Рішення № 100228729, 08.10.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3986/20

провадження №2/489/422/21

Заочне рішення

Іменем України

08 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Сухно А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особя - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про встановлення місця проживання дитини

встановив:

У серпні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею як матір`ю. Також просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини на підставі судового наказу Ленінського районного суду міста Миколаєва по справі № 489/5497/18, встановивши їх в розмірі Ѕ частки від заробітку (доходу) відповідача.

В подальшому, заявою від 27.09.2021, поданою через свого представника - адвоката Мотельчук Ю.І. позовну вимогу про збільшення розміру аліментів просила залишити без розгляду.

В обґрунтування позовної вимоги про визначення місця проживання дитини вказала, що від спільного з відповідачем шлюбу, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.05.2019 по справі № 489/6098/18, сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею в АДРЕСА_1 . Дитина відвідує загальноосвітню школу за місцем проживання, проте батько не проявляє зацікавленість її життям. Між тим відповідач не надає дозволу для реєстрації місця проживання дитини разом з нею. Крім того, відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини. Посилаючись на те, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю забезпечить дитині нормальний та культурний духовний розвиток. Також жодним чином не впливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Ухвалою від 08.10.2021 позовні вимоги про збільшення розміру аліментів залишено без розгляду.

У судове засідання, призначене на 28.09.2021, про яке повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, сторони не з`явилися.

Представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення. Одночасно просила залишити без розгляду позовну вимогу про збільшення розмірі аліментів.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в порядку, визначеному частинами п`ятою та восьмою статті 128 ЦПК України.

Представники органу опіки та служби у справах дітей у судове засідання не з`явилися, причин своєї неявки не повідомили, правом на подання пояснень на позов не скористалися.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Із змісту позовної заяви вбачається та встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.05.2019 по справі № 489/6098/18.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка як вбачається з позову проживає разом з позивачем в АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.09.2018 по справі № 489/5497/18 з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини.

Вказаний судовий наказ перебуває на виконанні в Ужгородському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 20.12.2019, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 60919465.

Згідно розрахунку державного виконавця заборгованості по аліментам станом на 01.01.2020 заборгованість становить 46387,54 грн.

З декларації № 0001-А5Р7-4500 вбачається, що дитина перебуває на обліку лікаря педіатра Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико санітарної допомоги».

Згідно довідки від 29.11.2019 № 265 малолітня ОСОБА_3 навчається в Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 28 Миколаївської міської ради Миколаївської області.

ЗІз позовної заяви та доданої до неї заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини вбачається, що позивач звернулася була до Органу реєстрації ДНАП Миколаївської міської ради із заявою про реєстрацію дитини за адресою свого проживання ( АДРЕСА_1 ), але їй було відмовлено через відсутність згоди іншого з батьків дитини.

Посилаючись на відсутність дозволу відповідача на реєстрацію дитини за адресою її місця проживання позивач просила визначити місце проживання дитини разом з нею.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.01.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини , сім`ї, свого народу та Батьківщини .

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

З матеріалів справи вбачається, що дитина після розірвання шлюбу між сторонами проживає разом з позивачем, де відвідує школу та перебуває на обліку в лікаря педіатра. Також дитині позивачем створено належні матеріально-побутові умови для проживання дитини з нею. Підстав які б перешкоджали проживанню дитини з матір`ю судом не виявлено.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні у справі докази, а також враховуючи інтереси дитини щодо забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа - служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 1;

Повний текст судового рішення складено 08.10.2021.

Суддя І.В.Коваленко