до висновку, що арешт коштів боржника, а саме рахунку, який використовується для надходження та отримання заробітної плати, суперечить положенням ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», якою, серед іншого, передбачено граничні розміри відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 340/1018/19 17 січня 2020 року зазначив, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

При цьому варто врахувати і те, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань із коштів, які отримує боржник як заробітна плата, а тому суд приходить до переконання, що арешт рахунку разом із заробітною платою особи, після вирахування з неї сум платежів за судовим рішенням, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на належне отримання заробітної плати.

Отже такі дії державного виконавця порушують права заявника, в тому числі гарантовані ст.. 43 Конституції України.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зважаючи на обставини справи, відновлення прав скаржника, яке полягає в отриманні належної йому заробітної плати, враховуючи поведінку останнього, який виконує рішення суду сплачуючи кошти, що відраховують із його заробітної плати та не вчиняє дій, що можуть свідчити про ухилення ним від виконання рішення суду, відсутності заперечень з боку державного виконавця, який не вказав підстави необхідності продовження такого арешту та не заперечував проти його скасування, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав скаржника є зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів, який накладений постановою про арешт коштів від 08.07.2021 року за виконавчим провадженням №66027715, в частині накладення арешту на картковий рахунок для виплати заробітної плати за № НОМЕР_1 , безпідставне існування якого порушує права скаржника, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 451 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки скасування арешту на всі кошти боржника не є обґрунтованим.

Керуючись ст.,ст. 447, 448, 449, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черненка Олександра Анатолійовича про накладення арешту на кошти, що містяться на картковому рахунку боржника від 08.07.2021 року– задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у провадженні якого перебуває виконавче провадження за №66027715, зняти накладений постановою від 08.07.2021 року арешт з грошових коштів заробітної плати ОСОБА_1 , які зараховані на рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за № НОМЕР_1 .

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя Середа Л.В.