Рішення № 10022764, 11.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/15911.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер-Пласт»

до           Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток»

про                    стягнення суми боргу та пені

                                         суддя Самсін Р.І.          

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Літовченко Д.Ю. (довіреність № 363-06 від 28.04.2010р.);

11.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника відповідача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер-Пласт»(надалі ТОВ «Компанія Інтер-Пласт», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток»(надалі ЗАТ «Компанія Росток», відповідач) заборгованості за договором в сумі 21316 грн. основного боргу та 7684, 67 грн. нарахованої пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором №11/04/07 від 11.04.2007р. рахується заборгованість в сумі 21316 грн.. З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення також суму пені, нарахування якої передбачено договором.

Відповідач надав в судовому засіданні платіжні доручення № 853 від 25.03.2010р., № 1218, № 1219, № 1220 від 28.04.2010р., які підтверджують погашення кредиторської заборгованості в сумі основного боргу заявленого до стягнення, зазначивши про наявність підстав для застосування строків давності з приводу заявлених вимог про стягнення нарахованої пені.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення боргу в розмірі сплачених коштів не існує, відповідно провадження в цій частині підлягає припиненню.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак заяв щодо відмови від позову судом не отримувалось, а згідно представлених відповідачем документів та пояснень суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2007р. між ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт»та ЗАТ «Компанія Росток»укладено договір № 11/04/07 згідно з яким продавець зобовязувався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі сировину, матеріали, асортимент, кількість і ціни на які відповідають виставленим рахункам, складеним на підставі письмової попередньої заявки покупця та являються невід’ємною частиною договору.

На підтвердження поставки товару, з приводу оплати якого на суму 21316 грн. заявлено позов, суду представлені видаткові накладні, рахунки, довіреності, що у належним чином засвідчених копіях залучені до справи.

В силу положень договору (п. 3.1) покупець проводить оплату замовленої партії продукції згідно виставленого рахунку-фактури протягом 21 календарного дня після відвантаження товарів продавцем.

Заборгованість, що виникла у зв’язку із несплатою рахунків-фактур від 15.04.2008р., від 21.04.2008р., від 23.07.2008р., від 06.10.2008р. погашена 25.03.2010р., 28.04.2010р. платіжними дорученнями № 853 від 25.03.2010р., № 1218, № 1219, № 1220 від 28.04.2010р., що свідчить про порушення відповідачем встановленого договором строку розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 3.1 Договору № 11/04/07 від 11.04.2007р., строк виконання зобов’язань щодо оплати продукції є таким що настав за спливом строку 21 день після отримання товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.4 договору за несвоєчасну оплату продукції покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день оплати пені, від несплаченої суми за кожний календарний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 ЦК України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата поставлених товарів за несплаченими рахунками на суму 21316 грн., з урахуванням положень договору (п. 3.1) мала бути здійснена відповідачем по строку 06.11.2008р. (21 день від останньої поставки (накладна від 16.10.2008р.)), відповідно нарахування штрафних санкцій слід проводити саме 07.11.2008р., оскільки з указаної дати відповідач вважається таким що прострочив виконання зобов’язання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач мав право вимагати від відповідача сплати пені у відношенні простроченої суми, і такі вимоги мали б бути задоволені судом в разі їх заявлення у строк до 07.11.2009р. (протягом року з дня коли виникло таке право), та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (28.04.2010р.) закінчився строк позовної давності заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені взагалі.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 113, 20 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

При цьому судом враховано, що на дату звернення позивача з позовом до суду (23.04.2010р. позовна заява направлена поштою) сума боргу в розмірі 9 9996 грн. була вже сплачена (платіжне доручення № 853 від 25.03.2010р.), і в цій частині вимоги позивача були завищені.

Витрати позивача здійснені в сумі 236 грн. по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 92, 04 грн., що є пропорцією сплаченої суми боргу після подання позову до заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі за заявленими вимогами про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток» суми основного боргу в розмірі 21 316 грн..

2. В іншій частині в позові відмовити.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток»(03067, м. Київ, бул. І. Лепсе 4, п/р 26009013071001 в АТ «Укрімбанк»м. Київ, МФО 300142, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код. 00227560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер-Пласт»(08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, вул. Комарова 23/Б, к. 3, р/р 26008380698561 в Київській міській філії «Укрсоцбанк»МФО 322012, ідент. код 33415765) 113, 20 грн. (сто тринадцять гривень 20 копійок) витрат на оплату державного мита та 92, 04 грн. (дев’яносто дві гривні 04 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 17.06.2010