Рішення № 10022877, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/153-22/11814.06.10 За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 7 452, 31 грн.

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                    не з’явились;

від відповідача: Великородний А.О. (довіреність № 13338/4 від 28.08.2009р.);

14.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника відповідача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі МТСБУ, відповідач) в порядку зворотної вимоги суми 7452, 31 грн. здійснених виплат у відшкодування шкоди, завданої здоровю Лизун А.В. в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій громадянина Турції Дага Мустафи сталася дорожньо-транспортна пригода та було травмовано Шаюка О.В. та Лизуна А.В. Враховуючи те, що між відповідачем та гр. Турції Даг Мустафою було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності „зелена карта”, відповідач має відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 452,31 грн., виплачені позивачем гр. Лизуну А.В. як страхові виплати у зв’язку із нещасним випадком на виробництві.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2010р. заявлені позивачем позовні вимоги підтримані.

Відповідачем позову не визнано, в судовому засіданні представник відзначав про необґрунтованість вимог позивача.

Згідно з наведеним у постанові Вищого господарського суду України по даній справі судом з’ясовувались причини невиконання відповідачем вимог суду, розгляд справи відкладався ухвалою від 26.05.2010р.. Присутній в судовому засіданні представник відповідача відзначив про відсутність інформації щодо якої запитується в ухвалі суду, відзначено про неможливість виконання вимог суду та представлення відповідної довідки.

В судове засідання призначене на 14.06.2010р. представник позивача не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Інформації щодо відмови позивача від позову або ж відомостей про сплату заборгованості в сумі заявленій до стягнення відповідачем, суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2006р. сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої працівник ТОВ «Династія України»Лизун А.В., під час виконання ним трудових обов’язків, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2006р. громадянина Туреччини Даг Мустафа визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до отримання громадянами Шаюк О.В. та Лизун А.В. тілесних ушкодженнь середньої тяжкості.

Про настання нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, складено акти від 21.08.2006р. за формою Н-1 про нещасний випадок та Н-5 про розслідування нещасного випадку.

Актом № 2 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, встановлено, що причиною нещасного випадку, внаслідок якої громадянин Лизун А.В. отримав поєднану травму (зчмт, забій головного мозку) є порушення гр. Турції Даг Мустафа (водій автомобіля-тягача «Мерседес-Бенц»1840 LS) вимог пунктів 1.2., 1.5., 11.2., 11.3., 12.1 Правил дорожнього руху України.

12.09.2006р. випискою з акту огляду у МСЕК № 285 встановлено, що гр-н Лизун Андрій Васильович втратив працездатність на 20 %, інвалідом не є.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України В М. Львові № 323 від 16.10.2006р. про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві Лизуну А.В. була призначена одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 6520, 20 грн. та щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в сумі 65, 20 грн..

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові від 15.03.2007р. № 323/1 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2007р. гр. Лизуну А.В. була призначена перерахована щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 77,13 грн..

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові від 26.10.2007р. № 323/2 про призначення страхової виплати та соціальних послуг з 12.09.2007р. виплата Лизуну А.В. щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 77, 13 грн. була припинена, а Постанова Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові від 15.03.2007р. № 323/1 визнана такою, що втратила чинність.

Враховуючи загальну суму здійснених страхових виплат у розмірі 7378, 52 грн., позивач просить стягнути зазначені кошти в порядку регресу з відповідача, заявивши до стягнення також суму сплаченої банку комісії в розмірі 1% від суми перерахування –73, 79 грн..

Задоволення позову з підстав передбачених ст. 993 ЦК України є неможливим, що зокрема підтверджено і постановою Вищого господарського суду України у даній справі, оскільки соціальне страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, і здійснені позивачем виплати не є відшкодуванням за договором майнового страхування.

Натомість, як на те звернув увагу Вищий господарський суд України, потерпілий Лизун А.В. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ТОВ «Династія України», яке, в свою чергу, і є платником страхових внесків до Фонду, але вказане підприємство виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто тих осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору (контракту), але не щодо інших осіб, які не перебувають з ним у трудових відносинах. А оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку з діями особи, винної у скоєнні ДТП, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем за вищенаведених обставин кошти є по суті відшкодуванням потерпілому шкоди, яка була йому завдана іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 40.1 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно п. 41.2 б ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння на території України, водіями-нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

З урахуванням наведених положень, за рахунок коштів фонду страхових гарантій підлягає відшкодуванню шкода заподіяна на території України, водієм-нерезидентом (Даг Мустафа, який є громадянином Турції), на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", при цьому ст. 41.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не звільняє відповідача від обов’язку відшкодувати шкоду за обставинами цієї справи, що в даному випадку підтверджено і Вищим господарським судом України у постанові від 09.02.2010р. по даній справі.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників. Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу. Користування інформацією обмеженого доступу здійснюється на безоплатній основі страховиками та МТСБУ, а також органами державної влади відповідно до їх компетенції, яка встановлена законом.

На виконання вказівок вміщених у постанові Вищого господарського суду України у даній справі судом витребувано довідку щодо інформації про наявність у громадянина Турції Даг Мустафи договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена карта», поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацію із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування).

Відповідачем відповідних відомостей суду (ухвали від 25.03.2010р., від 26.05.2010р.) не надано, а відтак обставини щодо наявності у Даг Мустафи страхового полісу –«зелена карта», згідно якого був застрахований автомобіль-тягач «Мерседес-Бенц 1840LS»номерний знак 27YL726 в складі з напівпричепом »номерний знак 27YL933 перед судом не спростовані. Страховий поліс в копії отриманий з матеріалів судової справи наданий відповідачем, а про зазначені факти встановлено вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2006р. (справа 1-123/06). Під час розгляду зазначеної кримінальної справи судом, щодо наявності страхового полісу автомобіля, водій якого визнаний винним у вчиненні ДТП, встановлено, що такий діє на території Європи і поширюється на всіх учасників дорожньо-транспортної події, а саме на транспортні засоби та на людей, які отримали тілесні ушкодження.

З приводу заявленого розміру відшкодування, обовязок по здійсненню якого для відповідача обумовлений положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то у відповідності зі ст. 26 вказаного закону у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.

Зазначене кореспондується із положеннями ст. 41.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які в свою чергу не регулюють відносини, що є спірними у даній справі згідно з висновками Вищого господарського суду України у постанові від 09.02.2010р..

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума здійснених страхових виплат в розмірі 7378, 52 грн., і в свою чергу витрати на сплату позивачем комісії банку за перерахування вказаних коштів не можуть бути віднесені до витрат які підлягають відшкодуванню МТСБУ.

З урахуванням наведеного позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати по сплаті державного мита в розмірі 100, 98 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь бюджету

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 116, 82 грн. покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юрид. адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 51, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21647131) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Чайковського 27, ідент. код 25258840) 7378, 52 грн. (сім тисяч триста сімдесят вісім гривень 52 копійки) здійснених страхових виплат у відшкодування шкоди, завданої здоровю Лизун А.В. в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юрид. адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 51, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21647131) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 100, 98 грн. (сто гривень 98 копійок) державного мита.

5. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юрид. адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 51, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21647131) в доход державного бюджету України (рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 116, 82 грн. (сто шістнадцять гривень 82 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 17.06.2010р.