Рішення № 100227475, 05.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

05.10.21

Справа №522/21122/19

Провадження №2/522/3634/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.

за участю секретаря судових засідань Палун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2019 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі ОСОБА_3 , який було складено 05 липня 2006 року в м. Одесі у державного нотаріуса, зареєстрованого у реєстрі за № 7-1644, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, де б воно і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належить спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі померла ОСОБА_3 .. 13.11.2019 року позивачем було отримано судову повістку та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, з якої стало відомо, що позивач залучений у справі про визнання права власності в порядку спадкування за законом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. З даної ухвали позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 05 липня 2006 року було складено заповіт в Першій Одеській державній нотаріальній конторі, який зареєстровано у реєстрі за № 7-1644, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, що належить спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 . У листопада 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського округу Філімоної Г.В., для прийняття спадщини, однак листом № 401/-1-16 від 21.11.2019 року позивачу було відмовлено у прийнятті спадщини за заповітом, в зв`язку з пропуском строку встановленого законом.

В обґрунтування пропуску строку для прийняття спадщини зазначено, що позивач проходив довготривале лікуванням у м. Києві, а саме відбулась операція з видалення гемангіобастоми мозочка, на підтвердження надано виписка епікриз № 5913 від 17.12.2011 року. Після лікування позивач проходив довготривалу реабілітацію, в продовж двох років знаходився під наглядом лікарів. У зв`язку з чим позивач не міг передбачити і перенести на інший час своє лікування, тому не був присутній на похованні. На час відкриття спадщини він не проживав зі спадкодавцем, а про складений заповіт дізнався поза межами строку.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 17 січня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

06 квітня 2020 року від ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , Одеської міської ради про відмову у наданні додаткового строку для прийняття спадщини.

09 червня 2020 року від представника ОСОБА_2 адвоката Хасуєва П.Х. до суду надійшла заява про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду та заява про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Також ухвалою суду від 12 червня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Одеської міської ради про відмову у наданні додаткового строку для прийняття спадщини повернуто заявнику.

06 жовтня 2020 року від представника Одеської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

15 червня 2021 року від представника ОСОБА_2 та 04 жовтня 2021 року від ОСОБА_2 до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності, не заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

05 жовтня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з`явились, сповіщались належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 05 липня 2006 року склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті належали ОСОБА_3 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в м. Одесі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 .

Строк на подачу заяви про прийняття спадщини сплинув 01.04.2014 року.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Філімонової Г.В. про роз`яснення норм спадкового права щодо спадкування майна ОСОБА_3 від 21.11.2019 року № 401/01-16 ОСОБА_1 , пропустив строк для прийняття спадщини.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив визначити додатковий строк тривалістю у два місяці для прийняття спадщини в порядку спадкування за законом.

Стаття 1270 ЦК України встановлює строк у шість місяців для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строк встановлений ст. 1270 ЦК України для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом.

В обґрунтування пропуску прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначає, що проходив довготривале лікування у м. Києві, на підтвердження чого надав виписку-епікриз № 5913 від 17.12..2011 року.

Дослідивши виписку-епікриз № 5913 від 17.12.2011 року та зіставивши з матеріалами справи, суд критично ставиться щодо відповідного твердження та не визнає поважною причиною, у зв`язку з наступним.

Як вбачається з виписки-епікриз № 5913 від 17.12.2011 року, ОСОБА_1 потрапив до Міжнародного центру Нейрохірургії за адресою: м. Київ, вул. Баггговутівська 1, 08.11.2011 року та був виписаний 17.12.2011 року. Також зазначено, що ОСОБА_1 рекомендовано нагляд нейрохірурга, невропатолога за місцем проживання. Контрольний огляд у відділені через 1 місяць.

Як зазначалось вище, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто майже через два роки після лікування ОСОБА_1 , а відтак суд не визнає поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини.

Також, позивач як одну з підстав пропуску зазначив необізнаність про складання заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та відсутність на похованні померлої у зв`язку з проходженням лікування у м. Києві.

Крім того позивач зазначає, що про існування заповіту йому стало відомо тільки з ухвали суду в листопаді 2019 року.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 310/2327/18 та встановив, що відсутність свідоцтва про смерть спадкодавця та інформації щодо наявності у спадкоємця права власності на спірну квартиру, а також проживання спадкоємця в іншому населеному пункту не може розцінюватися як об`єктивна обставина, яка утруднювала подання заяви про прийняття спадщини.

Верховний Суд зазначив, що правила частини третьої статті 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд підкреслив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

З огляду на вищевикладене, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність суб`єктивних, не переробних істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, суд не може прийняти до уваги як підставу для призначення додаткового строку для прийняття спадщини той факт, що Позивач перебував на довготривалому лікуванні в м. Києві та був не обізнаний про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що йому не було відомо про заповіт, оскільки вони нічим не підтверджені.

Таким чином, причини пропуску строку для прийняття спадщини зазначені ОСОБА_1 суд не визнає поважними, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у позивача є поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.

Так, в провадженні Приморського районного суд перебуває справа №522/3630/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та справа №522/11576/19 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи є заява третьої особи ОСОБА_2 про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю та не заперечує проти задоволення його позову.

Суд не приймає до уваги визнання позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки позовні вимоги стосуються надання додаткового строку для прийняття спадщини, та задовольняються тільки у разі визнання судом поважними причин пропуску строку.

Крім того, суд вказує не те, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, у яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Цей позов подано не до того відповідача, оскільки в справі наявні інші спадкоємці, зокрема ОСОБА_2 , які звернулись також до суду з метою захисту свої прав, що підтверджується матеріалами справи, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і не може бути підставою для притягнення до участі у справі Одеської міської ради.

ВС зауважив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у справі № 759/3515/19, в якій досліджувались питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини та законності подачі позову до Київської міської ради за наявності інших спадкоємців.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства».

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст.15,16 ЦК України та ст.ст.1,3,4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається.

Суд приймає до уваги наступні фактичні обставини щодо порушення позивачем встановленої законом процедури прийняття спадщини, а саме, подачі заяви про прийняття спадщини з порушенням шестимісячного строку і відсутності у позивача поважних причин для його пропуску, а також подачу позову не до того відповідача і вважає за необхідне відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.76-89, 258-273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення підписано та складено 08 жовтня 2021 року.

Суддя Л. М. Чернявська